Звичайно цей патологічний процес є результатом вдихання будь-яких рухомих і відносно легких предметів чи речовин. Такий процес можливий у будь-якому віці. У дитячому і юнацькому це буває результатом легковажного відношення до себе та оточуючих, коли постраждалі беруть до рота різні предмети, якими вони граються. У дорослих це теж зустрічається досить часто. Зверніть увагу на те, що є достатньо багато молодих чоловіків, які полюбляють тримати в зубах сірника. І нехай не кожен з них «спроможний» вдихнути цю «цяцьку», але той, кому пощастить, матиме 100% «позитивний результат». Найчастіше все ж випадки аспірації трапляються при різноманітних порушеннях свідомості та непритомних станах. Особливо це стосується алкогольного сп`яніння та «виходу» хворого із стану наркозу. Аспіруються звичайно частинки їжі, деякі «летючі» предмети. Найбільш небезпечними вважаються аспірації частинок рослин, овочів, фруктів. Дія цієї групи речовин зумовлюється значною кількістю в них біологічно активних складових. Загалом дія аспірованих речовин зумовлюється такими чинниками: механічною дєю і травмуючим її ефектом, хімічним подразненням і впливом бактеріальної контамінації. Механічна дія, окрім травмуючого подразнення і «заклинення» бронхів того чи іншого рівня, супроводжується розвитком ателектазу з усіма його наслідками. Хімічне подразнення відбувається за рахунок дії різноманітних кислот, лугів, терпінів, дубильних речовини і т. ін., що веде до розвитку хімічного пневмоніту. Все перелічене порушує моторику бронхів і очисну функцію війчастого епітелію. Одноразово легені колонізуються більшою чи меншою кількістю бактерій, серед яких значна кількість вірусів, умовно-патогенних та непатогенних мікроорганізмів, які до «даного» часу були сапрофітами. Поєднання побіжно перелічених чинників спричиняють до розвитку особливого типу пневмонії, яка й має назву аспіраційної (АП). Для її констатації повинен бути доведений епізод аспірації у хворих із факторами ризику розвитку аспірації.
У сучасній етіопатогенетичній класифікації аспіраційна пневмонія вважається самостійною формою захворювання (Новиков Ю.К.). До факторів ризику відносять зниження рівня свідомості, дисфагія, дисфункція кардіального відділу стравоходу (ахалазія кардії), агігієнічний стан порожнини рота і т.ін. У хворих на ахалазію кардії аспіраційна пневмонія розвивається у 10% випадків. Особливість перебігу аспіраційного запалення зумовлюється ще й спектром збудників, які його викликають. Найчастіше ними бувають анаеробні мікроорганізми: фузобактерії, бактероїди, пептострептококи. Від розмірів і форми аспірованих предметів залежить рівень «заклинення» бронхів, а звідси – усе інше. У нас був випадок, коли хворий аспірував «крилатку» з клена, яка складалась з 3 пелюстків. Здається неймовірним, як це могло трапитись, адже діаметр «крила» сягає 10-12 мм, а довжина – 15- 20 мм, а таких три! Але бувають і зовсім неймовірні речі: болтики, скляні ампули, патрони з дитячих пістолетів, пищики, частинки олівців, зуби тощо.
Залежно від розмірів та структури вдихнутого стороннього тіла розвивається частковий або повний ателектаз якоїсь структурної одиниці легені (сегменту, частки, легені). Значно частіше дрібні частинки проникають глибоко у бронхіальне дерево і заклинюють бронхи ІV, V порядку. Досить швидко розкладаючись, рослинні органічні частинки через субателектаз сприяють розвитку запалення. Наведені вище типи збудників часто зумовлюють атиповий, змінений перебіг запалення, аж до розвитку плевролегеневих ускладнень.
Найчастіше запалення розвивається у нижніх відділах легень, особливо у задніх сегментах – С6, С10. При належному зборі анамнезу у цих випадках особливих діагностичних труднощів не буває. Втім зустрічаються пацієнти, які не пам`ятають подібних негараздів із своєю персоною. Особливістю аспіраційної пневмонії при дрібних аспіратах є поступовий розвиток процесу. При цьому спостерігається відсутність ознобу аж до розвитку ускладнень. Тривале покашлювання буває без наявного харкотиння.
Відомі випадки, коли сторонні тіла аспіруються у верхню частку та у передні сегменти легень СIII, CIV, CV.
За своєю рентгеноморфологічною картиною така пневмонія може нагадувати вогнищеву пневмонію, вогнищевий туберкульоз, синдром Гудпасчера, травматичну пневмонію і т. ін. Під час проведення променевого обстеження визначається декілька неінтенсивних вогнищевих утворень, що розміщуються на тлі незміненої паренхіми і судинного малюнка. Петрифікатів звичайно не буває. Реакції плевральних листків і кореня легені не спостерігається. Допомагає у розмежуванні наведених хвороб прискіпливе і наполегливе зібрання анамнезу. Враховуючи його дані, крапку над «і» може поставити бронхоскопія. Все ж потрібно зауважити, що позитивний результат бронхоскопії необхідно брати до уваги, а до від`ємного її результату необхідно віднестись дещо упереджено з належною часткою скепсису.
Результати бронхоскопії залежать від багатьох чинників. Серед них, безумовно, мають місце як суб’єктивні, так і об’єктивні. До об’єктивних належать розмір і форма стороннього тіла, місце його заклинення, ступінь запалення слизової бронха та її набряку, давність аспірації і т.п. Не можна не брати до уваги досвід бронхоскопіста та технічні характеристики ендоскопа.
Про аспіраційну пневмонію будуть свідчити положення межистіння та розміри гемотораксів, що враховується при правильній установці хворого, яка визначається за відстанню грудних кінців ключиці до груднини. При зміщенні межистіння в бік одного із гемітораксів, що частіше буває вправо, можна думати про гіпопневматоз якоїсь частки даної легені. У цей час контралатеральна легеня набуває більшого об’єму від стандартного, а сама легеня видається «прозорішою» - гіперпневматозною. Одноразово з цим у якомусь із відділів ураженої легені – верхньому, середньому чи нижньому – вдається розгледіти середньо – чи великовогнищеві утворення досить м’якого, ніжного характеру. На цьому етапі кашель незначний, температура субфебрильна. Такі ознаки на тлі зміщення межистіння та зміни об’ємів відповідної легені будуть свідчити проти вогнищевої пневмонії і такого ж туберкульозу. Вогнищеві утворення на тлі нормального легеневого малюнка та незміненої сечі допоможуть відмовитися від думки про синдром Гудпасчера. А відсутність в анамнезі травми грудної клітки за відсутності кашлю з наявністю домішок крові у харкотинні та характер рентгенологічної картини на оглядовій прямій рентгенограмі допоможуть відмовитись від думки про травматичну пневмонію.
Даний тип аспіраційної пневмонії розвивається при сторонніх тілах, які не змогли за різних обставин повністю перекрити частковий чи сегментарний бронхи. У разі повної обтурації цих чи менших бронхів розвивається ателектаз відповідної частини легені, що вимагає диференціації з іншими патологічними процесами.