Поточний баланс – документ, який надає правдиву, повну, неупереджену інформацію про фінансовий стан підприємства на дату звіту. Має вигляд таблиці, яка складається з чотирьох частин: загальна характеристика підприємства, актив, пасив, підписи. В свою чергу частини активу та пасиву поділяється на графи: найменування статті; код рядку, на початок, на кінець.
Особливості такої таблиці є складання її на конкретну дату: на 1.04, 1.07, 1.10, 1.01, тому наведені в ній суми активів, зобов’язань та власного капіталу підприємства характеризують можливості підприємства саме на цю дату. Склад, форма балансу та характеристика статей балансу наведена в П(с)БО №2 «Баланс».
В реквізиті «Характеристика підприємства» наведено: найменування підприємства, його організаційно-правова форма, місцезнаходження, дата, валюта, в якій складено звіт, рівень точності (тис. грн.), коди, які присвоюють при реєстрації підприємства.
Взагалі, балансова таблиця побудована за формулою:
Актив = Зобов’язання + Власний капітал
Активи – це ресурси, які контролює підприємство в результаті минулих господарських операцій, використання яких, як очікується, приведе до економічних вигод в майбутньому.
Активи, як правило, підприємство набуває шляхом придбання, самостійного створення, централізованого надходження. Господарські операції які тільки плануються в майбутньому не ведуть до появи активів.
Майбутні економічні вигоди – це потенціал, який приведе до находження грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство. Цей потенціал може мати різні форми:
- необоротні активи;
- запаси;
- дебіторська заборгованість;
- фінансові інвестиції;
- грошові кошти та їх еквіваленти.
Підприємство використовує активи для процесу виробництва, надання послуг, які задовольняють покупців.
Особливістю вимог П(с)БО є те, що не кожний вид активів може бути показаний в балансовій таблиці, тільки тоді, коли актив контролюється підприємством в наслідок минулих подій; коли вартість активів може бути достовірно оцінена; коли може бути отримані економічні вигоди в майбутньому.
Витрати на придбання та створення активу, котрі не відповідають наведеним умовам, не можуть бути показані в балансі, тому їх включають в витрати звітного періоду і звіт про фінансовий результат.
В поточному бухгалтерському обліку засоби підприємства, які відносяться до активів, показують на активних рахунках. В активних рахунках сальдо може бути тільки дебетовим, зменшення засобів підприємства обмежено їх розмірами. Наприклад, якщо на рахунку «Малоцінні швидкозношувані предмети» (МШП) маємо 400,0 грн., то передати до виробництва можливо не більше 400,0 грн. Якщо буде передано МШП в розмірі 400,0 грн. , то сальдо кінцеве буде дорівнювати нулю.
Необоротні активи характеризують активи які мають термін використання більш одного року. До них входять нематеріальні активи, основні засоби, фінансові інвестиції (довгострокові), довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені активи, інші необоротні активи.
Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані, утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більш одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, постачання товарів або послуг, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим особам. До нематеріальних активів належать: права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів та послуг, авторські права, гудвіл та ін. В балансі нематеріальні активи наведено за трьома показниками – первісна вартість, накопичена амортизація та залишкова вартість.
Незавершене будівництво – відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництві, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначенні для заміни діючих та устаткування для монтажу), що здійснюється підприємством, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва. Стаття «Незавершене будівництво» характеризує витрати які для підприємства вже відбулися, але реальної віддачі від їх використання ще не виникло. Крім того, показують аванси видані для фінансування будівництва (Дт 151 «Капітальне будівництво» Кт 311 «Поточний рахунок в національній валюті»).
Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу), якщо він довший за рік.
До основних засобів належать земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання, інші необоротні матеріальні активи. В балансі основні засоби наведено за трьома показниками – первісна вартість, знос, залишкова вартість.
Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних особі, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової необхідно, щоб виконувалися обидва критерії – зобов’язання не виникає в ході нормального операційного циклу та строк їх погашення більш дванадцяти місяців. Наприклад, підприємство реалізувало обладнання вартістю 12000,0 грн. з умовою розрахунку за обладнання на протязі одного місяця. Це поточна дебіторська заборгованість. І така господарська операція буде оформлена записом: Дт 377 «Розрахунки з іншим дебіторами» Кт 742 «Доход від реалізації необоротних активів». Якщо в договорі буде указано, що термін розрахунку дорівнює трьом рокам і буде оформлений векселем, то така операція буде оформлена записом Дт 162 «Довгострокові векселя одержані» Кт 104 «Машини та обладнання». В балансі така операція буде показана за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість».
Довгострокові фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвесторів. До довгострокових фінансових інвестицій належать акції, облігації та інші цінні папери термін зберігання яких більше року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в любий момент.
Відстрочені податкові активи – показують суму податку на прибуток, що підлягає відшкодування в наступних періодах в наслідок тимчасової різниці при визначенні податку на прибуток за даними бухгалтерського обліку та на підставі податкової декларації і обліковується на рахунку 17 «Відстрочені податкові активи». За обліковою політикою підприємства стаття «Відстрочені податкові активи» заповнюються кожний квартал або один раз на рік. Методологічні засади відображення в обліку відстрочених податкових активів регламентуються П(с)БО № 17 «Податок на прибуток».
Інші необоротні активи це групова стаття балансу, в якій наводяться суми необоротних активів, що враховуються на рахунку 18 «Інші необоротні активи» і не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Необоротні активи». У цій статті також відображаються кошти, які не можна використовувати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу в наслідок обмежень (наприклад, заблокування рахунків, депозитні вклади).
Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси згідно П(с)БО «Запаси» поділяють на виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі. Вони показуються в балансі окремими статтями. Такі запаси як, матеріали, прийняті на переробку, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, товари на комісії не відображають в балансі, бо вони не є власністю підприємства.
Виробничі запаси – це сировина, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючи вироби, запасні частини, тара та інші матеріали призначенні для споживання в ході нормального операційного циклу. В бухгалтерському обліку обліковують на рахунку 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».
По статті «Тварини на вирощувані та відгодівлі» відображається вартість дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кроликів та ін. Статтю заповнюють підприємства, які ведуть таку діяльність – сільськогосподарські та підприємства з підсобною діяльністю (рахунок 21).
По статті «Незавершене виробництво» показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), облік яких ведеться на рахунку 23 «Виробництво». Крім того, відображається вартість напівфабрикатів власного виробництва, які обліковуються на рахунку 25 «Напівфабрикати». Така стаття характерна для підприємств будівельної, машинобудівельної галузей та підприємств, як ведуть виробничу діяльність понад з іншою. Наприклад, на залізничному транспорті в локомотивному депо витрати з ремонту локомотивів показують на рахунку 23 «Виробництво», при цьому основний вид діяльності локомотивного депо – вантажні або пасажирські перевезення.
По статті «Готова продукція» відображаються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли тести на якість. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показують по статті «Незавершене виробництво». Для виробничих підприємств – це рахунок 26 «Виробництво», для сільськогосподарського виробництва – рахунок 27.
До статті «Товари» належать товари, придбані підприємством для наступного продажу (рахунок 28 «Товари»). Ця стаття характерна для торгівельних підприємства та підприємств, які ведуть торгову діяльність поряд з іншими видами діяльності. Товари згідно принципу історичної (фактичної) собівартості показують за вартістю придбання, без суми торгової націнки, включаючи транспорті, заготівельні витрати, які за розподілом відносяться до залишку товару. При розрахунку рівня транспортно-заготівельних витрат до складу матеріальних цінностей, що вибули, включають вартість використаних на виробництво, реалізованих на сторону матеріальних запасів, які вибули з інших причин (недостачі, порча, уцінка, безкоштовна передача).
Стаття «Векселі одержані» включає цінні папери, які одержані від покупців за придбанні товари, продукцію, послуги, роботу, які виконав постачальник. Стаття «Векселі одержані» показує заборгованість покупців та інших дебіторів і відповідає в обліку рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані».
Стаття «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» - це заборгованість покупців, в балансі показується за трьома показниками: первісна вартість, резерв сумнівних боргів, чиста реалізаційна вартість.
Первісна вартість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу, або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу (рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»). Вартість дебіторської заборгованості дорівнює справедливій вартості.
Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Резерв сумнівних боргів – це розрахункова величина, яка необхідна для розрахунку чистої реалізаційної вартості. Методика розрахунку резерву сумнівних боргів наведена в П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», в обліку його акумулюють на рахунку 37 «Резерв сумнівних боргів». В балансі дебіторська заборгованість показується за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює різниці між показниками первісної вартості та резервом сумнівних боргів. Резерв сумнівних боргів в балансі наводиться в дужках. Згідно П(с)БО 2 «Баланс» розрахунок резерву сумнівних боргів обов’язковий для всіх підприємств де є дебіторська заборгованість.
До статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» належить заборгованість фінансових та податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами, яка облікується на рахунку 641 «Розрахунки з бюджетом».
Стаття «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» - сума авансів, що видані іншим підприємствам в рахунок наступних платежів. Облік ведеться на субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами».
«Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів» - це стаття на якій облікується сума нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають надходженню. Облік ведеться на субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами». Цю строку балансу заповнюють підприємства, які володіють інвестиціями.
У статті «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» показується суми внутрішньогосподарських розрахунків. Облік ведуть на рахунках 682 «Внутрішні розрахунки» та 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». Статтю «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» заповнюють підприємства, які входять в об’єднання підприємств.
Об’єднання підприємств – з’єднання окремих підприємств у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок одержання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого підприємства.
Умовою внутрішніх та внутрішньогосподарських розрахунків є наявність у кожного з учасників окремого або самостійного балансу, що входять до складу зведеного балансу головного підприємства. При внутрішніх та внутрігосподарських розрахункових операціях вимога платежу оформлюється шляхом виписки повідомлення і направляється до платника, минаючі установи банків. Крім того, за цією статтю показують дебіторську заборгованість учасників спільної діяльності без створення юридичної особи (СД) в рамках спільної діяльності. Первинні документи з операцій по спільній діяльності упорядковують і зберігають на протязі строку дії договору окремо від первинних документів основної діяльності. Необоротні і оборотні активи, які використовують в спільній діяльності без створення юридичної особи кожний учасник СД – власник цих активів, показує в своєму балансі в составі таких активів з позначкою в аналітичному обліку відомостей про їх використання в спільній діяльності.
В статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» показується заборгованість дебіторів по рахункам 37 «Розрахунки з різними дебіторами» та ін. Згідно П(с)БО 2 «Баланс» по статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» показують дебіторську заборгованість, яка не біла включена до інших статей дебіторської заборгованості, та яка відображається у складі оборотних активів. У цій статті відображаються суми дебіторської заборгованості, які не можуть бути включені до інших статей балансу. Згідно П(с)БО 2 «Баланс» інша дебіторська заборгованість може бути показана за первісною вартістю або чистою реалізаційною вартістю. Розрахунок чистої реалізаційної вартості аналогічний наведеного розрахунку за дебіторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.
У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які вільно можуть бути реалізовані у будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів) і обліковуються на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції». Статтю заповнюють підприємства, які мають фінансові інвестиції.
По статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній і іноземній валютах. Для обліку грошових коштів використовують рахунки: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти».
В статті «Інші оборотні активи» відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи», зокрема рахунок 643 «Податкові зобов’язання»
Стаття «Витрати майбутніх періодів» включає витрати здійсненні у звітному періоді, але які будуть визначені витратами у Звіті про фінансові результати у майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів та витрат. До таких витрат відносяться витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєння нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; сплата страхового поліса; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.
Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Зобов’язання характеризують можливість майбутнього вилучення грошових коштів підприємства і втрати економічної вигоди в результаті прийнятих в попередні періоди обов’язків.
При погашенні обов’язків підприємство віддає ресурси в вигляді:
- грошових коштів;
- других активів (бартер);
- надання послуг;
- змінами одних обов’язків на інші (вексель, кредит);
- перетворення обов’язків у капітал.
Як правило, сума зобов’язань визначена однозначно та зафіксована в конкретному документі.
Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після врахування його зобов’язань.
Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, вона не є поточною ринковою, або іншою оцінкою підприємства для його власників. На розміри власного капіталу впливає облікова політика підприємства, а це вибрані методи, принципи, процедури обліку на основі яких оцінують статті балансу.
Одночасно власний капітал необхідний для початку та продовження господарської діяльності підприємства, і є основою:
- довгострокового фінансування, бо підприємство володіє ним безстроково довго;
- фінансового ризику, бо використовують тільки за рішенням самого власника;
- самостійності підприємства;
- розподілення доходів і активів між власниками в випадку ліквідації підприємства.
Ціллю виробничої діяльності підприємства є надбання прибутку, а це означає збереження власного капіталу.
В поточному бухгалтерському обліку капітал та зобов’язання підприємства, які відносяться до пасивів, показують на пасивних рахунках. В пасивних рахунках сальдо може біти тільки кредитовим. За схемою заповнення пасивні рахунки мають протилежну побудову від активних. Наприклад, якщо нарахована заробітна плата в обсязі 10000,0 грн., то використати на заробітну плату можливо тільки наведену суму.
В таблиці балансу виділяють статті, які характеризують власний капітал та зобов’язання. Власний капітал – це складана категорія, до якої відноситься статутний капітал, пайовий капітал, резервний капітал, додатковий капітал та нерозподілений прибуток. Власний капітал виникає з моменту створення підприємства і далі корегується на фінансовий результат від подальшої діяльності підприємств.
Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна сума активів, які є внеском власника (учасника) в капітал підприємства. В обліку показують на рахунку 40 «Статутний капітал».
Пайовий капітал – сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачення установчими документами. Облік даних внесків здійснюється на рахунку 41 «Пайовий капітал».
Характер формування цих статей залежить від форми власності підприємства. Згідно Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року в державі виділені такі форми власності – державна, приватна, колективна. В залежності від форм власності утворення статутного капіталу різне, тому бухгалтер при формуванні статей «Статутний капітал» та «Пайовий капітал» повинен чітко уявляти до який форми власності належить підприємство.
Держане підприємство формує статутний капітал на основі сум зафіксованих в установчих документах з урахуванням здійсненних у установленому порядку його змін. До установчих документів належить статут підприємства, який встановляє правовий статус юридичної особи та затверджується власником майна (органом, уповноваженим управляти державним майном) за участю трудового колективу. Кількісних показників розміру статутного капіталу згідно законодавству України не наведено. Державна власність класифікується на загальнодержавну (республіканську) та комунальну. Підприємство загальнодержавної форми власності підпорядковані Кабінету Міністрів України та галузевим відомствам. Наприклад, підприємства залізничного транспорту підпорядковані Укрзалізниці. Комунальні підприємства підпорядковані органам виконавчої влади за регіонами.
Різновидністю державного підприємства є казенне підприємство. Казенне підприємство має право розпоряджатися майном, яке закріплено за казенним підприємством державою, по праву оперативного управління, тобто володіє та використовує майно (основні засоби) з дозволу органу, уповноваженому керувати відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншого майна (недержавного) наведено в його статуті. Статут казенного підприємства затверджується органом, уповноваженим управляти державним майном, який розробляється на основі Типового статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Приватні підприємства – підприємства засновані на власності фізичної особи. Розміри майнових або грошових внесків фізичної особи наведені в статуті і повинні співпадати з даними за статтею «Статутний капітал» в балансі.
Кооперативні підприємства – це добровільні об’єднання майна засновників кооперативу. Майно кооперативів може складатися з грошових коштів, основних засобів та інших майнових внесків. Статут кооперативу затверджується зборами громадян, які бажають заснувати кооператив. В статуті необхідно чітко виділити частки (паї) кожного члену цього кооперативу.
Найбільш поширеною формою організації колективної власності є господарські товариства. Згідно Закону України «Про господарські товариства» (від 14.10.92 р. № 2692 зі змінами) до таких підприємств належать – акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Статут господарських товариств затверджується на загальних зборах засновників (учасників).
Основне призначення статуту – інформувати осіб, які вступають у відносини з підприємством про її мету та види діяльності, права та обов’язки. Законодавством визначено мінімальні розміри статутного фонду для таких підприємств:
- акціонерні товариства – 1250 мінімальних заробітних плат;
- товариства з обмеженою відповідальністю – 100 мінімальних заробітних плат;
- товариства з додатковою відповідальністю – 100 мінімальних заробітних плат.
Розмір статутного фонду обчислюється виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства. Для деяких юридичних осіб, які функціонують у формі господарських товариств, законодавством встановлені спеціальні вимоги щодо мінімального розміру статутного фонду:
Для комерційних банків, які можуть мати організаційно-правову форму акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю:
1) для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області – З мільйони євро;
2) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України – 5 мільйонів євро.
Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.
Для страхових компаній, які створюються в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю:
1) для страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, - в сумі, еквівалентній 1 млн. євро;
2) для страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.
Для інвестиційних компаній, які створюються в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю - не менше 50 тисяч мінімальних заробітних плат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії.
Для інвестиційних фондів, які створюються в організаційно-правовій формі закритого акціонерного товариства - 2 тисячі мінімальних заробітних плат, визначених на момент реєстрації інвестиційного фонду.
Для фондових бірж, які створюються в організаційно-правовій формі закритого акціонерного товариства (але є неприбутковою організацією) - 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.)
Інформація про розміри статутного та пайового капіталу обов’язково попадає в вступний баланс підприємства і далі може змінюватись тільки при змінах в установчих документах.
В господарських товариствах капітал забезпечує стабільність діяльності самого товариства та забезпечує відповідальність перед кредиторами.
У статті «Додатковий вкладений капітал» акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. При цьому використовується субрахунок 421 «Власний дохід». Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено з засновниками понад статутного капіталу.
Акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначну кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.
Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та права на участь в управлінні ним, дає права його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподіленні майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції поділяють на імені та на пред’явника; привілейовані та прості.
Іменні акції – акції, обов’язковим реквізитом яких є ім’я власника-акціонера і обіг яких фіксується у реєстрі акціонерного товариства.
Акції на пред’явника – акції, які легітимують власника фактом їх пред’явлення, в реєстрі акціонерного товариства указується тільки їх загальна кількість.
Привілейовані акції – акції, які дають власникові певні переваги: право на одержання дивідендів, а також право на приоритетну участь у розподіленні майна акціонерного товариства у разі їх ліквідації. Кількість привілейованих акцій не може перевищувати 10 % статутного фонду акціонерного товариства.
Прості акції – акції, які дають їх власникам рівні права в плані одержання дивідендів та учать в управлінні акціонерним товариством.
В бухгалтерському обліку акції відносяться до часткових цінних паперів.
Приклад. АТ «Навчання» випустило 25 тисяч акцій за номінальною
вартістю 1,0 грн. за акцію. Було реалізовано всі акції і отримано
30,0 тис. грн. грошових коштів.
В бухгалтерському обліку така господарська операція буде показана таким чином:
- випуск акцій Дт 46 «Неоплачений капітал» Кт 40 «Уставний капітал» - 25 тис. грн.;
- реалізація акцій Дт 311 «Поточний рахунок в національній валюті» - 30 тис. грн. Кт 46 «Неоплачений капітал» - 25 тис. грн. Кт 421 «Емісійний доход» - 5 тис. грн.
Баланс буде мати такий вигляд:
тис. грн.
Актив
На початок
На кінець
Пасив
На початок
На кінець
І Необоротні активи
-
-
І Власний капітал
Уставний капітал
Додатково
вкладений капітал
Неоплачений
капітал
25,0
-
(25,0)
25,0
5,0
(-)
ІІ Оборотні активи
Грошові кошти
-
30,0
Баланс
0
30,0
Баланс
0
30,0
Приклад. ТОВ «Сесія» має статутний капіталу розмірі 22,0 тис. грн., який
складається з частки АТ «Навчання» - 15,0 тис. грн., та внеску
фізичної особи Іванова К.Д. – 7,0 тис. грн. Для ефективної
діяльності ТОВ «Сесія» необхідно придбати комп’ютер.
АТ «Навчання» надало комп’ютер, вартість комп’ютера 2000,0 грн.
була внесена понад уставного капіталу.
В бухгалтерському обліку буде зроблено такі записи:
- на момент створення ТОВ «Сесія»: Дт 311 «Поточний рахунок в національній валюті» Кт 40 «Уставний капітал» - 22,0 тис. грн..;
- на момент надходження комп’ютера: Дт 10 «Основні засоби» Кт 421 «Емісійний доход» - 2,0 тис. грн.
По закінченню складання бухгалтерських записів баланс буде мати такий вигляд:
тис. грн.
Актив
На початок
На кінець
Пасив
На початок
На кінець
І Необоротні активи
Основні засоби
-
2,0
І Власний капітал
Уставний капітал
Додатково
вкладений капітал
22,0
-
22,0
2,0
ІІ Оборотні активи
Грошові кошти
22,0
22,0
Баланс
22,0
24,0
Баланс
22,0
24,0
У статті «Інший додатковий капітал» відображається сума до оцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу, які обліковуються на рахунку 42 «Додатковий капітал», крім субрахунку 421 «Емісійний дохід».
До необоротних активів належать нематеріальні активи, основні засоби, фінансові інвестиції та інші, особливості обліку яких наведені в П(с)БО 8 «Нематеріальні активи», 7 «Основні засоби», 12 «Фінансові інвестиції». В П(с)БО 7 п.16 вказано «Підприємство може переоцінювати основні засоби», а переоцінка припускає як до оцінку, так і уцінку. Таким чином, необоротні активи можливо не тільки дооціняти, але і уціняти. Переоцінку основних засобів можливо проводити якщо остаточна вартість об’єкта основних засобів суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Переоцінку організовує та виконує бухгалтерія підприємства. Порядок проведення переоцінки:
1) за станом на 31.12 згідно П(с)БО визначають індекс переоцінки (Іп):
Іп= Справедлива вартість об’єкту, що переоцінюється
Залишкова вартість об’єкту що переоцінюється
2) значення первісної вартості та зносу за об’єктом, який переоцінюється множать на індекс переоцінки;
3) формують бухгалтерські записи згідно методу подвійного запису та Інструкцій № 291 «Про застосування плану рахунків...»
Таблиця 2.12 – Варіанти переоцінки основних засобів
Операції
Попередня переоцінка
Додатковий капітал
Витрати
Доходи
Рахунок
Дооцінка
Не було
Збільшився
-
-
Кт 423
Дооцінка
Дооцінка
Збільшився
-
-
Кт 423
Дооцінка
Уцінка
Збільшився в сумі, що не перевищує суми попередньої уцінки