Парапротеїнемічні гемобластози - група пухлинних захворювань, морфологічним субстратом яких є зрілі В-клітини, які у надлишку продукують моноклональні (патологічні) імуноглобуліни (РIg) і (або) різні фрагменти їх молекул. Проліферація і надмірна секреція патоло-гічних парапротеїнів зумовлюють клінічні ознаки захворювання.
Етіологія. Етіологія та причини підвищення частоти захворювання останніми роками залишаються невідомими. Висунуто декілька ймо-вірних причин: генетична схильність, вплив радіації та хімічних фак-торів (нафтопродуктів, бензолу, азбесту), хронічна антигенна стиму-ляція (теорія “подвійного удару”), недостатність Т-супресорів в регу-ляції клонів В-клітин, здатних до безмежної проліферації.
Патогенез. Доведено, що пухлинна трансформація відбувається на рівні попередників В-клітин, які зберігають здатність дозрівати і диференціюватися в імуноглобулінпродукувальні клітини (лімфоцити або плазматичні клітини). Формується клон пухлинних В-лімфоцитів, який продукує однорідні за імунохімічними ознаками імуноглобуліни (парапротеїни, РIg). Вони можуть належати до класів G, A, D, М, E і за своїми фізико-хімічними властивостями, а іноді й за антигенними властивостями не відрізняються від нормальних імуноглобулінів відповідного класу. У зв’язку із тим, що синтез легких та тяжких ланцюгів імуноглобулінів кодують незалежні системи генів, в деяких випадках парапротеїнемічних гемобластозів пухлинні клітини синтезують тільки вільні легкі ланцюги (або ?) або тільки важкі ланцюги (µ,a). Вільні легкі ланцюги виявляють в сечі у вигляді парапротеїну чи білка Бенс-Джонса, і вони можуть бути єдиним аномальним білком або супроводжувати РIg, який представлений повною молекулою імуноглобулінів, що має аналогічний тип легких ланцюгів. Останніми роками встановлена велика роль цитокінів в проліферації мієломних клітин.
Плазматичні клітини синтезують поряд із імуноглобулінами також остеокластактивуючий фактор (інтерлейкін-1), інтерферон, фактор некроза пухлин, інтерлейкін-5. У даний час значну увагу приділяють інтерлейкіну-6, який продукують фібробласти, макрофаги та остео-бласти. Він є фактором росту плазматичних (мієломних) клітин і гальмує їх апоптоз, чому також сприяють мутація генів р53 та Rb-1.
Класифікація парапротеїнемічних гемобластозів заснована як на морфологічній характеристиці пухлинних клітин, так і на імуно-хімічній належності з відповідною секрецією РIg.
До парапротеїнемічних гемобластозів відносять:
мієломну хворобу;
макроглобулінемію Вальденстрема;
хворобу важких ланцюгів (хвороба Франкліна).
Парапротеїнемія може розвинутися і при інших пухлинних захворюваннях В-клітин (хронічний лімфолейкоз, лімфосаркома). Виділяють також і групу доброякісних парапротеїнемій.
Найбільш частою серед парапротеїнемічних гемобластозів є мієломна хвороба.