загрузка...
 
10. Судимість
Повернутись до змісту
Судимість - це правовий наслідок засудження особи вироком суду, який пов'язаний з певними правовими обмеженнями, що стосуються засудженого. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості (ч. З ст.88 КК України).
Судимість має правове значення. Засуджена особа визнається такою з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або Зняття судимості. Наявність судимості є обставиною, яка обтяжує покарання (п. 1 ч. І ст. 67 КК України) у разі вчинення нового злочину. У таких випадках в Особливій частині КК України передбачено спеціальну відповідальність за злочини, вчинені особами, які мають судимість (ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 224 КК України та ін.)
Особи, які були реабілітовані, визначаються такими, що не мають судимості (ч.4ст. 88 КК України).
Чинний КК України визначає строки погашення судимості (ст.89,90), а також умови зняття судимості (ст. 91). Порядок зняття судимості визначений Кримінально-процесуальним кодексом України (ст.414).
Якщо особа після відбуття покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до пращ довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 КК України. При цьому зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 КК України.



загрузка...