загрузка...
 
2.9. Складання організаційно-розпорядчих документів
Повернутись до змісту
Крім загальних вимог до тексту службових документів, необхідно враховувати, що кожний вид документа має свої особливості в складанні та оформленні, свою схему побудови тексту.
Наказ - правовий акт, який видається керівником органу державного управління (його структурного підрозділу), що діє на основі єдиноначальності, для вирішення основних та оперативних завдань, які стоять перед даним органом.
Наказ є одним із найважливіших, що найчастіше бувають у вжитку, видів розпорядчих документів, які видаються для виконання вказівок керівників суб'єктів управління. Однак основою для видання
наказу може бути й ініціатива будь-якого структурного підрозділу. Видаються накази з усіх питань внутрішнього життя суб'єкта та поділяються за змістом на дві групи: з загальних питань та з особового складу (кадрові). Як правило, готуються та видаються ці групи наказів окремо.
Підготовка наказу складається з таких стадій: вивчення суті питання, підготовка проекту документа, погодження проекту, підписання наказу.
Підготовка проекту наказу доручається, як правило, структурним підрозділам або окремим посадовим особам. Починається робота з підготовки проекту наказу з визначення кола питань, які треба буде висвітлювати в документі. Після цього вивчаються законодавчі та нормативні акти, а також попередні накази з даних або аналогічних питань.
Необхідні дані можна також отримати, використовуючи інформаційно-довідкові документи: акти, звіти, довідки, доповідні записки, доповіді. Після збирання та вивчення необхідного матеріалу приступають до написання тексту проекту документа, формулювання основних розпорядчих положень. Текст наказу, як правило, складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. В констатуючій частині викладаються та аналізуються факти і події, що викликали видання наказу, тобто обґрунтовуються наступні розпорядчі дії. Якщо наказ подається на підставі акта керівного органу, в констатуючій частині дається його виклад з обов'язковим зазначенням повної назви акта, його автора, дати та номера, заголовка до тексту. Якщо немає необхідності давати будь-які пояснення, констатуюча частина може не складатися, і текст наказу буде формулюватися з однієї розпорядчої частини.
Розпорядча частина наказу становить його основу та викладається в наказовій формі.
Починає розпорядчу частину слово "НАКАЗУЮ". Воно друкується великими літерами на окремому рядку прямо від полів, від нульового положення табулятора, відокремлюється від констатуючої частини двома машинописними інтервалами.
До формулювань розпорядчої частини наказу ставляться особливо жорсткі вимоги, оскільки вони визначають майбутні дії. Формулювання повинні бути конкретними, чіткими, зрозумілими.
Кожен запланований захід в наказі оформлюється окремим пунктом, пункти нумеруються арабськими цифрами.
Кожний пункт містить назву виконавця (у формі давального відмінка), передбачену дію, термін виконання. Виконавцем може бути зазначений суб'єкт (наприклад, у наказі міністра), структурний підрозділ або посадова особа.
Передбачена дія повинна бути конкретною, тому не слід вживати слова типу підвищити, підняти, посилити, поліпшити, вжити заходи, активізувати, звернути увагу тощо, які роблять завдання незрозумілим та важко контрольованим.
Термін виконання повинен бути реальним, відповідати обсягу майбутніх робіт. Визначаючи термін, слід враховувати час, необхідний для доведення інформації до виконавця.
В останньому пункті наказу, як правило, вказується особа, на яку покладається контроль за його виконанням. Підготувавши проект тексту наказу, складають його заголовок, який починається з прийменника "про" (про що) та формулюється за допомогою подібних конструкцій: Про затвердження...; Про впровадження...; Про підсумки...; Про заходи...
Для ряду типових управлінських ситуацій, що вимагають видання наказу, розроблені уніфіковані форми, в яких визначений склад необхідної інформації та порядок її розміщення.
Підготовлений проект тексту наказу редагується та оформлюється за вимогами ДСТУ 4163-2003.
Завершальними етапами роботи над наказом є погодження та підписання.
Проект наказу вимагає погодження із зацікавленими структурними підрозділами та посадовими особами (фінансові, юридичні служби). Візують його керівники підрозділів. Візи проставляються на першому примірнику проекту наказу. У випадку незгоди з проектом готується вмотивований висновок. Завізований та добре вивірений (перевіряються цифрові дані, прізвища, назви підрозділів) перший примірник наказу, надрукований на загальному бланку, підписується керівником або його заступником. З моменту підписання наказ вступає в силу.
В процесі підготовки наказу визначається коло підвідомчих суб'єктів та структурних підрозділів, куди наказ буде направлений, Що визначає його тираж. Підписаний наказ тиражується та розсилається за списком для розсилання. Аналогічний порядок складання й інших видів розпорядчих документів: ухвал, рішень, розпоряджень.
Витяги з наказів. Витяг - це копія будь-якої частини оригіналу документа. У практичній роботі витяги з наказів оформляють досить часто для вирішення питань виробничої діяльності підприємства.
Витяг з наказу має фактично ті самі реквізити, що й наказ, але з нього береться лише та розпорядча частина тексту, яка потрібна для практичної роботи. Констатувальну частину тексту переносять у витяг повністю. Крім того, оформляють позначку про завірення копії (реквізит 27, але без слова "Копія"). Витяги з наказів оформляють на загальних, спеціальних бланках або на чистих аркушах паперу формату А4 чи А5 залежно від обсягу документа. Перевагу віддають бланкам із поздовжнім розташуванням основних реквізитів. РЕКВІЗИТИ ВИТЯГУ З НАКАЗУ:
10 - назва виду документа (ВИТЯГ З НАКАЗУ);
11 - дата (переносять з оригіналу);
12 - індекс (переносять з оригіналу);
14 - місце складання чи видання (переносять з оригіналу); 19 - заголовок до тексту (переносять з оригіналу); 21 - текст (переносять з оригіналу всю констатувальну частину, слово "НАКАЗУЮ" та потрібні пункти розпорядчої частини); 23 - підпис (переносять з оригіналу, але керівник не підписується); 27 - відмітка про засвідчення копій (без слова "Копія").
Вказівка - правовий акт, що видається органом державного управління переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також з питань, пов'язаних з організацією виконання наказів, інструкцій та інших актів даного органу та керівних органів управління.
Вказівка як розпорядчий документ розглядається в УСОРД. Видають вказівки керівники при вирішенні поточних організаційних питань. Вони також доводять до виконавців нормативні акти, І
Текст вказівки, я,к і текст наказу, ділиться на дві частини: констатуючу, в якій викладаються причини та мета видання вказівки, розпорядчу з конкретними пропозиціями та завданнями, переліком виконавців та термінів виконання.
Вказівка відрізняється від наказу лише словом "ПРОПОНУЮ", яким починається розпорядча частина. Воно також друкується з відступом у два інтервали від констатуючої частини, великими літерами від нульового положення табулятора. Друкується вказівка на загальному бланку, має ті ж реквізити, що і наказ.
Інструкція - правовий акт, що видається органом державного управління (або затверджений його керівником) з метою встановлення правил, регулюючих організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності суб'єктів (їх підрозділів та служб), посадових осіб та громадян.
Різновидністю інструкцій є посадові інструкції, що визначають права посадових осіб.
Інструкція є організаційним документом довготривалої дії. Це і визначає особливості тексту інструкції. В ній немає вказівок на конкретних виконавців, немає термінів виконання. Оскільки інструкція містить багато вказівних методичних моментів, її текст повинен бути особливо точним та зрозумілим. В інструкції використовують слова: слід, необхідно, не допускається, повинен, рекомендується, не дозволяється та ін.
Текст інструкції, як правило, розбивається на розділи, пункти, підпункти. Починається інструкція розділом "Загальні положення", в якому викладається мета, сфера застосування та порядок користування інструкцією. Виклад тексту повинен вестися від третьої особи або в безіменниковій формі. Наприклад:
Інспектор з контролю, заповнивши контрольну картку, » кладе її в контрольну картотеку або: Відкривши конверт, <;<; перевірте цілісність вкладеного та ін.
Заголовок інструкції повинен чітко відображати коло питань, викладених в ній, та осіб, на яких вона поширюється. Наприклад:
SS Інструкція з діловодства; інструкція з техніки безпеки.
Ряд інструкцій розробляється на базі типових. Тому, отримавши завдання на складання інструкції, насамперед з'ясовують, чи є типові інструкції з даного питання.
Оформлюється інструкція на загальному бланку і має гриф затвердження або відмітку, що вона є додатком до розпорядчого документа.
Інструкція підлягає затвердженню. Це може бути безпосередньо підпис керівника або спеціальний розпорядчий акт. Найбільшого поширення набуло введення інструкції в дію виданням наказу. В наказі дається вказівка про термін введення інструкції, називаються відповідальні виконавці, перелічуються організаційні заходи, необхідні для введення інструкції. Все це забезпечує швидке та якісне введення інструкцій в дію.
Протокол - документ, що фіксує хід обговорення питань та прийняття рішень на зборах, радах, конференціях, засіданнях колегіальних органів.
Ведеться протокол під час засідання спеціально призначеною особою. Як правило, нею є секретар. Формуляр протоколу має ряд особливостей. Він друкується на чистому аркуші паперу, де визначаються реквізити загального бланку: найменування відомства, найменування суб'єкта, найменування структурного підрозділу. Далі вказується вид документа - протокол, дата, номер, місце видання.
Датою протоколу є дата засідання, а номером—порядковий номер засідання цього колегіального органу.
В заголовку протоколу вказується вид колегіальної діяльності, в результаті якої він утворюється - засідання, збори, наради, - та назва самого колегіального органу у формі родового відмінка. Наприклад:
% Збори студентської ради; Засідання профкому; Засідання » » Ради трудового колективу; Засідання Ради директорів тощо.
В тексті протоколу виділяються дві частини. Перша частина містить суворо визначену інформацію, що розміщується завжди в однаковому порядку.
Різновидністю протоколу є протоколи, які складаються адміністративними, слідчими органами, органами охорони громадського порядку, офіційними особами для встановлення будь-якого факту (наприклад, протокол санітарного інспектора).
Голова - прізвище та ініціали. Секретар - прізвище та ініціали. Присутні - перелічується склад присутніх постійно діючого колегіального органу. Прізвища розміщуються в алфавітному порядку. Потім вказують посади та назви суб'єктів, прізвища запрошених.
На великих розширених засіданнях та зборах присутні вказуються тільки кількісно, перелік їх прізвищ додається до протоколу. Наприклад:
SS Були присутні — 38 осіб (перелік додається). ^
На засіданнях, що вимагають наявності кворуму для правомірності прийнятого рішення, вказується кількість осіб, яка має бути присутньою.
На порядку денному зазначаються питання, що пропонуються для обговорення. Кожне питання починається з прийменника "про" (про що) та розміщується з нового рядка.
Друга частина протоколу є основною. В ній фіксуються всі виступи, тобто відображається робота колегіального органу. Будується вона за розділами відповідно до послідовності обговорення питань порядку денного. Кожний розділ має три частини - СЛУХАЛИ, ВИСТУПИЛИ, УХВАЛИЛИ (ВИРІШИЛИ), які і починаються з цих слів, що пишуться великими літерами. Після цих слів ставиться двокрапка і в наступному рядку з абзацу пишуться прізвище та ініціали доповідача. Якщо текст або тезис підготовлений раніше, виступ основного доповідача не записується, а додається до протоколу, про що в протоколі зазначається. Наприклад:
Якщо після виступу доповідача або в ході обговорення будуть запитання, вони повинні бути зафіксовані разом з відповідями.
Завершальна частина розділу щодо кожного пункту порядку денного - запис прийнятого з обговореного питання рішення (ухвали). Рішення, які містять кілька питань, підрозділяються на пункти та підпункти, що нумеруються арабськими цифрами. Ухвальна частина рішень, як і розпорядчі документи, повинна бути конкретною та містити складові частини: кому?, що робити? та до якого терміну?
При підборі посадових осіб в протоколі зазначаються результати голосування щодо кожної кандидатури окремо. Протокол підписується головою та секретарем. За повнотою висвітлення роботи колегіального органу протоколи поділяються на повні та короткі. В короткому протоколі вказуються тільки прізвище доповідача та тема доповіді, прізвища виступаючих при обговоренні та прийняті рішення. Такий протокол не дає уявлення про хід обговорення питання. Його рекомендується вести в тому випадку, коли засідання стенографується. Короткими протоколами оформляються наради оперативного характеру.
У ході засідання складається лише чернетка протоколу, яка у п'ятиденний термін повинна бути уточнена, доповнена, якщо секретар не встиг щось записати, відредагована та оформлена відповідно до вимог державного стандарту на УСОРД. Для точності та повноти записів найважливіших засідань вони стенографуються або ведеться фонозапис. Після розшифрування записів за ними вивіряється та уточнюється протокол. Стенограма та фонограма не виключають ведення протоколу.
Рішення колегіальних органів, зафіксовані в протоколі, доводяться до виконавців у вигляді ухвал та рішень, а в суб'єктах, діючих за принципами єдиноначальності, - в наказах.
Рішення можуть бути доведені до виконавців у вигляді виписки з протоколу.
Проведення засідання завжди вимагає значної підготовки, яка документується. Передусім, це складання та погодження порядку денного, підготовка переліку учасників засідання та запрошених, складання довідок та доповідних записок із запропонованих до обговорення питань, текстів або тез доповідей, проектів можливих рішень (ухвал). Всі ці документи повинні бути своєчасно підготовлені, розмножені в потрібній кількості примірників, доведені до відома учасників засідання. В самому протоколі зафіксована інформація часто не відображається, а лише подається посилання на неї. В такому випадку ці документи обов'язково підшиваються до протоколу, а на обкладинці справи зазначається: Протоколи засідань та документи до них.
Витяги із протоколів. Витяг із протоколу — це певна частина (уривок) протоколу, оформлена належним чином.
Витяги з протоколів оформляють на загальних, спеціальних бланках або на чистих аркушах паперу.
Реквізити витягу з протоколу:
10 - назва виду документа (ВИТЯГ ІЗ ПРОТОКОЛУ);
11 - дата (переносять з оригіналу протоколу);
12 - індекс (переносять з оригіналу протоколу);
14 - місце складання чи видання (переносять з оригіналу протоколу);
17 - гриф затвердження (переносять з оригіналу протоколу, якщо цей реквізит там є);
19 - заголовок до тексту (переносять з оригіналу протоколу);
21 - текст (із вступної частини беруть пункти "Голова", "Секретар", "Присутні", присутній номер питання порядку денного, із основної -цитують пункти, що стосуються потрібного питання порядку денного);
23 - підпис (переносять реквізит з оригіналу, але голова і секретар не підписуються);
27 - відмітка про засвідчення копій (оформлюють без слова "Копія" у правому верхньому куті аркуша).
Інформаційно-довідкові документи. Це найбільш численні групи документів, що містять інформацію щодо фактичного стану справ, які беруться до уваги та можуть бути підставою для прийняття рішення.
Довідка - документ, що містить опис та підтвердження тих або інших фактів та подій. Довідки бувають двох видів: довідки, які засвідчують юридичний факт і видаються громадянам та суб'єктам (найчастіше особистого характеру), та довідки інформаційного характеру, що містять опис фактів та подій, які складаються за запитами або вказівкою об'єктів та посадових осіб і суб'єктів.
Найчастіше видаються довідки громадянам з підтвердженням місця навчання, роботи та проживання, заробітної плати та ін. Вони складаються на загальному бланку, а оскільки їхній текст має, як правило, типовий характер, використовуються раніше роздруковані трафаретні тексти. Такі довідки починаються із зазначення у формі називного відмінка прізвища, імені, по батькові особи, про яку даються дані, а в кінці вказується місце подання довідки.
Довідки інформаційного характеру можна поділити на дві групи: ті, які складаються у суб'єкті, та ті, які направляються за межі суб'єкта. Внутрішні довідки оформляють на чистих аркушах паперу, але вони містять надруковані основні реквізити бланка з зазначенням найменування структурного підрозділу.
Довідка, що направляється в інші суб'єкти, оформляється на загальному бланку. Текст довідки може поділятися на розділи, містити таблиці та додатки. Довідка обов'язково має заголовок. В нього може включатися дата або період, за який подаються довідки. Наприклад:
S> Довідка про проведення підсумків конкурсу в 2003 р. » Приклади оформлення довідки щодо особового складу:
Міністерство освіти і науки України
Харківський інженерно-технологічний університет »
Доповідна записка —документ, адресований суб'єкту або об'єкту управління, який містить доскональний виклад будь-якого питання з висновками та пропозиціями особи, яка його складає.
Доповідна записка складається, як правило, з метою інформування керівництва про наявну ситуацію та вимагає прийняття відповідного рішення. Тому в тексті доповідної записки чітко виділяються дві частини. Перша - констатуюча, в якій повідомляються факти, і друга - де йде виклад конкретних висновків, прохань та пропозицій.
Крім того, доповідними записками інформують керівництво про хід роботи. Такі записки можуть подаватися регулярно. Звітні доповідні записки інформують про виконання завдань, вказівок та робіт.
Як і довідки, залежно від адресата, доповідні записки можуть бути внутрішніми, які надходять керівнику структурного підрозділу або закладу, та зовнішніми - адресовані у вищі інстанції.
Внутрішні доповідні записки складаються на звичайному аркуші паперу. Вони містять такі реквізити: назва структурного підрозділу, вид документа (доповідна записка), дата, заголовок, текст, адресат, підпис особи, яка складає (із зазначенням посади).
Зовнішня доповідна записка оформляється на загальному бланку та підписується керівником суб'єкта. Наприклад:
а) оформлення внутрішньої доповідної записки
Лабораторія не може якісно здійснювати вхідний %
> контроль допоміжного матеріалу і борошна, що надходить, %
> оскільки лабораторна піч і лабораторна тістозмішувальна»
> машина давно не працює. » Прошу дати вказівку відділу матеріально-технічного %
І забезпечення на термінову закупівлю необхідного обладнання. |
б) оформлення зовнішньої доповідної записки
Пояснювальна записка - документ, що пояснює зміст окремих положень основного документа (плану, звіту, проекту) або причини будь-якої події.
За змістом пояснювальні записки поділяються на дві групи.
До першої групи належать записки, що є додатком до основного документа, доповнюючи та пояснюючи його. Найчастіше вони супроводжують плани та звіти. Оформлюються на загальних бланках. Підписуються керівниками.
Друга група пояснювальних записок складається окремими працівниками для пояснення їх поведінки, проступків та інших ситуацій. Як і внутрішні доповідні записки, вони складаються на простих аркушах паперу та підписуються особою, яка їх склала.
Акт - документ, складений кількома особами, що підтверджує встановлені факти та події. Акти мають велику кількість різновидів залежно від їх призначення: акт ліквідації (суб'єкта), акт перевірки, акт приймання-передавання (при зміні керівництва, передавання матеріальних цінностей та ін.), акт інвентаризації, акт проведення випробувань, акт дегустації, акт приймання завершених об'єктів, акт знищення (наприклад справ) та багато ін.
Акт, як правило, складається комісією. Це може бути постійно діюча комісія або призначена за вказівкою керівництва.
Приступивши до роботи, члени комісії вивчають суть питання, законодавчо-нормативні акти, що його регулюють, а після цього приступають до встановлення фактичного стану справ для відображення його в акті.
В процесі перевірки, як правило, ведуться чорнові записи, що відображають кількісні характеристики.
Акт оформляється на загальному бланку. В ряді типових ситуацій використовуються типові трафаретні форми, в яких визначається зміст та порядок розміщення інформації з даного різновиду акта. Наприклад:
« Акт про результати ревізії кас «
Текст акта поділяється на частини. Вступна частина для всіх актів однакова. В ній вказується: основа для складання акта, особа, яка його склала, та, при необхідності, особи, що були присутні при його складанні. Слово "Підстава" починає текст акта та друкується від лівого поля.
Акт може бути складений за вказівкою керівника або суб'єкта на підставі розпорядчого документа (найчастіше наказу). Наприклад:
Підстава: наказ директора приватного « підприємства "Лебідь" від 17.08.05 № 09 "Про « » проходження медичного огляду працівників підприємства ". f/
Підстава: вказівка директора ЗАТ "Бриз" відук
Далі вказується склад комісії: прізвище та ініціали голови, потім прізвища та ініціали членів комісії в алфавітному порядку з переліком посад та назв суб'єктів (якщо члени комісії з інших суб'єктів). Після слів "Були присутні", надрукованих з нового рядка з нульового положення табулятора, подаються також в алфавітному порядку посади, ініціали та прізвища присутніх.
В констатуючій частині, яка починається з абзацу, викладаються цілі, завдання та суть проведеної роботи, її результати. Ця частина тексту акта може бути оформлена у вигляді таблиці, що дозволяє при невеликому обсязі забезпечити високий рівень інформативності тексту.
В деяких актах текст може мати третю частину - висновки комісії, пропозиції.
В кінці тексту, при необхідності, подаються відомості про кількість екземплярів та місце їх знаходження. Акт підписує голова та всі члени комісії, посади перед підписами не вказуються.
Як і будь-який документ, перед текстом акт має заголовок. Деякі різновиди актів потребують затвердження. Гриф затвердження оформляється відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003.
Після затвердження рекомендаційна частина акта набирає розпорядчу силу і є обов'язковою до виконання.
Місце та дата складання акта повинні відповідати місцю та даті дії, яка актується.
Службові листи - найбільш поширений вид управлінських документів, які є засобом спілкування та обміну інформацією між суб'єктами та приватними особами. Вони становлять до 80 % вхідної та вихідної документації. Листи складаються з найрізноманітніших питань діяльності, їх змістом можуть бути запити, повідомлення, погодження, претензії, зміни, зауваження, рекомендації, відгуки, пояснення, нагадування та ін.
Текст службового листа повинен бути простим, тобто висвітлювати одне питання. Це не тільки спростить технічні операції з опрацювання листа в суб'єкті-адресаті (насамперед реєстрацію, контроль, формування в справи), але й прискорить виконання документа, оскільки при наявності в листі кількох запитань знімається копія або встановлюється черговість виконання питань. Тому, якщо з одним адресатом необхідно вирішити кілька питань, щодо кожного слід скласти окремий документ. Кілька питань викладаються в одному листі тільки у випадку їх взаємозв'язку.
Текст листа, як правило, складається з двох частин. В першій частині викладаються мотиви, що сприяли складанню документа, тут же можуть бути зроблені посилання на рішення керівних суб'єктів, що стали підставою складання листа. В другій частині викладається основна частина документа, заради якої він складається: висновки, прохання, пропозиції, нотатки та ін.
Враховуючи постійне зростання обсягів інформації, з якою доводиться ознайомлюватися працівникам управлінського апарату, для активізації сприйняття інформації в листах можна рекомендувати змінити традиційний порядок викладу тексту листата починати його з суті питання, розміщуючи докази та факти в другій частині.
Листи з нескладних, обговорених раніше питань можуть складатися з однієї основної частини без пояснень. Наприклад:
Головна мета службового листа - закликати до дії, переконати, довести, пояснити. Це досягається ясністю, чіткістю та стислістю тексту. Слова повинні точно відображати суть. Багатослівність заважає виділити суть документа. Наведені факти повинні бути об'єктивними, цифрові дані - точними. Тон листа має бути нейтральним.
Рекомендується не використовувати в листі категоричних виразів, що досягається вставними словами та конструкціями: "мабуть", "як і раніше", "як відомо", "якщоможливо"та ін.
Повагу до адресата допомагають виявити дієприкметникові звороти типу:
"Детально вивчивши Ваші зауваження...", "Уважно розглянувши Ваші пропозиції..."
Незважаючи на різноманітність питань, що відображаються в листах, при обґрунтуванні дій використовується обмежений набір початкових та завершальних словосполучень та виразів: "В порядку обміну...", "Узв'язку...", "Яквиняток...", "Відповідно до..." тат.
Причини прийняття рішення також формулюються за допомогою дієприкметникових зворотів: "Враховуючи...", "Вважаючи...", "Беручи доуваги...", "Розглядаючи...", "Керуючись..."ram.
Оскільки лист оформляється на бланку, його текст не слід починати посиланням на назву суб'єкта-автора, вона вже є на самому бланку.
ДСТУ 4163-2003 уніфікує оформлення листів. Вони складаються на спеціальному бланку для листів. Особа, яка складає документ, крім тексту, повинна сформулювати заголовок листа (для формату А4), вказати адресата, посаду, прізвище та ініціали того, хто підписує, своє прізвище та номер телефону (реквізит виконавця), оформити реквізит, перевірити наявність додатків (якщо вони є).
Листи, які надсилаються суб'єктом, діляться на дві групи -ініціативні та відповідні. Якщо лист є відповіддю, виконавець вказує дату та номер ініціативного документа, на який він відповідає. Цей реквізит переноситься на бланк при остаточному оформленні листа. При електронному оформленні листа оператор ПК керується відповідним розділом ДСТУ 4163-2003.
За характером інформації листи поділяються на велику кількість видів.
Супровідний лист - документ, який часто складається. Він інформує адресата про направлення додаткових документів разом з листом. Складання супровідного листа допускається лише у тому випадку, якщо необхідно щось пояснити або доповнити до доданих документів: вказати термін виконання, пояснити причину затримки, складні моменти та ін. Починаються листи цього різновиду словами: "Надсилаємо...", "Направляємо...", "Повертаємо...", "Додаємо..."та ін., далі вказуються заголовки та пошукові ознаки (дата та номер)
документа, що направляється. Як правило, текст супровідного листа дуже короткий, вміщується на бланку формату А5 і не має самостійного заголовка. Наприклад:
Повертаємо Вам рукопис програми курсу "Економіка',
підприємства" у зв'язку з тим, що програма потребує певних І
? доповнень. Доопрацьовану програму просимо надіслати до 12 «
грудня 2005 року.
У всіх інших випадках, коли супровідний лист не несе будь-якої інформації, він буде зайвим і його не потрібно надсилати.
У листах-запрошеннях адресату пропонують взяти участь в будь-якому заході, що проводиться. Вони можуть адресуватися як конкретним особам, так і суб'єктам. В них розкривається характер даного заходу, вказується термін проведення та умови участі в ньому. Наприклад:
29 травня 2005р. в "Чернігівелектрозв'язок" (за адресою^ бульв. Шевченка, 97) відбудеться нарада керівників вузлів'^ ' зв 'язку області.
Запрошуємо Вас взяти участь в роботі наради.
Оплата відряджень — за рахунок "Чернігівелектрозв 'язок ".
Керівник (підпис) П.К. Пустовіт
Інформаційний лист - повідомляє адресата про якийсь факт або захід. Найчастіше за допомогою інформаційних листів пропагують діяльність певних організацій, продукцію, яку вони випускають, видавничу літературу. Наприклад:
Центр культури Міжнародного фонду соціально- g » економічних і політичних досліджень повідомляє про вихід» «першого номера міжнародного журналу культурного < > спілкування " Via Regia ", що видається спільно з європейським % центром культури в Тюрінгії.
Придбати журнал Ви можете за адресою: м. Київ, Ъ вул. Благовісна, буд. 25. Довідки за тел.: 445-78-54.
Рекламний лист - різновид інформаційного листа, направляється конкретному адресату та містить детальний опис послуг або товарів, що рекламуються.
Цей вид листів набув поширення з утворенням госпрозрахункових та комерційних суб'єктів. Його мета -рекомендувати адресату скористатись запропонованими послугами. Текст листів відрізняється конкретністю, чіткістю, повнотою інформації. В таких листах адреса суб'єкта-автора вказується окремо. Наприклад:
Систему службового документообігу "WorkBook", що використовується для організації безпаперового документообігу між усіма підрозділами, представниками
Використовуючи "WorkBook", співробітник компанії може передавати і отримувати різноманітні розпорядчі та звітні документи, довідки, контролювати процес виконання
своїх розпоряджень, оцінювати зроблену роботу, здавати документи в архів, відслідковувати загальний стан справ в компанії чи її підрозділі, виконувати необхідні інші дії.
Документи автоматично сортуються по каталогах, стають доступними адресатам, відслідковуються, перевіряються на знищення, заповнення, прийняття та <эу завершеність, переміщуються з каталогу в каталог тощо.
При цьому користувачі отримують різноманітні повідомлення, попередження та нагадування.
Система дозволяє: впорядкувати управлінський % % документообіг, позбутися накопичення паперової g << документації, економити робочий час; керівникові мати« SS цілісну картину стану справ в організації та контролювати <эл ситуацію, підвищити виконавчу дисципліну.
Фірма IBS може розробити будь-які системи» <эі документообігу з урахуванням специфічних потреб, що f << існують в Вашій організації. Ми будемо раді відповісти на Ваші питання за тел.: 46-32-23.
Лист повідомлення за своїм стилем близький до листів-запрошень та до інформаційних листів. Складається для конкретного адресата і найчастіше є відповіддю на запит. Починається словами: "Повідомляємо", "Ставимо Вас до відома" та ін., далі викладаються факти. Наприклад:
Повідомляємо, що Ваше замовлення прийняте до виконання 26.12.03 р. та буде виконане в тримісячний термін ; з відправленням контейнерів однаковими партіями в січні, , лютому та березні 2004 р. Точні дати відправлення і номери < партій будуть повідомлені додатково.
Лист-підтвердження—містить повідомлення про отримання будь-якого відправлення (листа, телеграми, переказу, бандеролі, посилки тощо), про те, що раніше складений документ залишається в силі (наприклад договір, інструкція та ін.). Лист може підтверджувати певний факт, подію, телефонну розмову. Починається цей різновид листа формами дієслова "підтверджувати
Направлення таких листів є обов'язковою частиною ділових стосунків. Своєчасність їх відправлення дозволяє адресату зняти питання з контролю і виключає відправлення їм листів-нагадувань.
Лист-нагадування — містить вказівку про наближення або про закінчення терміну виконання будь-якого обов'язку або проведення заходу. Такий лист може бути особливо лаконічним та містити одну завершальну частину. Цей різновид листів, як правило, починається словом "Нагадуємо".
Гарантійний лист - документ, що забезпечує виконання викладених в ньому обов'язків. В ньому, як правило, адресату гарантується оплата або надання у його розпорядження місця роботи, проведення досліджень тощо. Ці листи мають підвищену правову функцію, тому виклад тексту повинен бути гранично чітким і ясним.
Фонд готовий прийняти на стажування трьох викладачів« інституту на два місяці. Стажисти забезпечуються 8 помешканням, їм виплачується стипендія в розмірі мінімальної заробітної плати;
Ініціативні листи - це листи, що потребують відповіді. У більшості таких листів висловлюється прохання (пропозиції, запити) до адресата щодо вирішення будь-яких питань. Це найпоширеніший різновид листів, тематика яких необмежена. Та все ж їх характер передбачає варіантність позитивного або негативного вирішення поставленого питання.
Листи закордонним кореспондентам оформляються, як правило, на двомовних бланках підприємств. Вони починаються з оформлення в лівому верхньому куті бланка реквізиту "Адресат". Перший елемент реквізиту - прізвище отримувача з ініціалами перед ним. Перед прізвищем проставляється одне із загальноприйнятих скорочень: Mr. (містер), якщо це чоловік, Mrs. (місіс), якщо адресат
- жінка. Скорочення Messrs. (панове) ставиться тільки перед
прізвищами власників фірми, коли невідоме прізвище конкретного
адресата: Messrs Hall and Son.
Наступними елементами реквізиту "Адресат" є назва посади
кореспондента та назва фірми. Тут можливі такі скорочення:
Mgr. - manager, Co. - company,
Sec. - secretary, Ltd. — Limited
Dir. — director, m Dept. - department та ін.
Corp. - corporation, Потім вказується поштова адреса в такій послідовності: номер
будинку, назва вулиці, назва міста, штату або графства, поштовий
індекс та країна.
В наступному рядку від межі лівого поля пишеться ввічливе звертання. Воно традиційно складається зі слів Dear Mr. або Dear Mrs. та прізвища адресата. Ініціали перед прізвищем в цьому випадку не проставляються. Якщо прізвище конкретного адресата невідоме, можна використати звертання: Dear Sirs або Dear Sir, Dear Madam.
В наступному рядку від межі лівого поля або посередині аркуша розміщується заголовок до тексту документа. Він оформляється після позначення "Re:" (Reference) та іноді підкреслюється:
Re: Outstanding invoice number 2239
Несплачений рахунок № 2239
Розділові знаки в кінці заголовка не ставляться. Текст документа рекомендується розбивати на абзаци, друкувати їх через один інтервал, а виділяти абзаци один від одного двома міжрядковими інтервалами.
Текст листа, як правило, закінчують словами: Sincerely Yours (Щиро Ваш, із щирою повагою) або просто Yours (Ваш) та підписом. До складу реквізиту "Підпис" входить особистий підпис, розшифрування підпису (ініціали розшифровуються повністю), назва посади та, іноді, назва суб'єкта. Наприклад:
Телеграма (телекс) - вид документа, який визначається способом передачі інформації каналами телеграфного зв'язку. Своєчасність передачі інформації обумовлює своєчасність та правильність прийняття рішення. Тому, щоб забезпечити термінове отримання інформації, вона передається телеграфом. Для передачі факсимільної копії документа, а також схем, креслень та малюнків використовуються фототелеграми.
Залежно від фактичної потреби швидкості передачі інформації виконавець, який складає телеграму, вказує її терміновість: "позачергова", "урядова", "термінова" та ін. Категорія телеграми вказується перед адресатом. В телеграмі дається точна адреса без індексу: місто, номер відділення зв'язку, вулиця, будинок, назва суб'єкта, прізвище отримувача. Для здешевлення вартості телеграми та спрощення її опрацювання урядові установи та багато суб'єктів мають зареєстровану на телеграфі умовну або скорочену телеграфну адресу.
В телеграмі, що відправляється декільком адресатам, кожна
адреса вказується індивідуально. Друкуються адреси великими
літерами. Текст телеграми друкується на чистому аркуші паперу з
одного боку через два інтервали великими літерами. Між словами в
телеграмах робиться пропуск в два удари. Текст друкується з абзацу,
далі "червоні" рядки та абзаци не допускаються. Адреса та текст
друкуються без переносу слів. Викладається текст якомога стисліше.
Він повинен складатися з одного логічного елементу - висновку.
Лише у виняткових випадках можна припустити короткий доказ.
Великого значення при складанні телеграми слід надавати вибору слів, що найточніше передають суть. Пишеться телеграма особливою телеграфною мовою, бажано без прийменників, сполучників, розділових знаків. Смислові значення слів та їх зв'язок передаються порядком розміщення слів у реченні та їх закінченнями.
Словами в телеграмі завжди пишуться такі знаки, як "№" -номер;"-" -мінус; "+" - плюс;"!" -знак оклику;"?"-знак запитання; "%" - проценти;":" - ділення та ін. Дати позначаються арабськими цифрами: число, місяць, рік. Між цифрами в даті розділові знаки не ставляться. Наприклад:
Закінчується телеграма зазначенням її індексу. Телеграма -відповідь друкується з індексом ініціативного документа, на який дається відповідь без слів "Ваш", "На Ваш". Тому сам текст не слід починати та закінчувати цифрами. Після тексту вказується посада та прізвище особи, що підписувала телеграму.
Після тексту проставляється обмежувальна риска, під якою вказуються службові дані, що не підлягають передаванню: адреса особи, яка надіслала, визначення посади, підпис та розшифрування підпису відправника, дата підпису, яка проставляється тим, хто підписує телеграму. Текст службової телеграми скріплюють печаткою. Складається телеграма в двох примірниках. Перший, підписаний, видається для передавання адресату, другий - підшивається до справи. Якщо телеграма направляється кільком адресатам, збільшується кількість примірників телеграм.
Телефонограма - узагальнена назва документа, інформація якого складена для передавання телефоном. Телефонограмою передають нескладні тексти з 20-30 слів, найчастіше запрошення, нагадування та інші вказівки від імені посадової особи.
Текст телефонограми повинен бути коротким, чітко сформульованим та не містити слів, які важко вимовляються. Той, хто передає, зачитує текст телефонограми, а той, хто приймає, записує та перевіряє повторним прочитуванням. При цьому повідомляються всі розділові знаки.
Телефонограма складається в одному примірнику та містить реквізити: назва виду документа (телефонограма), індекс, дата, адресат, текст, найменування посади (із зазначенням суб'єкта) та прізвище особи, яка підписала документ, час приймання-передавання телефонограми, прізвища осіб, які передають та приймають.
Вхідна телефонограма реєструється та зберігається, як і інша вхідна кореспонденція.
Факси. У наш час дедалі ширше застосовуються оперативні засоби зв'язку, в тому числі - факсимільний зв'язок. За його допомогою передають телефаксограми (факси).
Факс - це службовий документ, одержаний за допомогою спеціального апарата (телефаксу) телефонними каналами зв'язку. Факс становить ксерокопію переданого документа. Телефаксом можуть передаватися будь-які документи та додатки до них: таблиці, креслення, схеми, малюнки, фотокартки тощо. Проте здебільшого цей зв'язок використовується як засіб листування між діловими партнерами, фірмами, організаціями. Факс оформлюється так само, як і службовий лист.
Додаткові дані, що їх автоматично проставляє апарат (телефакс), - це: зазначення відправника (його коду), дата та час передавання документа; номер телефаксу (апарат), з якого передано інформацію; кількість сторінок.
Відправник факсу (адресант) має одержати підтвердження (CONFIRMATION REPORT) про те, що адресат одержав інформацію. В цьому підтвердженні (залежно від класу апарата) можуть зазначатися: код фірми-одержувача, номер телефаксу одержувача, дата, час та тривалість передавання, кількість одержаних сторінок (Р), результат (RESULTS). Головною є графа (RESULTS), в якій у разі одержання повідомлення повністю і без помилок (збоїв) проставляється "OK" (o'key); якщо були збої (деякі телефакси вказують код помилки й сторінку, на якій стався збій під час приймання документа), то "NG" (negative).
Якщо одержані факси містять дуже великий обсяг інформації і призначені для тривалого використання, то їх слід скопіювати, оскільки папір, що його використовують для факсів, дуже тонкий (коли для апарата використовують звичайний друкарський папір, то копіювати не обов'язково).
Здебільшого листування з комерційних питань зберігають протягом трьох років й не передають до архіву. Службове листування з іноземними фірмами щодо найважливіших питань (експорт, імпорт, гарантії тощо) зберігається не менше ніж 10 років. Наприклад:
Контракти, договори та трудові угоди. З розвитком госпрозрахункових відносин та кооперативного руху зросла увага до документів, що фіксують їх внутрішню діяльність. До таких документів, окрім протоколів, насамперед належать контракти, договори та трудові угоди, що укладаються як з окремими особами, так і з суб'єктами.
Трудовий контракт. Термін його дії, права, обов'язки й відповідальність сторін (також матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації роботи працівника, умови розірвання контракту, в тому числі й дострокового, можуть встановлюватися за згодою сторін. Сторонами в трудовому контракті є підприємство (роботодавець) в особі керівника та працівник (контракт). Сфери застосування контракту визначаються законодавством.
Різниця між трудовим контрактом та трудовим договором:
- контракт укладають тільки на певний термін, а трудовий договір — як на період виконання роботи, так і на невизначений термін;
- у контракті можуть визначатися ті підстави для розриву трудових відносин, які не передбачені законодавством про працю (наприклад, розголошення комерційної таємниці), а розрив трудового договору можливий тільки на підставах, що записані в Законі "Про працю".
- виконання працівником своїх обов'язків за контрактом не завжди пов'язане з дотриманням чітко визначеного режиму роботи, тоді як за трудовим договором працівник повинен дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, якими передбачено й режим роботи;
- в разі роботи за контрактом порядок надання працівникові відпустки та оплати може визначатися на розсуд керівника (власника), тоді як трудовий договір передбачає централізоване регулювання відпустки (за встановленим графіком на кількість днів, визначену законодавством);
- у контракті, на відміну від трудового договору, можуть зазначатися наслідки дострокового його розірвання з ініціативи однієї зі сторін без поважних причин, наприклад відшкодування винною стороною певної грошової суми тощо.
Порядок укладання контракту. Ініціатором укладання контракту може бути як підприємство в особі керівника або вповноваженого ним органу (надалі - власник), так і особа, яка наймається на роботу. Буває, що власник відмовляє претендентові на роботу в укладанні контракту (коли претендент є його ініціатором). Слід пам'ятати, що згідно зі ст. 22 КЗпП України забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу. Обгрунтованою вважається відмова, яка спричинена: відсутністю вакантних місць; відсутністю у претендента на роботу належної кваліфікації; прямим обмеженням, установленим чинним законодавством. Зокрема, забороняється приймати на роботу: осіб, позбавлених вироком суду права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю; близьких родичів службовців, коли їхня служба пов'язана з безпосередньою підлеглістю або підпорядкованістю одного одному; на посади з матеріальною відповідальністю осіб, які раніше були засуджені за злочини, скоєні з корисливих мотивів.
Усі умови контракту обов'язково мають погоджуватися сторонами.
Укладаючи контракт, сторони можуть передбачити додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством (наприклад, за рахунок власних коштів підприємства виплату додаткової винагороди, надання матеріальної допомоги до щорічної відпустки, сплату банківської позики чи заборгованості, захист від інфляційних процесів, виплату компенсацій за використання власного автомобіля у службових цілях тощо).
У разі припинення дії контракту у зв'язку з виходом працівника на пенсію або Травмуванням під час роботи можуть передбачатися грошові компенсації, більші за встановлені пенсію та виплати. Відповідно до чинного законодавства ці питання вирішуються громадянськими об'єднаннями (профспілками) або органами громадського самоврядування колективу (радою, правлінням) чи з їхньою участю. Тому можливість внесення до контракту подібних умов має бути попередньо узгоджена з відповідними об'єднаннями чи органами.
Контрактом може передбачатися (за згодою сторін) випробування працівника з метою перевірити його відповідність посаді.
Іноді умови контракту можуть бути гіршими за ті, що передбачені чинним законодавством.
Контракт складається не менше ніж у двох примірниках, які зберігаються в кожної сторони. Він вступає в дію з моменту його підписання сторонами. До моменту підписання контракту сторони мають визначити термін його дії - початок і кінець. Працівник повинен приступити до роботи в той день, який зазначено в контракті.
Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу. З посиланням на даний наказ роблять запис у трудовій книжці.
Термін укладання контракту. Відповідно до Рекомендацій Мінпраці України від 14.01.92 №01, контракт може бути укладено на термін до 5 років (але не менше ніж на один рік). Термін дії контракту визначають за згодою сторін. Якщо робота має одноразовий характер, то контракт діє до її закінчення, якщо постійний, то сторони обирають будь-який термін в межах п'ятирічного.
Якщо термін дії контракту закінчився, а сторони бажають продовжити трудові відносини, то контракт продовжують на новий, визначений сторонами, термін або укладають новий контракт на інших умовах. Якщо власник пропонує працівникові укласти контракт терміном на 1-2 місяці, то це слід розцінювати як погіршення становища працівника.
Підстави для зміни та розірвання контракту. За згодою сторін умови контракту можна змінювати в будь-який час. Ініціатором змін може бути одна зі сторін. Зміни оформлюють у вигляді окремого додатка до раніше укладеного контракту.
В додатку прямо зазначається, що сторони дійшли згоди щодо внесення в контракт певних змін, після чого наводиться текст відповідних пунктів контракту в новій редакції і обумовлюється термін, з якого кожен з них вступає в дію.
Дія контракту може бути припинена на підставах і в порядку, передбаченими законодавством про працю. Так, контракт може бути припинений у зв'язку з закінченням терміну його дії (п. 2 ст. 36 КЗпП України), про що в трудовій книжці роблять відповідний запис. Коли одна зі сторін виступає з ініціативою про дострокове розірвання контракту, залежно від того, хто є ініціатором розриву і з яких причин, визначаються його порядок і підстави.
З ініціативи власника контракту контракт може бути розірваний на підставах, передбачених ст. 40,41 КЗпП України. Коли ініціатором розриву є працівник, слід керуватися ст. 39 КЗпП України. За взаємною домовленістю контракт може бути достроково припинений згідно з пп. 1, 8 ст. 36 КЗпП України.
Трудові контракти можуть бути внесені до особових справ працівників. У такому випадку термін їх зберігання відповідає терміну зберігання особових справ. Якщо на підприємстві особові справи не оформляють, то контракти формуються в окрему справу в алфавітному порядку.
Трудові контракти мають зберігатися 75 років, якщо немає наказів по особовому складу з будь-яких причин (5 років після звільнення працівника, якщо є відповідний наказ по особовому складу).
Договір - угода двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення громадянських прав та обов'язків. Він укладається як між окремими громадянами, громадянами та суб'єктами, так і між самими суб'єктами.
Сторонами договору можуть бути фізичні особи, працівники підприємства, організації, установи, фірми.
Договори укладаються з урахуванням інтересів сторін і відповідно до чинного законодавства. Проект договору готує сторона-ініціатор (друга сторона може підготувати свій варіант проекту). У разі потреби залучають юриста.
Договір - це юридичний документ, тому, формулюючи його умови, необхідно уникати двозначності, нечіткості.
Підготовлений та належним чином оформлений договір підписується сторонами. В окремих випадках необхідно переконатися в повноваженнях особи, яка підписує договір (перевірити доручення, паспорт, а в разі потреби зібрати інформацію про контрагента).
Як правило, договори мають типові тексти. Різновидом договору є трудова угода!
Трудовий контракт - особлива форма укладання трудового договору, яка встановлює взаємні права та обов'язки сторін, підвищує їх взаємну відповідальність на період виконання визначеної роботи. Предметом контракту є виконання визначених функцій протягом його дії, тобто в процесі роботи, або результат роботи, тобто досягнення визначеного результату, отримання конкретного товару, продукту, виробу
Контракт може укладатися тимчасово, на час виконання визначеної роботи, або на визначений термін (до 3 років).
Розписка - це документ, в якому підтверджуються дії, що вже відбулися (як правило, одержання грошей або матеріальних цінностей від підприємства чи приватної особи).
Складають розписку в довільній формі на чистому аркуші паперу, написану здебільшого від руки або надруковану. У розписці мають бути такі відомості:
- назва виду документа {Розписка);
- посада автора (в разі потреби);
- прізвище, ім'я та по батькові особи, яка дає розписку;
- сума взятих грошей або назви товарно-матеріальних цінностей;
- дата оформлення документа;
- підпис автора.
Отриману суму грошей у розписці зазначають цифрами, а далі в дужках - словами.
У розписці, як і в дорученні, категорично забороняється робити будь-які виправлення чи робити підчищення. Всі пусті місця між текстом та підписом перекреслюють. Складають розписку в одному примірнику і зберігають разом з грошовими та цінними документами.
Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присутності яких її було написано. В такому разі ці особи засвідчують документ своїми підписами.


загрузка...