Влітку 1944 року Галичина була звільнена червоною армією від німців. Виконуючи наказ на № 0078/42 „Про виселення українців...“ від 22.06.1944 р., проти УПА були кинуті багаточисленні загони НКВС. Повстанці зводили кровопролитні бої з московськими наїздниками, не давали останнім грабувати населення, вивозити його в Сибір.
Протягом серпня-вересня упівці Чорного лісу (к-р Різун) зробили напади на тодішні районні центри Станіславщини — Богородчани, Войнилів, Лисець, Більшівці та інші міста області. За цей же час підвідділи сотень Прута, Чорноти, Благого, Черника розгромили сільські гарнізони і „стрибків“ у Завої, Майдані, Посічі, Мислові, Яворівці — селах Калуського району і на шляху із Калуша на Станіслав.
Одночасно і більшовики провели з 14 по 19 жовтня 1944 року великими силами облаву на Чорний ліс. Повстанці успішно відбили напад.
30 жовтня НКВС (5 тис. чол.) почало широкомасштабну операцію по очищенню чорноліських теренів від різунівців. Наступного дня к-р Різун, знаючи, що в навколишні села Завій, Грабівку, Яворівку прибуло багато облавників, прислав зв’язкового Крука до сотенного Гамалії, щоб той покинув повстанський табір, бо ворогу відомо його розташування. Але провідник Роберт не наказав виходити із табору.
... Ранок 1 листопада 1944 року був прохолодний. У таборі, в урочищі Гуркало, перебував відділ Гамалії, Роберт зі своїми 60 стрільцями, члени Проводу.
Напад більшовиків був навальним. Удар на себе прийняв Гамалія (Іван Гонта) і чота повстанців. Жорстокий бій тривав більше годи-ни. Своїми молодими життями Гамалія і стрільці чоти дали можли-вість відійти провідникам, Роберту з охороною й іншим чотам.
На полі слави 1 листопада 1944 року впали двадцять сім повстанців. Серед них: Галів Тимофій (підп. псевдо Скалюк) — член проводу ОУН, Галояд Мирон (Володимир) — член проводу ОУН, Турковський Василь (Павло) — член проводу ОУН, Гонта Іван (Гамалія) — сотенний УПА, Косило Оксана (Сніжка) — медсестра, Лютак Богдан (Дністер) — чотовий, Середюк Юрій (Лоза) — чотовий,
Лешко Олекса (Дубовий) — ройовий, Гаргат Федір (Потіха) — харчовий, Клюба Василь (Журба) — харчовий, та стрільці Василишин Дмитро (Карась), Верстюк Михайло (Явір), Доцяк Василь (Тригуб), Доцяк Іван (Нестор), Дунько Михайло (Вир), Ліщинський Василь (Хитролис), Стонога Василь (Нестор), Шуляр Василь (Соловей) і Шуляр Іван (Перемога).
У списку — дев’ятнадцять імен; восьмеро повстанців залишились невідомими.
Четвертого листопада Різун дав наказ сотні побувати на місці бою гамаліївців з ворогом. Повстанцям відкрилась жахлива картина: повалені дерева, порвані намети, знівечені тіла загиблих... Голояду-“Володимиру“ розривною кулею було знесено пів голови; сотенний Гонта-“Гамалія“ мав кулями перебиті ноги і, щоб не потрапити ворогу живим у руки, дострілився із пістоля; медсестра Сніжка лежала із розпоротим животом (була вагітною)...
Недалеко поля бою повстанці викопали братську могилу побратимам. Ялиновим гіллям, палатками хлопці вкрили дноПерезахоронения останків героїв-“гамаліївців“,
(Жовтень 1990 р.)
останнього спочинку героїв. На них поклали тіла 27 загинувших героїв. Могилу зрівняли із землею, щоб вороги не поглумились над прахом повстанців...
Через сорок шість років, 13 жовтня 1990 року, їх було перенесено і перепоховано за християнським звичаєм на сільському цвинтарі с. Грабівки Калуського району. Панахиду за упокій душі героїв-гамаліївців відслужили о.о. Дмитро Вірста і Петро Хемій. На перезахороненні були присутні родичі загиблих, гості з Івано-Франківська і Калуша, жителі навколишніх сіл.
Спливло три роки і на могилі повстанців постав пам’ятник, на якому можна прочитати напис:
„Тут спочивають старшини, бійці УПА-гамаліївці, члени проводу ОУН, які загинули 1 листопада 1944 року в бою з московсько-більшовицькими окупантами“.
