Інтегральним показником якості робочої сили є продуктивність праці.
Під продуктивністю праці слід розуміти витрати праці на виробництво одиниці продукції.
Для характеристики рівня продуктивності праці можна використовувати:
- прямий показник (прямий метод), що характеризує випуск продукції за одиницю робочого часу (виробіток продукції);
- зворотний показник (зворотний метод), що оцінює витрати робочого часу на одиницю виробленої продукції або виконаної роботи (трудомісткість продукції).
Прямий показник визначається за формулою
, (2.1)
де П – показник виробітку продукції; В – обсяг виготовленої продукції; Т – кількість робочого часу, витраченого на виробництво даної продукції.
Варто зазначити, що показник обсягу виготовленої продукції можна визначити за такими чинниками:
- обсягом валової продукції (вміщує готову і незавершену продукцію);
- величиною чистої продукції (національного доходу – для оцінки продуктивності суспільної праці на рівні держави);
- обсягом товарної (готової) продукції;
- обсягом реалізованої (проданої) продукції.
При цьому сам показник може бути виражений як у натуральній оцінці (шт., м3 і т.ін.), так і у вартісному вимірі.
Зворотний метод дає можливість оцінити трудомісткість продукції (Нпр), тобто величину, обернену виробітку:
. (2.2)
Під трудомісткістю слід розуміти витрати живої праці на виробництво одиниці продукції, або виконання одиниці роботи.
Величину трудових витрат при визначенні продуктивності праці звичайно вимірюють кількістю: людино-годин, людино-днів, людино-місяців і т.ін., витрачених на виготовлення даної продукції.
, (2.1)
. (2.2)