загрузка...
 
3.2. Макроекономічне прогнозування та його принципи
Повернутись до змісту
Макроекономічне прогнозування — виявлення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін у ньому і створення наукової бази для економічної політики та державного регулювання економіки.
Принцип наукової обґрунтованості передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.
Принцип системності розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого — як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.
Складовими макроекономічного прогнозу є прогнози розвитку:
окремих великих сфер і підсистем економіки (фінансів, грошового обігу, цін тощо);
галузей і підгалузей;
видів виробництва;

природних ресурсів (земельних, водник, енергетичних, корисних копалин тощо);
трудових ресурсів;
науково-технічні;
соціальні (зайнятості, доходів, рівня життя тощо);
зовнішньоекономічні;
екологічні;
регіональні;
демографічні;
політологічні тощо.
Принцип адекватності означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення)*має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.
Принцип багатоваріантності (альтернативності) передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум трьох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє обумовлено дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливістю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.
Варіанти прогнозу:
песимістичний — відображає нижню межу можливого розвитку національної економіки (за домінування негативних факторів впливу);
оптимістичний — показує можливу верхню межу (за домінування позитивних факторів);
стриманий (середній) — окреслює найвірогіднішу траєкторію майбутнього розвитку.
Принцип цілеспрямованості — прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначення тенденцій та закономірностей його розвитку для вирішення конкретних народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються суспільними потребами, породженими певними соціально-економічними, політичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.
Принцип рентабельності (ефективності) — визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноваження економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точним, повним і реальним. Важливим його правилом є: мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.



загрузка...