Для найбільш об’єктивної оцінки платоспроможності підприємства необхідно використати відомості про дебіторську і кредиторську заборгованість.
Дебіторська і кредиторська заборгованості виникають внаслідок використання безготівкових розрахунків підприємства з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами, тощо. При діючих формах розрахунків момент відвантаження готової продукції, виконання робіт, послуг, одержання товарно-матеріальних цінностей, нарахування зарплати і платежів не співпадає з моментом їх оплати. Ці умови призводять до виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості. Значні розміри дебіторської та кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу обігових коштів між підприємствами.
Дебіторська заборгованість - це відтягнення з господарської діяльності підприємства обігових коштів, що стає причиною фінансових утруднень. Кредиторська заборгованість часто є результатом важкого фінансового становища через брак необхідних коштів, затримку платежів різними організаціями і особами. Суворий контроль за своєчасною сплатою кредиторської заборгованості має велике народногосподарське значення, бо затримка платежів може стати причиною фінансового затруднення підприємства - кредитора і негативно відбитись на його виробничо-фінансовій діяльності.
Дебіторська заборгованість відображена у розділі ІІІ активу (р.160-240) в групі товарів відвантажених, виконаних робіт і послуг та за статтями, об’єднаними під назвою “Розрахунки з дебіторами”.
Кредиторська заборгованість відображена у розділі ІІІ пасиву (р.630-720). Вона складається із заборгованості за довго- і короткострокові кредити і позикові кошти, що не погашені в строк, та заборгованості за статтями, об’єднаними під назвою “Розрахунки з кредиторами”, та інші короткострокові пасиви.
Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості починають з вивчення даних балансу, з яких визначають рівень збільшення або зменшення її протягом звітного періоду, потім виявляють недопустиму заборгованість і з’ясовують причини її утворення. І, нарешті, за даними пояснювальної записки або відомостями, одержаними на підприємстві, перевіряють коли виникла кожна сума заборгованості, щоб встановити строки задавнення позиву.
За характером утворення, строками виникнення дебіторську і кредиторську заборгованість ділять на допустиму /нормальну, виправдану/ і недопустиму /невиправдану, ненормальну, злочинну/. Допустимою дебіторською та кредиторською заборгованістю вважають ту, що утворилась згідно діючих форм розрахунків і строк оплати якої ще не настав. Інша заборгованість відноситься до недопустимої. До недопустимої /невиправданої/ дебіторської заборгованості належить: заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і розкраданні, нестачі та втратах від псування товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу у встановленому порядку, вся прострочена заборгованість та інше. Із недопустимої заборгованості виділяють кримінальну та безнадійну. Всю недопустиму заборгованість групують за строками утворення, виділяючи такі групи: до 1 місяця, до 3 місяців, до 1 року, більше 1 року і безнадійна.
До невиправданої кредиторської заборгованості належить: прострочена заборгованість постачальникам; прострочена заборгованість бюджету за податок на прибуток та інші платежі; позики, не погашені своєчасно, а також аванси покупців у рахунок майбутніх відвантажень, які не отоварені протягом трьох днів і не враховані в складі іншої кредиторської заборгованості. Її теж аналізують за причинами і строками утворення.
Для нормального здійснення виробництва кожне підприємство повинно мати певні ресурси, тобто, сукупність живої та уречевленої праці. В активі балансу відбита вартість засобів і предметів праці. Засоби і предмети праці слугують матеріальною основою виробництва. Між забезпеченістю підприємств активами, їх раціональним використанням і результатами виробництва продукції існує прямий взаємозв’язок.
Ефективність використання активів визначається шляхом співставлення результату господарської діяльності з реальною величиною активів підприємства на визначену дату або їх середньорічною вартістю, а також з різними складовими частинами цих активів.
За показник, що характеризує результат господарської діяльності частіше використовується обсяг виробництва продукції, робіт і послуг. Також вживається виручка від реалізації, товарообіг або прибуток. Вартість реалізованої продукції і товарообіг беруть за даними форми №2. Для цього виручку від реалізації зменшують на величину акцизів та податку на добавлену вартість.
У процесі аналізу необхідно врахувати, що показники обсягу госпо-дарської діяльності та розміру активів зрівнюються. Це пов’язано з тим, що між ними існує тісний взаємозв’язок: збільшення обсягів діяльності призводить, як правило, до зростання валюти балансу і, навпаки, зростання активів, які знаходяться у розпорядженні підприємств, призведе, при інших рівних умовах, до розширення господарської діяльності. Хоча про сувору пропорційну залежність говорити в цьому випадку зайво. Зрівняння темпів зміни цих показників дозволяє робити висновок про поліпшення або погіршення використання коштів підприємств. В цьому міститься зміст розрахунку коефіцієнта оборотності, найбільш повним з яких є показник віддачі всіх активів, або коефіцієнт ділової активності:
Коефіцієнт Обсяг виробництва або реалізації
віддачі = –––––––––––––––––––––––––––––
активів Обсяг активів /валюта балансу/
З формули бачимо, що коефіцієнт ділової активності показує розмір повернення реалізації на кожну гривню вкладених коштів і характеризує, тим самим, інтенсивність їх використання. Цей показник в багатьох випадках залежить від галузевої спеціалізації, тобто напрямку діяльності підприємств, структури активів, а також рівня амортизації фондів. Висока обертовість характерна для фірм з відносно малими активами. Підприємства з високою долею основних активів, низьким рівнем нагромадження амортизації, тобто порівняно нові підприємства фондомістких галузей будуть мати низький коефіцієнт обертання активів. В літературі відмічається, що для промислових компаній оптимальним є коефіцієнт 2,5.
Активи підприємства за характером перенесення вартості на новостворену продукцію значно різняться між собою.
Знаряддя /засоби/ праці беруть участь в процесі виробництва багато разів і переносять свою вартість на продукцію частинами /згідно існуючих норм амортизації/. При цьому не змінюється їх натурально-речова форма. Наприклад, верстат чи автомобіль залишається верстатом чи автомобілем, хоч він кілька років працював і значну частину вартості у вигляді нарахованої амортизації передав продукції.
Предмети праці беруть участь у процесі виробництва один раз, втрачаючи цілком свою натуральну форму і повністю переносять свою вартість на знову створену продукцію. Така різниця ролі засобів і предметів праці в процесі виробництва і характер перенесення їх вартості на створений продукт обумовлюють їх поділ на основні і оборотні.
Ефективність використання основних фондів розраховується за формулою:
Коефіцієнт оборотності Обсяг реалізації
основного капіталу = –––––––––––––––––––––
Основні засоби /залиш-
кова вартість/
Цей коефіцієнт є аналогом широко розповсюдженого у нашій країні показника фондовіддачі. Достатнім рівнем в промисловості - 5.
На розмір коефіцієнта оборотності основних фондів впливає зміна обсягу продукції /реалізації/, вартість основних засобів. Якщо протягом обороту вартість основних засобів залишається без зміни, то аналіз цього показника закінчується визначенням кількості оборотів.
Для визначення ефективності використання оборотних засобів розраховується кількість їх оборотів, тривалість оборотності в днях і коефіцієнт закріплення /загрузки, вкладення/ оборотних засобів.
Обсяг реалізації
Кількість оборотів = ––––––––––––––
оборотних засобів Оборотні активи
Безумовно, вказаний коефіцієнт кількості оборотів оборотних засобів повинен перевищувати кількість оборотів основного капіталу. Якщо тривалість періоду у днях /360 за рік, 90 за квартал/ розділити на кількість оборотів, то одержимо середню тривалість одного обороту, або так званий коефіцієнт оборотності.
Оборотність
обігових засобів = 360 : кількість оборотів обігових засобів
/в днях/
Цей показник часто використовується в нашій економічній практиці.
Третім показником ефективності обігових засобів виступає коефіцієнт загрузки. Він показує скільки оборотних засобів припадає на гривню продукції. Розраховується цей показник за формулою:
Обігові активи
Кз = ––––––––––––––
Обсяг реалізації
Значно рідше у нас розраховуються показники оборотності інвентаря, або запасів. Під інвентарем у західних методиках розуміють виготовлені або придбані запаси сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва та готової продукції. Щоб розрахувати кількість оборотів запасів, окрім даних про їх розмір, необхідні дані про витрати на реалізовану продукцію, які показуються у формі №2:
собівартість реалізованої
Кількість продукції
оборотів = –––––––––––––––––––––
запасів запаси
В умовах стійкої економіки коефіцієнт оборотності інвентаря на рівні, що перевищує 5, свідчить про те, що запаси не перевищують норматив. Кризові явища в економіці можуть призвести до виникнення понаднормативних запасів через такі причини: завезення зайвих, а інколи, непотрібних для виробництва товарно-матеріальних цінностей з метою створення запасів для бартерних операцій, наявність анульованих заказів з боку збанкрутілих покупців, ріст залишків готової продукції у зв’язку зі скороченням попиту і т.д. Всі ці причини ведуть до зменшення кількості оборотів і сповільнення обертання.
Тривалість обороту запасів розраховують за формулою:
Оборотність Запаси 360
запасів = –––––––––––––
/в днях/ Собівартість
реалізованої
продукції
Чим скоріше оборотні засоби проходять всі стадії кругообігу /постачання, виробництво, реалізація готової продукції/, тим більше можна отримати продукції на кожну авансовану гривню, тим значніше можна збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції за рахунок більш швидкого відновлення і повторного використання обігових коштів. В цьому міститься велике значення прискорення обертання засобів. Тому багато бізнесменів не йдуть у виробництво, бо воно подовжує строки повернення коштів.
На відхилення фактичної оборотності в днях впливає багато факторів, які можна звести до двох груп: зміни вартості продукції та зміни середньорічного залишку обігових засобів.
Розрахунок впливу цих груп факторів на суму додатково залучених чи вилучених обігових засобів покажемо в таблиці 54.
Таблиця 54
Обертання обігових засобів
№
п/п
Показники
Минулий
рік
Звітний
рік
Відхилення
/ +, - /
0
1
2
3
4
1.
Реалізація продукції, тис.грн.
8250
7956
-294
2.
Середньорічні залишки оборотних
засобів, тис.грн.
2408
2798
+390
3.
Сума реалізації за один день
/ряд.1 : 360/
22,917
22,1
-0,817
4.
Кількість оборотів, /ряд.1 : ряд.2/
3,43
2,84
-0,59
5.
Оборотність в днях /ряд.2360/ : ряд.1
/або ряд.2 : ряд.3/
105,0
126,6
+21,6
6.
Коефіцієнт загрузки /ряд.2 : ряд.1/
0,29
0,35
+0,06
7.
Сума звільнених /+/ або додатково залу-
чених в обіг /-/ засобів, тис.грн.
/ряд3 гр.3 ряд.5 гр.4/
-
-
-477,4
Дані таблиці 54 свідчать, що всі показники використання оборотних засобів були гірші минулорічних. Підприємство зменшило реалізацію на 294 тис.грн. і додатково залучило в обіг 477,4 тис.грн. Загальні втрати склали 771,4 тис.грн. /477,4 + 294/.
Прискорення обертання запасів може приховувати ряд негативних явищ: скорочення залишків через недопоставку веде до “з’їдання” запасів і фізичного скорочення обсягу виробництва, недостача залишків запасів до нормативу може утворюватись у зв’язку з використанням їх замість засобу платежів в умовах обезцінення грошей.
Швидкість перетворення дебіторської заборгованості в наявні гроші вираховують за формулою:
Оборотність Дз 360
дебіторської = ––––––––––––
заборгованості Обсяг реалізації
/в днях/
Достатнім рівнем оборотності приймають 20 днів. Безумовно, при сучасному стані економіки така швидкість є недосяжною. Зменшують оборотність дебіторської заборгованості не лише недостача грошей і неплатоспроможність покупців, а також і порушення розрахункової дисципліни банками.
Сума середньої тривалості одного обороту запасів і дебіторської заборгованості показує нам тривалість операційного циклу. Він показує тривалість періоду від придбання цінностей, необхідних для виробництва продукції, до надходження грошей на розрахунковий рахунок після реалізації цієї продукції.
Всі розглянуті вище коефіцієнти оборотності слугують для кредиторів показниками доцільності надання кредитів. Крім того, вони є орієнтиром для потенційних акціонерів при вирішенні питання про купівлю акцій тієї чи іншої фірми. При купівлі акцій тієї чи іншої фірми акціонери надають перевагу тій фірмі, де будуть вищі дивіденди. Показником для цього слугує рівень реалізації на кожну гривню активу.
360