Виробничі активи, виходячи з участі у створенні продукції, діляться на основні фонди, запаси та незавершене виробництво. До виробничих основних фондів відносяться будівлі, споруди, силові та робочі машини, устаткування, транспортні засоби, складські приміщення та ін. Основні засоби беруть участь у виробничому процесі багаторазово, не змінюючи при цьому своєї форми, їх вартість по мірі зносу переноситься на вартість продукції частинами. До складу обігових виробничих фондів (запасів) промислових підприємств включають сировину, основні матеріали та покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, запасні частини для поточного ремонту та ін. Їх вартість повністю переноситься на собівартість продукції.
Ефективність господарювання залежить від технічного рівня виробництва, показники якого об’єднуються в чотири основні групи: рівень техніки, рівень технології, рівень озброєності праці, рівень механізації та автоматизації виробництва і праці (мал.5).
При аналізі показники технічного рівня порівнюються з еталонними величинами, показниками кращих споріднених підприємств і в динаміці за ряд років з врахуванням світових тенденцій.
Для раціонального використання виробничих основних фондів керівники та спеціалісти зобов’язані постійно аналізувати забезпеченість підприємств основними фондами та їх використання, динаміку зміни складу, структури та технічного стану, визначати ефективність використання основних фондів, виявляти причини /фактори/, що впливають на їх використання, вивчати їх вплив на випуск продукції та підраховувати резерви підвищення фондовіддачі. Особливу увагу слід приділяти дотриманню нормативних термінів освоєння проектних потужностей підприємств, що знову вводяться. Скорочення періоду їх освоєння є значним резервом підвищення обсягу продукції, що випускається.
За своїм призначенням усі основні фонди поділяються на 3 групи: виробничі основні фонди основного виду діяльності; виробничі основні фонди інших галузей; невиробничі основні фонди.
Виробнича потужність підприємства визначається наявністю, структурою та технічним станом виробничих основних фондів основного виду діяльності. Ефективність їх використання вирішально впливає на виконання виробничої програми. Невиробничі основні фонди характеризують стан культурно-побутового та житлово-комунального обслуговування підприємства.
Наявність та рух основних фондів віддзеркалюється у першому розділі ф. № 11-ОФ. Склад виробничих основних фондів основного виду діяльності наводиться у другому розділі ф. № 11-ОФ. При аналізі фактична вартість і питома вага /структура/ кожного виду фондів порівнюється з даними за минулий рік і з планом, визначаються відхилення та оцінюється динаміка. Особлива увага звертається на зміну вартості та питомої ваги машин і обладнання, що слугують активною частиною основних фондів, яка виробляє продукцію. Інші види відносяться до пасивної частини основних фондів.
При аналізі технічного стану основних фондів використовується система загальних та часткових показників. До них відносяться коефіцієнти зносу, придатності, відновлення та вибуття.
Основні фонди в процесі використання піддаються фізичному зносу, а технічний прогрес веде до їх морального старіння. Коефіцієнт зносу або придатності визначається діленням суми зносу основних фондів або придатності на початок та кінець року на їх первісну вартість на початок та на кінець року, що аналізується. Взаємозв’язок видів зносу і форм їх заміщення видно із мал.6.
Види зносу основних фондів
Усувний фізичний знос
Невиправний фізичний знос
Моральний знос
Ремонт
Заміна
Модернізація
Форми заміщення зносу
Мал.6. Схема взаємозв’язку видів зносу і форм їх заміщення.
Технічний стан основних фондів, їх відповідність сучасним науковим і технічним досягненням формується в процесі їх відтворення, яке визначає вибір форм і темпів відновлення, доцільність реконструкції чи заміни, модернізації груп і видів обладнання. Аналіз проводиться за схемою, поданою на мал.7
Мал.7. Схема аналізу технічного стану та тенденцій розвитку основних фондів.
Технічний стан основних фондів змінюється під впливом введення в дію
нових об’єктів та потужностей, вибуття зношених та морально застарілих
основних фондів.
Введення в дію нових фондів та потужностей веде до оновлення основних фондів, розмір якого характеризується коефіцієнтом відновлення. Коефіцієнт відновлення та прогресивного відновлення обчислюється діленням вартості знову надійшовших прогресивних, введених за звітний рік основних фондів до їх вартості на кінець періоду як в цілому, так і в розрізі окремих груп основних фондів.
Крім того, прогресивність наявного обладнання оцінюють за допомогою коефіцієнта автоматизації обладнання /відношення вартості автоматичного обладнання до вартості всіх машин та обладнання/.
Коефіцієнт вибуття вираховується діленням вартості вибувших ос-новних фондів на всю їх вартість на початок періоду. Коефіцієнт введення основних фондів, як правило, випереджає вибуття.
При аналізі фактичні коефіцієнти зносу, вибуття, придатності та відновлення порівнюються з плановими і в динаміці за ряд років, що дозволяє встановити тенденції в зміні технічного рівня підприємства.
Аналіз відновлення основних фондів супроводжується детальним вивченням введення в дію нових об’єктів та потужностей. При цьому не можна допускати, щоб підприємства виготовляли застарілі за своїми конструктивними рішеннями вироби, застосування яких не дає значного підвищення продуктивності праці. Потрібно зробити більш жорстку систему оцінки технічного рівня машин та обладнання. Для своєчасного зняття з виробництва застарілого обладнання потрібно встановити обмежені строки виробництва такого обладнання та ввести більш дошкульні санкції за випуск застарілих моделей.
Історичним завданням тепер є здійснення нової технічної реконструкції народного господарства на основі науково-технічної революції. Лише в цьому разі всестороння інтенсифікація буде опиратись на міцний фундамент. Мова йде про швидке оновлення та якісне вдосконалення матеріально-технічної бази країни. Дуже важливо, щоб її високий рівень постійно підтримувався та відповідав світовим досягненням.
Технічний стан обладнання характеризується його фізичним зносом, який залежить від строку служби обладнання, виконання плану з капітального ремонту та від його модернізації.
Віковий склад обладнання дозволяє судити про його придатність, готовність та необхідність заміни, а також знати потенційні можливості підвищення фондовіддачі. Для аналізу всі види фондів групують за тривалістю використання та співставляють діючі строки служби з нормативними /обладнання групують: до 5 років, 5-10 років, 10-15 і т.д./. Крім того, окремо вираховують питому вагу застарілого обладнання /більше 10 років/, яке не може забезпечити необхідного рівня фондовіддачі. Порівняння питомої ваги обладнання за строками служби в динаміці за ряд років з середньогалузевими показниками та показниками передових підприємств дозволяє відпрацювати заходи для оновлення, модернізації та заміни морально застарілого обладнання.
Своєчасний якісний ремонт, науково обгрунтований догляд, обслуговування поліпщують технічний стан основних фондів та відновлюють втрачені внаслідок зносу якості. Для цього при аналізі технічного стану основних фондів детально вивчається хід виконання планів всіх видів ремонтів та модернізації за обсягом, вартістю, своєчасністю, якістю та виявляються причини відхилень від планових завдань.
Забезпеченість підприємства основними фондами характеризується показниками фондоозброєності та технічної озброєності праці, наявністю, складом та відповідністю фактичного парку обладнання необхідному для виконання виробничої програми і господарських договорів.
Фондоозброєність розраховується як відношення середньої вартості виробничих основних фондів основного виду діяльності до кількості робітників в найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності. Технічна озброєність розраховується як відношення середньої вартості активної частини виробничих основних фондів до числа робітників у най-більшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.
При аналізі фактичні показники фондоозброєності та технічної озброєності порівнюються з плановими і фактичними за попередній період, визначається рівень виконання плану, тенденції і темпи їх зміни. Темпи зміни фондоозброєності та технічної озброєності співставляються з темпами росту продуктивності праці. Слід пам’ятати, що темпи росту продуктивності праці повинні випереджати темпи росту загальної та технічної фондоозброєності.
Для оцінки забезпеченості підприємства основними фондами на підставі даних ф. № 11-ОФ, № 2-ПВ складається таблиця 8.
Таблиця 8
Аналіз фондо- та технічної озброєності
№
п/п
Показники
Минулий
рік
Звітний рік
план факт
Відхилення,%
від ми- від
нул.року плану
1.
Середня вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності,тис.грн.,
у тому числі активної частини,тис.грн.
3142
1786
3457
1970
3490
1960
+ 11,07
+ 9,74
+ 0,95
- 0,51
2.
Середньорічна чисельність
робітників, чол.
1995
2000
1940
- 2,76
- 3,0
3.
Озброєність праці, грн.
а/ загальна
б/ технічна
1575
895
1728,5
985
1799
1010
+ 14,22
+ 12,8
+ 4,07
+ 2,53
4.
Продуктивність праці 1-го
робітника, грн.
4060,1
4153,5
4309,3
+ 6,13
+ 3,75
З таблиці 8 випливає, що фондоозброєність праці зросла проти минулого року на 14,22%, проти плану - на 4,07%, а технічна озброєність - відповідно, на 12,08% та 2,53%. Відставання темпів росту технічної озброєності від темпів росту загальної озброєності є небажаним, тому що уповільнює зростання продуктивності праці.
Темпи росту продуктивності праці на нашому підприємстві відставали від темпів збільшення технічної озброєності у порівнянні з минулим роком на 6,67%, а в порівнянні з планом вони були вищі на 1,22%.
Таке становище склалося за рахунок випереджаючого росту цін на машини та обладнання у порівнянні з їх продуктивністю. Для прискорення темпів росту продуктивності праці та поліпшення показників використання виробничих основних фондів промислового призначення необхідно створювати та впроваджувати у виробництво принципово нову техніку і матеріали, прогресивну технологію, забезпечити зростання випуску машин та агрегатів більшої одиничної потужності та продуктивності, високоекономічного обладнання, завершених систем машин для комплексної механізації та автоматизації виробництва.
Потужність підприємства визначається потужністю профілюючого обладнання. Підсумки виконання плану випуску продукції прямо залежать від забезпечення, технічного стану та використання підприємством обладнання.
Все обладнання, яким володіє підприємство, за участю в процесі виробництва поділяється на наявне /яке рахується на балансі підприємства/, установлене та діюче. При аналізі визначається питома вага установленого обладнання в наявному і фактично працюючого в установленому і наявному, причини неповного установлення наявного обладнання та неповного використання установленого з кожного виду. Одночасно вивчається відповідність кожного виду наявного і установленого обладнання технології виготовлення планової номенклатури продукції, розміщення обладнання в цехах основного та допоміжного виробництва, виявляється кількість зайвого обладнання за видами та недостача у виробництві інших видів.
Співвідношення між окремими видами обладнання в технологічному ланцюжку та кількість необхідного для виконання виробничої програми вираховується за працемісткістю технологічних операцій планового обсягу продукції та за фондом часу роботи обладнання кожного виду. Оцінка забезпечення підприємства проводиться на підставі бізнес-плану, паспортних даних підприємства та показників обліку. Для цього складається таблиця 9.
Дані таблиці 9 показують, що в цілому підприємство було забезпечене як металоріжучим, так і кувально-пресовим обладнанням. Разом з тим, була недостача фрезових та шліфувальних верстатів. В порівнянні з минулим роком парк металоріжучих верстатів виріс на 6,56% /21100 : 320/, кувально-пресового обладнання – на 13,33% /2100 : 15/, при збільшенні обсягу продукції на 3,21%.
Таблиця 9
Аналіз забезпечення підприємства обладнанням, шт.
№
п/п
Види обладнання
Мину-лий
рік
Необхідно для виконання про-грами /план/
Наявне
Відхилення від
минуло-
го року
плану
1
2
3
4
5
6
7
1.
Металоріжуче облад-
няння, всього,
у тому числі верстати:
токарні
фрезові
шліфувальні
320
230
80
10
339
240
86
13
341
250
81
10
+ 21
+ 20
+ 1
-
+ 2
+ 10
- 5
- 3
2.
Кувально-пресове
обладнання, всього,
у тому числі:
молоти
преси
15
5
10
16
5
11
17
5
12
+ 2
-
+ 2
+ 1
-
+ 1
ВСЬОГО
335
355
358
+ 23
+ 3
Раціональне розміщення обладнання в основному та допоміжному виробництвах підприємства - важливе джерело збільшення обсягу продукції. При аналізі розміщення обладнання вираховується питома вага його в основних та допоміжних цехах, у тому числі: інструментальних, ремонтних та ін. Співвідношення питомої ваги обладнання в основному та допоміжному виробництвах з середніми показниками по промисловості, галузі, споріднених підприємствах дозволяє виявити шляхи більш раціонального розміщення та ефективного використання обладнання.
Найбільш узагальнюючими показниками, що характеризують вико-ристання основних фондів підприємства є фондовіддача, фондомісткість, рентабельність і питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. Їх вираховують як відношення вартості випущеної або реалізованої прдукції прибутку і приросту продукції до вартості основних фондів основного виду діяльності. Фондовіддача визначається за формулою:
Фв = ОП : ОФ = 8360 : 3490 = 2,395, де
Фв - фондовіддача, грн.,
ОП - обсяг продукції, робіт, послуг, тис.грн.,
ОФ - середньорічна вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис.грн.
Фондомісткість - обернений показник до фондовіддачі. Він харак-теризується відношенням вартості виробничих основних фондів до вартості продукції.
Фм = ОФ : ОП = 3490 : 8360 = 0,417.
Показники фондовіддачі, розраховані на основі товарного випуску продукції, дозволяють судити про ефективність використання основних фондів на підприємстві.
Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів повинен включати і визначення показника рентабельності, який розраховується як відношення балансового прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості виробничих фондів /активів/.
Рф = 1523 * 100 : 3490 = 43,67%
Розраховується також відносна економія основних фондів:
Еопвф = ОФз - ОФб ПВП,
де ОФз - ОФб - відповідно, середньорічна вартість основних виробничих фондів в звітному і базовому роках;
ПВП - процент обсягу виробництва продукції.
В процесі аналізу вивчається динаміка і дається оцінка цих показників, виконання плану за їх рівнем, проводиться порівняння з іншими господарствами.
На зміну фондовіддачі впливає ряд факторів, які групуються таким способом (мал.8).
Найоб’єктивнішу оцінку фондовіддачі можна одержати, якщо розглядати показники фондовіддачі у взаємозв’язку з показниками продуктивності праці та фондоозброєності. Взаємозв’язок фондовіддачі з продуктивністю праці та фондоозброєністю можна подати формулою:
де ОП - обсяг продукції, тис.грн.,
ОФ - вартість основних фондів, тис.грн.,
ПП - продуктивність праці, грн.,
Кр - кількість робітників, чол.,
Фоз - фондоозброєність, грн.
З приведених даних витікає, що фондовіддача знаходиться у прямій залежності від продуктивності праці та в оберненій - від рівня фондоозброєності. Це свідчить, що збільшення фондовіддачі буде мати місце тільки в тому випадку, коли темпи росту продуктивності праці будуть випереджати темпи зростання фондоозброєності.
Узагальнюючу характеристику використання основних фондів дають такі показники, як коефіцієнт використання виробничої потужності /Кп/ та показник випуску продукції на одиницю виробничого обладнання /Во/:
Кп = ПІ : ВП = 8307 : 9190 = 0,904, де
ПІ - виробнича програма у вартісному виразі за планом;
ВП - виробнича потужність заводу у вартісному виразі.
Во = ОП : Оп = 8307 : 240 = 34,613, де
ОП - обсяг продукції, тис.грн.,
Оп - кількість одиниць працюючого обладнання на підприємстві, в цеху.
В процесі аналізу фактичні показники використання основних фондів порівнюються з плановими, базовими, середньогалузевими та показниками передових споріднених підприємств. При цьому, визначається рівень виконання плану, вивчається динаміка і тенденція в зміні показників, відхилення від середньогалузевого рівня і від показників передових підприємств.
Підприємство повинне не тільки володіти необхідним парком обладнання, а й раціонально використовувати його робочий час.
Розрізняють календарний, режимний, плановий, фактичний, машинний та корисний фонди часу, які відображені на схемі /мал.9/.
При аналізі дають оцінку кожному фонду часу, визначають їх питому вагу. Режимний фонд часу порівнюється з календарним та плановим. В результаті порівняння виявляються можливості підвищення коефіцієнта змінності і скорочення часу знаходження обладнання в планових ремонтах.
Календарний фонд часу /365 х 24/
Режимний фонд часу
Позазмінний
час, вихідні та
святкові дні
Плановий фонд часу
Резерв,
планові
ремонти
Час фактичної праці
Надпла-
нові
простої
Машинний час
Допоміжний час
Корисний машин-
ний час
Непродуктивний час
Мал.9. Схема аналізу фонду часу обладнання.
Порівняння фактично відпрацьованого часу з плановим дає змогу визначити величину надпланових простоїв. Прикладом такого аналізу може бути таблиця 10.
Таблиця 10
Використання робочого часу одиницею металообробного обладнання
№
п/п
Показники
Минулий
рік
Звітний рік
Відхилення
план
фактич-
но
від ми-
нулого
року, %
від плану
абсол. в %
1.
Календарний фонд часу, год.
8760
8760
8760
-
-
-
2.
Режимний фонд робочого
часу, год.
4380
4205
4130
- 5,7
- 75
- 1,78
3.
Коефіцієнт використання
календарного фонду часу
0,5
0,48
0,47
- 6,0
- 0,01
- 2,08
4.
Відпрацьовано верстато-годин
3811
3785
3546
- 6,96
- 239
- 6,31
5.
Коефіцієнт використання
режимного фонду часу
0,87
0,9
0,86
- 1,14
- 0,04
- 4,44
6.
Коефіцієнт змінності роботи
обладнання
1,74
1,8
1,72
- 1,15
- 0,08
- 4,44
З таблиці 10 випливає, що коефіцієнт використання календарного фонду часу знизився на 0,01 за рахунок скорочення змінності роботи обладнання, а надпланові простої обладнання склали 239 годин.
Важливим показником використання робочого часу обладнання є коефіцієнт змінності, який вираховується за робочу добу, місяць, квартал, рік, по ділянці, цеху, підприємству. Він визначається відношенням загальної кількості відпрацьованих одиницею обладнання машино-змін до числа машино-днів /діб/, відпрацьованих обладнанням або відношенням кількості відпрацьованих за період, що аналізується, годин одиницею обладнання до максимально можливої кількості верстато-/машино-/годин (при однозмінній роботі) за цей же період, або відношенням кількості змін чи годин, відпрацьованих одиницею обладнання за добу до тривалості зміни в годинах.
3 Г
Кз = –– , або Кз = –– , де
1 Тз
Кз - коефіцієнт змінності;
З - кількість відпрацьованих змін за добу;
Г - кількість відпрацьованих годин за добу;
Тз - тривалість зміни.
Коефіцієнт змінності також визначають діленням відпрацьованих машино-змін /або верстато-годин/ на загальну кількість верстатів або машин, закріплених за цехом, дільницею /або на найбільшу кількість верстато-годин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі/. Вираховується за формулою:
3 ВГ
Кз = ––– , або Кз = ––––– ,
N МВГ
де 3 - відпрацьовано змін за добу;
N - кількість верстатів у цеху, на дільниці, штук;
ВГ - відпрацьовано верстато-годин за добу;
МВГ - максимально можлива кількість верстато-годин при роботі в одну зміну.
Підвищення коефіцієнта змінності забезпечує пропорційний ріст фондовіддачі та обсягу виробництва продукції без кількісного збільшення парку обладнання та додаткових капітальних вкладень.
Зниження коефіцієнта використання режимного фонду часу на 0,04 та коефіцієнта змінності на 0,08 свідчить, що використання обладнання практично погіршується. Це призведе до значного недобору продукції. Резерви поліпшення використання обладнання виявляються шляхом порівняльного аналізу продуктивності обладнання, що досягається в різні зміни різними робітниками. У процесі аналізу використання обладнання крім коефіцієнта змінності вираховують коефіцієнт використання календарного фонду часу, екстенсивної, інтенсивної та інтегральної загрузки. Перший з них визначається відношенням відповідно режимного, планового і фактичного відпрацьованого часу до календарного, а другий - фактично відпрацьованого до планового фонду часу одиниці обладнання.
Аналіз роботи підприємств показує, що основними причинами зверхпланових простоїв обладнання можуть бути: незабезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, паливом, енергоресурсами, робочою силою, інструментами, технологічним оснащенням, запасними частинами для ремонту, непланована перестановка та переналадка устаткування, його технічна несправність через моральне та фізичне зношення та інші.
Для оцінки ефективності використання основних фондів на підставі даних форм № 11-ОФ, № 1-п, бізнес-плану, даних оперативного та статистичного обліку складається таблиця 11.
Таблиця 11
Ефективність використання основних фондів
№
Показники
Минулий
Звітний рік
Відхилення
п/п
від мину-лого
від плану
план
фактично
року, %
абсол.
в %
1.
Продукція, тис.грн.
8100
8307
8360
3,21
53
0,64
2.
Середньорічна вартість
основних засобів, тис.грн.
а/ в т.ч. активної частини
б/питома вага активної частини,%
3142
1786
56,84
3457
1970
57,0
3490
1960
56,16
11,07
9,74
- 1,20
33
- 10
- 0,84
0,96
- 0,51
- 1,47
3.
Кількість одиниць метало-
обробного обладнання, шт.
230
240
250
+ 8,7
+ 10
+4,17
4.
Відпрацьовано верстато-
годин, всього, тис.
876,5
908,4
886,5
+1,14
- 21,9
- 2,41
5.
Фондовіддача на 1000 грн.
основних засобів, грн.
в т.ч. активної частини
2578
4535
2403
4216,7
2395
4265,3
- 7,10
- 5,95
- 8
48,6
- 0,33
1,14
6.
Продуктивність:
а/ одного верстата, тис.грн.
б/за одну верстато-годину,тис.грн.
35,217
9,241
34,613
9,145
33,44
9,430
- 5,05
+ 2,04
- 1,173
0,285
- 3,39
3,12
Дані, приведені в таблиці 11, свідчать, що, в цілому, підприємство підвищило фондовіддачу активної частини фондів та продуктивність одного верстата за годину, але погіршило всі інші показники ефективності використання основних фондів. Різниця в рівнях виконання плану загальної фондовіддачі та віддачі активної частини основних фондів пояснюється відставанням темпів росту вартості активної частини від загальної вартості основних фондів. Це відставання склало 1,47% /0,96 - (-0,51)/, що не дозволило збільшити обсяг продукції у необхідних розмірах. Такий висновок підтверджується також збільшенням фондовіддачі активної частини фондів порівняно з планом за звітний рік.
Аналізуючи зміну рівнів загальної фондовіддачі та віддачі активної частини основних фондів /1,14 - (-0,33)/ = 1,47/, потрібно відмітити, що за рахунок зниження питомої ваги активної частини основних фондів на 1,47%, підприємство не одержало 122,1 тис.грн. продукції /8307 1,47 : 100/.
Активна частина виробничих основних фондів виробляє продукцію, тому від раціонального використання активної частини та обладнання залежать усі показники ефективності використання виробничих основних фондів. Вплив роботи обладнання на обсяг виробництва продукції покажемо на мал.10.
Мал.10. Схема аналізу вартісних показників використання устаткування.
Парк обладнання за звітний рік зріс, порівнюючи з минулим роком, на 8,7% та планом - на 10 одиниць, або на 4,17%. Разом з тим, погіршилось використання обладнання. Замість намічених планом при двозмінній роботі 3785 годин кожною одиницею обладнання фактично відпрацьовано 3546 годин, або на 239 годин менше плану.
Використовуючи дані таблиць 10 та 11, знаходимо, що коефіцієнти використання календарного та режимного фонду часу були низькими, знизився і коефіцієнт екстенсивної загрузки одиниці обладнання /Ке/.
Ке = 3546 : 3785 = 0,9369.
Фактично відпрацьований одиницею обладнання час був на 239 годин менше плану. Це наслідок об’єктивних та суб’єктивних причин, які спричинили простої.
Аналіз балансу робочого часу доповнюється вивченням фотографій, хронометражних та моментних досліджень роботи обладнання, первинної документації про брак, зміну умов роботи, на основі яких визначається величина та причини простоїв, непродуктивних витрат робочого часу у зв’язку зі змінами умов роботи, браком та його виправленням, втратою деталей у виробництві, порушенням раціонального співвідношення між машинним, підготовчо-заготівельним та допоміжним часом, а також раціонального розподілу робіт за видами обладнання.
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання /Кін/ визначається співвідношенням фактичної середньої продуктивності однотипного обладнання до планової, фактичної за минулий період, до показників споріднених підприємств, до паспортних даних.
З даних таблиці 11 видно, що фабрична середньогодинна продук-тивність обладнання зросла порівняно з минулим періодом та планом. Коефіцієнт інтенсивної загрузки обладнання складав:
Кін = 9,430 : 9,145 = 1,031.
Для виявлення причин зміни годинної продуктивності вивчаються технологічні режими роботи обладнання на дільницях, в цехах та підприємстві, технічний стан, якість технологічного оснащення інструменту та використаної сировини, матеріалів, кваліфікація робітників, складність технології, клас точної обробки, чистота поверхні, рівень організації робочих місць, праці та інше.
Коефіцієнт інтегральної загрузки обладнання є загальним показником використання обладнання. Він вираховується добутком коефіцієнтів екстенсивної та інтенсивної загрузки чи відношенням фактичного виробітку одиниці обладнання за період, що аналізується, до планового.
Ефективність використання обладнання характеризує використання виробничої потужності підприємства і рахується через обсяг виробництва продукції відповідного асортименту та якості за одиницю часу /рік/ при повному використанні виробничих фондів в оптимальних умовах їх експлуатації.
При аналізі використання виробничої потужності фактичний випуск продукції порівнюється з плановим чи проектною потужністю і вираховується коефіцієнт використання потужності, який повинен прямувати до 1.
Аналіз рівня використання виробничої потужності передбачає з’ясування причин відхилення обсягу фактично випущеної продукції від максимально можливого, визначеного на основі проектних розрахунків виробничої потужності. Одночасно виявляють цехи /ділянки/, де виробнича потужність використовується не повною мірою, а також, де рівень використання потужності вище проектної. В останньому випадку проектні розрахунки можуть бути скореговані.
Використання потужності підприємства залежить від рівня спеціалізації, механізації та автоматизації виробничих процесів, структури, асортименту та якості продукції, співвідношення основного та допоміжного виробництва, структури основних фондів, ефективності використання обладнання за часом і потужністю та інших організаційно-господарських факторів.
Після вивчення складу, технічного стану та використання основних фондів розраховується їх вплив на виконання плану випуску продукції. При цьому на підставі даних таблиць 8, 9, 10, 11 складається такий розрахунок /табл. 12/.
Таблиця 12.
Розрахунок впливу факторів знарядь праці на випуск продукції
№
п/п
Фактори
Розрахунок
впливу
Сума впливу,
тис.грн.
1
2
3
4
1.
Зміна середньої вартості основних фондів
33 2403
80,0
2.
Зміна фондовіддачі
- 8 3490
- 27,0
Загальний вплив
8360 - 8307
53,0
3.
Зміна парку обладнання
10 34,613
346,0
4.
Зміна продуктивності обладнання,
у т.ч.:
зміна використання за часом
зміна використання за потужністю
- 1,173 250
- 239250
9,145
0,285886,5
- 293
- 546
253
Загальний вплив
8360 - 8307
53
5.
Зміна кількості відпрацьованих верстато-годин
- 21,9 9,145
- 200
6.
Зміна продуктивності обладнання за 1 верстато-годину
0,285886,5
253
Загальний вплив
8360 - 8307
53
Із таблиці 12 видно, що кінцевий результат розрахунків по кожній групі факторів відповідає відхиленню фактичного обсягу продукції від планового і свідчить про взаємозв’язок та залежність між цими факторами. Перевиконання плану продукції на 53 тис.грн. досягнуто за рахунок кількісного росту основних фондів при погіршенні їх використання.
Так, зниження фондовіддачі на 1000 грн. основних фондів на 8 грн. призвело до зменшення обсягу продукції на 27 тис.грн., а кількісний ріст середньої вартості основних фондів дозволив не тільки перекрити це зменшення, але й перевиконати план випуску продукції на 53 тис.грн. Аналогічне явище спостерігається з іншими групами факторів.
Основними причинами зниження фондовіддачі було погіршення ви-користання обладнання за часом, потужністю та структурою основних фондів. Неповне використання обладнання за часом призвело до зниження обсягу продукції на 546 тис.грн.
Закінчуючи аналіз забезпеченості та використання основних фондів, підраховуємо резерви збільшення обсягу продукції за факторами знарядь праці та відпрацьовуємо заходи для їх використання. Такими резервами в нашому прикладі є поліпшення структури основних фондів, поліпшення використання обладнання та підвищення коефіцієнта змінності /табл. 13/.
Таблиця 13
Підрахунок резервів збільшення випуску продукції
№
п/п
Резерви
Сума,
тис.грн.
1.
Поліпшення структури основних фондів у бік
збільшення їх активної частини /8307 1,47 : 100/
122,1
2.
Поліпшення використання обладнання за часом
в тому числі за рахунок
підвищення коефіцієнта змінності до планового рівня
/8307 (1,72 - 1,8) : 1,8 = 369,2
546,0
369,2
Сума резервів
668,1
Загальна сума резервів зростання випуску продукції за рахунок раціонального використання знарядь праці складає 668,1 тис.грн., або 8,04% /668,1 : 8307100/.
Для використання виявлених резервів підприємству необхідно здійснити такі заходи: поліпшити структуру капітальних вкладень; провести комплекс заходів для оновлення та модернізації обладнання; поліпшити використання виробничих потужностей і основних фондів; підвищити коефіцієнт змінності роботи машин та устаткування; створити з урахуванням особливостей галузей та виробництв і застосувати прогресивні системи організації ремонту та модернізації техніки.
100 : 320/, кувально-пресового обладнання – на 13,33% /2
Еопвф = ОФз - ОФб 
