У сучасній економічній літературі міститься багато трактувань поняття «гроші», які істотно відрізняються одне від одного. Найчастіше гроші визначають як товар особливого ґатунку, що виконує роль загального еквівалента. На думку американських учених К. Макконнелла і С. Брю, все, що виконує функції грошей, і є гроші. Р. Барр розглядає гроші як засіб обміну, який є загальноприйнятим у конкретному платіжному співтоваристві. Існують й інші трактування грошей.
У наведених визначеннях грошей є спільні й відмінні ознаки. Спільне полягає в тому, що гроші є економічною категорією, яка характеризує обмін у товарній економіці.
Відмінність у трактуванні грошей, їх природи зумовлена різними науковими підходами до походження грошей: металістичним та номіналістичним.
Згідно з металістичним підходом основним еквівалентом грошей є золото з внутрішньо притаманними йому вартісними характеристиками. Цей підхід, запропонований меркантилістами, панував до початку XX ст.
Прихильники номіналістичного підходу заперечують товарну природу грошей, їхній зв'язок із золотом і вважають їх розрахунковою одиницею, умовним знаком, своєрідним ідеальним масштабом, за допомогою якого визначаються пропорції товарного обміну.
Первіснообщинні племена мали вирішувати досить непрості завдання: в яких пропорціях обмінювати ті чи інші товари. Тривалий час не вдавалося знайти рішення, яке б влаштовувало суб'єктів обміну. Тому обмін був випадковим і одноразовим.
Тільки після того, як обмін товарами став регулярним, у різних країнах на місцевих ринках з'являються загальні еквіваленти — найпоширеніші товари, на які можна було обміняти різні блага. У слов'ян це — хутра, у греків — худоба.
Використання товару, який виконує роль загального еквівалента, сприяє мінімізації вартості угод та зменшує їх залежність від часових чинників. Існують товари, які мають сталу вартість і можуть використовуватись як гроші. Проте для того щоб виконувати роль еквівалента, вони повинні ще мати додаткові якості, що дасть змогу застосовувати їх як інструмент торгівлі (обміну): мати тривалий строк використання, щоб переносити купівельну спроможність і на майбутнє, бути подільними, щоб їх можна було використовувати для сплати товарів різної вартості. Ще з античних часів найзручнішим товаром для розрахунків визнавалися різні метали.
Розвиток міжнародної торгівлі зумовив необхідність у товарі, який був би визнаний різними народами як загальний еквівалент. Така роль закріпилася за золотом, яке є рідкісним і благородним металом, має високу вартість і тривалий строк зберігання, легко ділиться на частини і не псується, а також має інші необхідні властивості.
З появою грошей ними стали вимірювати вартість усіх товарів.
Сутність грошей найповніше виявляється в їхніх функціях.
За золотого стандарту, який було започатковано у Великій Британії наприкінці XVIII ст., а в останній чверті XIX ст. — поширено у Німеччині, Франції, Японії і Росії, гроші виконували такі функції (рис. 26).
Функція міри вартості виявляється в тому, що гроші виступають у ролі загального еквівалента і відображують вартість інших товарів. Цю функцію гроші виконують ідеально, тобто на основі уявного порівняння вартості товару з кількістю грошей. Це соціальна функція, оскільки за відображенням вартості товару у золоті приховано зведення всіх видів конкретної індивідуальної праці до суспільної праці.
В епоху товарних та повноцінних паперових грошей використовувалося поняття масштабу цін.
Масштаб цін — це певна кількість золота, що прийнято за одиницю 1 виміру його маси. Встановлюється державою
Коли карбування монет лише розпочиналося, масштаб цін збігався з їхнім ваговим вмістом. Проте у процесі еволюційного розвитку грошових відносин масштаб цін почав виокремлюватися від безпосереднього вагового вмісту. Це зумовлювалося зношуванням і псуванням монет, зменшенням їх вагового вмісту державною владою, застосуванням більш цінних металів для карбування (срібло, а згодом золото).
З появою розмінних на золото паперових грошей масштаб цін зберіг своє функціональне призначення. Власники паперової купюри мали офіційне право і можливість обміняти її в банку на відповідну, визначену офіційним масштабом кількість золота.
За масштабом цін здійснювалося зіставлення національних грошових одиниць — долара, карбованця, фунта стерлінгів та інших паперових знаків вартості.
Поняття «девальвація» і «ревальвація» грошових одиниць пов'язані з масштабом цін. Девальвація — це офіційне зменшення, а ревальвація — збільшення золотого вмісту паперової грошової одиниці.
Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що вони стали посередником в обміні одного товару на інший, який здійснювався за форму
лою Т (товар) — Г (гроші) — Т (товар). Виконуючи цю функцію, золоті гроші (монети) беруть участь у багатьох торговельних угодах, що дало змогу замінити їх на паперові гроші.
Золото у формі зливків або монет — це товарні гроші. Вони виконували роль загального вартісного еквівалента, оскільки мав місце безпосередній обмін золота на всі інші товари. Ринковий механізм регулював кількість грошей. Із появою паперових грошей ціни стали формуватися під впливом інших чинників.
[ Паперові гроші — це номінальні знаки повноцінних (золотих) грошей ) в обігу
Вони не мають власної вартості, оскільки витрати на їх виготовлення незначні. Це значення їм надає держава. Такі гроші називають символічними.
Паперові гроші набули поширення у XVIII ст. Емісія цих грошей використовувалася державою для покриття своїх витрат. Особливо великих розмахів вона набувала у періоди війн, революцій, переходу до нових економічних систем.
Паперові гроші не мають внутрішньої вартості грошового матеріалу, тому деякі економісти вважають, що гроші потрібні не самі по собі, а заради благ, які за них можна придбати. На думку американського вченого М. Фрідмена, гроші є засобом обігу благ або тимчасовим вмістилищем купівельної спроможності.
Функція грошей як засобу платежу полягає у здійсненні розрахунків за раніше придбаний товар, коли настає строк погашення заборгованості. Цю функцію гроші здійснюють, по-перше, у сфері товарного обігу У разі продажу товарів у кредит, по-друге, у разі виплати заробітної плати, повернення позик, оплати житлово-комунальних послуг.
Реалізація цієї функції зумовила появу кредитних грошей — векселя, банкноти, чека.
Вексель — це письмове боргове зобов'язання, що надає його власнику (векселеодержувачу) право після закінчення визначеного строку вимагати від боржника сплати грошової суми. Вексель бере участь у товарообороті як гроші
Банкнота — це найрозвиненіша форма кредитних грошей. Це вексель на банкіра, боргове зобов'язання банку
Чек — це документ, який містить письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату зазначеної у ньому суми певній особі, або пред’явнику.
Нині кредитні гроші набули значного поширення. Емісія банкнот здійснюється в межах кредитування потреб розвитку господарства, державних витрат. При цьому емісія готівки монополізована центральними банками, що дає змогу підкріплювати їх суспільну значимість авторитетом держави, внаслідок чого грошова одиниця перетворюється на платіжний засіб.
У сучасній господарській практиці гроші перетворилися головним чином на боргові зобов'язання. Завдяки перенесенню боргових зобов'язань від однієї особи до іншої вони стають засобом платежу за відповідними зобов'язаннями, що, по суті, трансформує функцію міри вартості у функцію рахункової одиниці (одиниці виміру).
Функція грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що гроші у вигляді золотих монет та зливків не беруть участі в обороті і нагромаджуються в їх власників як скарб. Де зумовлено тим, що золото, срібло та вироби з них мають стабільну вартість, а отже, характеризуються абсолютною ліквідністю. Це поняття є одним із центральних у теорії грошей.
Г Ліквідність — це можливість використання певного активу як засобу) платежу і водночас здатність цього активу зберігати свою вартість незмінною
Відповідно до цього гроші є активом, який характеризується повною ліквідністю. Гроші можуть бути використані як засіб платежу лише тоді, коли вони не змінюють свою власну номінальну вартість.
Нагромадження грошей може відбуватися не тільки у вигляді золота. Для цього лише потрібно, щоб власник не спрямовував гроші в обіг, втрачаючи при цьому їх вартість. Таким чином, вони заощаджуватимуться, а отже, виконуватимуть функцію нагромадження.
Функція світових грошей реалізується після виходу грошей на міжнародну арену. Початково цю роль відігравало золото, яке було мірою вартості і використовувалося на світовому ринку як загальний засіб платежу. У торговельних угодах між країнами товари реалізувалися великими оптовими партіями, розрахунки здійснювалися переважно заліком боргових зобов'язань через банки. Золото перевозилося з однієї країни до іншої тільки у випадку, якщо борг не було погашено взаємними розрахунками.
Упродовж XX ст. здійснювався процес демонетизації золота, основні ознаки якого наведені на рис. 27.
У грудні 1971 р. було повністю відмінено золотий стандарт. Із цього часу паперові гроші перестали обмінювати на золото, що спричинило втрату їх функції як світових грошей. Ця функція закріпилася за національними валютами розвинених країн, зокрема за доларом США, колективними валютами СДР (спеціальні права запозичення), євро (європейська валютна одиниця).
Отже, виникнення та еволюція грошей, зміна їх видів, форм і функцій зумовлені об'єктивними законами розвитку грошово-кредитних відносин, змінами функцій держави. Це дає підставу для того, щоб стверджувати, що грошима в нинішніх умовах розвиненого ринкового господарства є функції, які вони виконують. Визначення грошей як товару, що відіграє роль загального еквівалента, — застаріло, воно притаманне історичному періоду золотого стандарту.
