загрузка...
 
12. Правовідносини
Повернутись до змісту
Кожне суспільне відношення становить складне і багатогранне явище, яке може включати в себе різноманітні елементи суспільних інтересів. Правовідносини відображають той аспект суспільних відносин, котрий врегульований нормами права. Вони с засобом переведення правових норм (об'єктивного права) в конкретні (суб'єктивні) права і обов'язки учасників суспільних відносин. Правовідносини - це суспільні відносини, що виникають та здійснюються на основі норм права і виражаються у взаємних юридичних правах і обов'язках суб'єктів права.
Структура правового відношення має чотири необхідних елементи:
1) Суб'єкти правовідносин - індивіди, організації або спільноти, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правовідносин - носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
Міра участі суб'єктів у правовідносинах визначається їх правоздатністю і дієздатністю. Правоздатність - це здатність особи мати права і обов'язки. Правоздатність фізичних осіб настає з моменту їх народження і припиняється з моментом смерті.
Дієздатність - здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Вона вміщує в собі угодсдаатність і деліктоздатність. Змістом дієздатності с здатність:
- своїми діями набувати права й обов'язки;
- самостійно здійснювати свої права й обов'язки;
- нести відповідальність за свою протиправну поведінку.
Дієздатність залежить від віку та психологічного стану особи. Дієздатними у повному обсязі визнаються особи, що досягли 18-ти років або ті, які вступили в шлюб. Це означає, що така особа може самостійно здійснювати всі свої права й обов'язки: укладати угоди, нести відповідальність за свої дії тощо.
Обмежено дієздатними визнаються особи віком від 15-ти до 18-ти років або до моменту вступу у шлюб. Тому такі особи можуть самостійно розпоряджатися лише своїм заробітком, стипендією та результатами своєї інтелектуальної праці. Дієздатність особи обмежується лише за рішенням суду.
Недієздатними можуть бути визнані судом особи, які внаслідок душевної хвороби або недоумства не розуміють характеру або значення своїх дій або не можуть керувати ними. Над такими особами встановлюється опіка і всі угоди з приводу їх майна від їх імені та в їх інтересах укладають опікуни. Якщо така особа видужає, то вона може бути відновлена судом у дієздатності.
2) Об'єкти правовідносин — це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Види об'єктів правовідносин:
матеріальні цінності (речі, предмети, цінності); нематеріальні особисті цінності (життя, честь, здоров'я, гідність, свобода, безпека, право на ім'я, недоторканість особи); поведінка, дії (бездіяльність) суб'єктів, різноманітні по-слуги; продукти духовної та інтелектуальної творчості (твори мистецтва, літератури, живопису, скульптури, музики, наукові відкрштя, винаходи, раціоналізаторські пропозиції"); цінні папери, офіційні документи (облігації, акції, векселі, лотерейні білети, гроші, приватизаційні чеки, паспорти, дипломи, атестати).
3) Суб'єктивне право - це закріплена у правових нормах можливість суб'єкта на свій розсуд здійснювати свої юридичні права і обов'язки. Це право надає суб'єкту такі можливості:
- чинити певні дії (право на власні дії");
вимагати від інших суб'єктів вчинення певних дій (право на чужі дії);
звертатись до держави за захистом і примусовим забезпеченням своїх юридичних прав.
4) Юридичний обов'язок. Суб'єктивному праву логічно відповідає встановлений об'єктивним правом обов'язок. Юридичний
обов'язок - це закріплена в правових нормах необхідність певної
поведінки в інтересах уповноваженого суб'єкта.
Зміст юридичного обов'язку виявляється у таких формах: необхідність здійснювати активні позитивні дії на користь інших учасників правовідносин (уповноважених суб'єктів);
необхідність утримуватися від дії, що заборонена нормою права.
13. Реалізація норм права: поняття та форми
Реалізація норм права - це здійснення приписів правових норм у практичній діяльності суб'єктів права. Форми реалізації правових норм:
- використання - це така форма реалізації уповноважуваль-них правових норм, за якої суб'єкти на свій розсуд за власним бажанням використовують надані їм права (реалізація права на вищу освіту);
- виконання - форма реалізації зобов'язальних правових норм, що полягає в активній поведінці суб'єктів, яку слід здійснювати незалежно від їх власного бажання (наприклад, реалізація положень КК України про надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані);
- дотримання -це така форма реалізації заборонювальних норм права, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів. Для неї характерним є утримання від активних дій, заборонених юридичними нормами (наприклад, неиорушення водіями транспортних засобів обмежень швидкості руху);
- застосування правових норм — це організаційно-владна діяльність компетентних органів держави з реалізації правових норм щодо конкретних життєвих обставин та персоніфікованих суб'єктів (рішення суду).


загрузка...