Т

Т

Т-СИСТЕМА – ділянка сарколеми, яка заглиблюється у м'язове волокно перпендикулярно до його поздовжньої осі.

ТАБЛИЦЯ ЛАНДОЛЬТА – інтернаціональна таблиця для визначення гостроти зору у неписьменних; складається з оптотипів (кілець з розривами) різної величини.

ТАЛАМУС – структура проміжного мозку, підкірковий центр усіх видів чутливості, крім нюху.

ТАНГОРЕЦЕПТОРИ – рецептори, які реагують на зміну положення голови відносно напрямку сили гравітації.

ТАХІКАРДІЯ – збільшення частоти скорочень серця.

Т. ендокринна – т., обумовлена дією деяких гормонів (напр., тиротропіну) більше 80 за 1 хвилину;

т. конституціональна – постійна т., властива деяким практично здоровим людям переважно астенічної будови тіла;

т. неврогенна – т., яка виникає під час нервово-емоційного напруження або при пошкодженні ЦНС;

т. номотопна – т., обумовлена підвищеною активністю синусно-передсердного вузла;

т. ортостатична – т., яка виникає після зміни положення хворого з горизонтального на вертикальне;

т. фізіологічна – т., яка виникає як адекватна реакція на фізичне або емоційне напруження, а також під час підвищення температури крові.

ТАХІМЕТАБОЛІ3М – високий рівень основного обміну у ссавців та  птахів порівнянно з іншими хребетними при однаковій масі тіла.

ТАХІПНОЕ – збільшення частоти дихання понад 20 за 1 хв.

ТАХІСФІГМІЯ – збільшення частоти пульсу (більше 100 за

1 хв).

ТАХІФАГІЯ – швидке поїдан­ня їжі без її пережовування.

ТАХОГРАФІЯ – метод реєстрації швидкості руху крові або повітря.

ТВАРИНА – одна з двох основних груп світу живих організмів на Землі, яка характеризується гетеротрофним способом живлення і здатністю активно переміщатися в просторі.

Т. бульбарна – піддослідна т., у якої проведено штучне поперечне перерізання між середнім та довгастим мозком;

т. гетеротермна – т., яка займає проміжне положення між гомойотермними та пойкілотермними тваринами;

т. гомойотермна – т. із сталою тем­пературою тіла, яка майже не залежить від температури навколиш­нього середовища;

т. діенцефальна – т., у якої проведено штучне перерізання мозку вище від проміжного мозку;

т. інтактна – т., яка не підлягає дослідам;

т. мезенцефальна – т., у якої проведено штучне перерізання між середнім та проміжним мозком;

т. мостова претригемінальна – т., у якої проведено штучне перерізання стовбура мозку дорсально від корінців трійчастого нерва та каудально від середнього мозку;

т. однопівкульна – т., у якої видалено одну півкулю великого мозку;

т. пойкілотермна – т., температура тіла у якої нестала і залежить переважно від температури навколишнього середовища;

т. спінальна – т., у якої в умовах експерименту проведено поперечне перерізання між спинним і довгастим мозком;

т. таламічна – т., у якої видалено півкулі великого мозку.

ТЕЛАЛІЯ – виникнення больового відчуття далеко від дійсного джерела подразнення.

ТЕЛЕЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ – метод реєстрації ЕЕГ на значній відстані.

ТЕМПЕРАМЕНТ – сукупність індивідуальних особливостей емоційних реакцій та вольових якостей людини.

ТЕМПЕРАТУРА – величина, яка характеризує тепловий стан організму.

Т. базальна – т. тіла, яка вимірюється ранком після сну до приймання їжі;

т. ректальна – т. тіла, що вимірюється введенням термометра в пряму кишку;

т. шкіри середня – сума добутків площі кожної ділянки поверхні тіла і його середньої температури, віднесена до загальної поверхні тіла.

ТЕМПЕРАТУРНІ МЕЖІ ЖИТТЯ – межі коливань від максимальної до мінімальної температури, в яких зберігається без істотних змін життєдіяльність організму (25-410С).

ТЕНЗОРЕЦЕПТОРИ – рецептори, які сприймають механічні подразнення, що виникають при розтягненні тканин організму.

ТЕОРІЯ – вища форма логічного пізнання, узагальненого відображення дійсності в мисленні людини.

Т. акомодації Гельмгольця – т. фізіологічного механізму ока, згідно з якою при скороченні війкового м'яза відбуваються розслаблення циннової зв'язки та збільшення кривизни кришталика;

т. Ейнтховена – т., згідно з якою серце розглядається як диполь, розміщений у центрі трикутника Ейнтховена;

т. збудження іонна – т., яка пояснює механізм дії подразника на рецептори, а також механізм виникнення збудження зміною концентрації іонів та співвідношення між ними;

т. з. мембранна – т., згідно з якою виникнення і поширення збудження є наслідком різниці концентра­цій іонів К+, Na+, Сl- всередині і зовні клітини, що виникає внаслідок відмінностей в проникності клітинної мембрани для цих іонів;

т. з. Нернста – виникнення збудження з поляризацією напівпроникної мембрани, що відбувається під час електричного подразнення;

т. зору іонна – т., згідно з якою під впливом світлового подразника в паличках та колбочках відбуваються фотохімічні процеси розпаду молекул світлочутливих речовин зі зміною концентрації іонів і певними зрушеннями у співвідношенні між ними;

т. згортання крові каскадна – т., яка згортання крові пояснює послідовною активацією факторів згортання;

т. кабельна проведення потенціалів – т., згідно з якою потенціали дії проводяться за до­помогою локальних струмів, які змінюють величину потенціалу і збудливість суміжних ділянок мембрани;

т. кольоровідчуття трикомпонентна – сприйняття кольорів, зумовлене взаємодією трьох видів паличок сітківки (на червоний, зелений та фіолетовий кольори);

т. кортиковісцеральна – т., згідно з якою діяльність будь-якого внутрішнього органа підпорядкована умовно-рефлекторній регуляції, внаслідок чого внутрішнє середовище організму нерозривно зв'язане із зовнішнім;

т. мембранна Бернштейна – т. походження біопотенціалів живих тканин, що грунтується на здатності біологічних мембран вибірково пропускати або затримувати іони;

т. м'язового скорочення – т., згідно з якою скорочення м'яза відбувається за рахунок переміщення актинових ниток між міозиновими завдяки хімічній взаємодії в присутності іонів Са2+ та АТФ;

т. нейронна  – т., згідно з якою ЦНС утворена цілком відокремленими нейронами, що взаємодіють між собою в місцях контакту – синапсах;

т. подвійності зору (сітківки) – т., яка формування зорових відчуттів пов'язує з функціонуванням двох систем рецепторів у сітківці ока: паличок (присмерковий та нічний зір) та колбочок (денний та кольоровий зір);

т. сечоутворення Боумена – т., яка пояснює утворення сечі фільтрацією рідинної частини крові в ниркових клубочках та секрецією органічних складових частин сечі в ниркових канальцях;

т. системогенезу – частина загальної теорії функціональних систем про виникнення та розвиток функціональних систем організму; її принципи: гетерохронії (вибірності), консолідації елементів у функціональній системі та мінімального забезпечення функцій;

т. слуху Бекеші – т., яка первинний аналіз звуку в завитку вищих тварин та людини пояснює зсувом стовпа пери- й ендолімфи та деформацією основної мембрани внутрішнього вуха;

т. с. Гельмгольця – т., згідно з якою звук викликає рух за  принципом резонансу тільки тих волокон основної мембрани завитка, довжина і натяг яких зумовлюють відповідну частоту їхніх власних коливань.

т. сприйняття звуку – т., згідно з якою фізичні ознаки акустичного стимулу (інтенсивність та частота) відображаються в активності елементів слухової системи та кодуються в ЦНС;

т. сприйняття смаку – т., згідно з якою смак сприймається внаслідок взаємодії молекул смакового подразника із спеціалізованими ділянками поверхні смакових рецепторів;

т. рефлекторна – т., згідно з якою всі реакції організму на зміни внутрішнього та зовнішнього середовищ є рефлексами;

т. функціональних систем – т., згідно з якою регуляція процесів в організмі відбувається на основі саморегуляції мультипараметричної регуляції за кінцевим результатом дії вибіркової мобілізації окремих органів тканин у функціональну систему та за іншими постулатами.

ТЕПЛОБАЧЕННЯ – метод реєстрації інфрачервоного (теплового) випромінювання поверхні тіла людини на екрані тепловізора, використовується в діагностиці.

ТЕПЛОВИПРОМІНЮВАННЯ – безпосередня віддача тілом в навколишнє середовище утвореного в організмі тепла.

ТЕПЛОВІ ТОЧКИ – ділянки шкіри, в яких переважно локалізуються терморецептори.

ТЕПЛОВІДДАЧА – процес виділення в навколишнє середовище організмом теплової енергії, що утворюється в  процесі його життєдіяльності; є основою фізичної терморегуляції.

Т. випарна -– т. шляхом випаровування води з поверхні шкіри, легеневих альвеол та дихальних шляхів;

т. конвекційна – перенесення тепла рухомим газом (повітрям) або рідиною, які оточують організм;

т. кондуктивна – безпосередня віддача тепла поверхнею тіла тим предметам, з якими воно стикається.

т. шляхом радіації – втрата тепла за рахунок випромінювання енергії в умовах зовнішнього середовища, де температура повітря нижче температури тіла.

ТЕПЛООБМІН – обмін  теплової енергії між організмом та навколишнім середовищем.

ТЕПЛОУТВОРЕННЯ – утворення тепла в організмі в процесі життєдіяльності, здебільшого внаслідок окисних процесів.

ТЕРМІНАЛЬНИЙ СТАН – етап організму між життям та смертю.

ТЕРМОГРАМА – запис температури всього тіла або окремих його ділянок протягом тривалого часу (частіше протягом 1 доби).

ТЕРМОГРАФ – прилад для безперервної реєстрації температури.

Т. Вальдмана – прилад для безперервної реєстрації температури тіла людини.

ТЕРМОМЕТРІЯ – вимірювання температури тіла людини або тварини.

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ – підтримка температури тіла в межах певного діапазону при змінах рівня внутрішнього теплоутворення і температури навколишнього середовища.

ТЕРМОРЕЦЕПТОР – група чутливих нервових елементів, які реагують на зміну температури.

Т. тканинний – т., локалізований в шкірі та у внутрішніх органах;

т. центральний – т. локалізований в медіальній преоптичній ділянці гіпоталамуса.

ТЕРМОЕСТЕЗІОМЕТРІЯ – метод дослідження температурної чутливості шляхом визначення диференціального температурного порога шкіри.

ТЕСТ – стандартні завдання, за результатами виконання яких проводиться оцінка функціонального стану організму.

Т. гіпоксемічний – загальна назва функціональних проб, які застосовуються для оцінки функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем за їх реакцією на штучне зниження вмісту кис­ню у вдихуваному повітрі;

т. гормональний –- функціональна  проба, коли з метою навантаження вводиться в організм будь-який гормон;

т. кисневий Депсура – короткочасне вди­хання кисню, яке дозволяє розпізнати ступінь гіпоксичної стимуляції дихання.

ТЕТАНІЯ – патологічний стан, що виявляється в нападах тонічних судом.

Т. паратиреопривна – напади судом усієї скелетної мускулатури внаслідок різкого зниження рівня іонів кальцію в крові та спинномозковій рідині, що виникає при гіпофункції прищитоподібних залоз.

ТЕТАНУС – тривале скорочення м'яза ритмічної природи під впливом частих подразнень.

Т. гладенький – т., при якому кожне наступне подразнення збігається з фазою скорочення м'яза від попереднього подразнення;

т. зубчастий – т., при якому кожне наступне подразнення збігається з фазою розслаблення м'яза від попереднього подразнення.

ТИП ПСИХІЧНОЇ (ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ) ДІЯЛЬНОСТІ (ВНД) – сукупність природжених і набутих особливостей сили, рівноваги, рухливості процесів збудження та гальмування в корі півкуль великого мозку.

Т. ВНД живий (за І.П. Павловим) – т. ВНД, який характеризується рівномірно вираженими, зрівноваженими рухливими процесами збудження та гальмування; відповідає сангвінічному темпераменту за Гіппократом;

т. ВНД нестримний (за І.П. Павловим) – т. ВНД, який характеризується добре вираженими, але неврівноваженими процесами збудження та гальмування; відповідає холеричному темпераменту за Гіппократом;

т. ВНД слабкий (за І.П. Павловим) – т. ВНД, який характеризується слабкістю обох нервових процесів; відповідає меланхолічному темпераменту за Гіппократом;

т. ВНД спокійний (за І.П. Павловим) – т. ВНД, який характеризується рівномірно вираженими і врівноваженими, але інерними процесами збудження та гальмування; відповідає флегматичному темпераменту за Гіппократом.

ТИП НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ – класифікація нервової системи, що грунтується на особливостях співвідношень першої і другої сигнальних систем.

Т. н. с. розумовий – т. н. с. людини, що характеризується перевагою другої сигнальної системи над першою схильністю до аналізу та абстрактного мислення;

т. н. с. змішаний – т. н. с., коли обидві сигнальні системи певною мірою врівноважені; до цього типу належить більшість людей;

т. н. с. художній – т. н. с. індивідуума з перевагою першої сигнальної системи над другою, що сприяє безпосередньому сприйманню зовнішнього світу без схильності до аналізу та узагальнення сигналів зовнішнього середовища.

ТИП САМОРЕГУЛЯЦІЇ КРОВООБІГУ – зведення багатьох фактичних показників кровообігу до того чи іншого типу.

Т. с. к. серцевий – стан, при якому нормальний тиск крові підтримується переважно серцем; індекс кровообігу понад

110 %;

т. с. к. судинний – стан, при якому нормальний тиск крові підтримується переважно тонусом судин; індекс периферичного опору судин понад 110%;

т. с. к. середній – стан, при якому фактичні величини індексів кровообігу та периферичного опору судин коливаються в діапазоні ±10% від належних.

ТИРЕОГЛОБУЛІН – комплекс одного із гормонів щитовидної залози з білком.

ТИРЕОТОКСИКОЗ – зміни  в  організмі, обумовлені збільшенням у крові гормонів щитовидної залози.

ТИРОКСИН – гормон щитовидної залози, який прискорює окиснювальні процеси в організмі.

ТИСК – величина, яка характеризує інтенсив­ність сили, що діє на одиницю площі перпендикулярно до неї.

Т. артеріальний – т. крові на стінку артерії;

т. а. діастолічний – т. в артеріях під час діастоли;

т. а. пульсовий – різниця між систолічним та діастолічним тиском;

т. а. систолічний – тиск в артеріях під час систоли;

т. а. середній динамічний – результативна величина всіх змінних значень серцевого циклу і зв'язаних з ним циклічних змін стану артеріальних судин таїх периферичного опору;

т. венозний – тиск крові на стінку вен;

т. внутрішньогрудинний – т. між вісцеральною і парієтальною плеврою, який за нормальних умов завжди нижчий від атмосферного (негативний);

т. внутрішньотканинний – гідростатичний тиск у тканинах;

т. внутрішньоміокардіальний – інтрамуральний тиск у товщі міокарда, зумовлений механічною дією серця;

т. внутрішньосерцевий – тиск у порожнинах серця під час кожної фази серцевого циклу;

т. вигнання крові – т. у порожнинах шлуночків серця під час розкриття півмісяцевих клапанів аорти і легеневого стовбура;

т. кінцево-діастолічний – тиск у порожнинах шлуночків серця в кінці діастоли;

т. кровонаповнення – тиск у порожнинах шлуночків сердя під час відкриття атріовентрикулярних клапанів, тобто в момент переходу періоду ізометричного розслаблення в період наповнення;

т. онкотичний  – частина осмотичного тиску, обумовлена високомолекулярними сполуками (білками);

т. осмотичний – сила, що забезпечує рух води у напрямку з меншої концентрації іонів до більшої;

т. парціальний – частина загального тиску газу, який входить до складу газової суміші, що припадає на частку цього газу;

т. фільтраційний – різниця тисків в капілярі та тканині, що забезпечує перехід рідини та розчинених речовин з крові в тканини.

ТІАМІН (вітамін В1) – водорозчинний вітамін, який міститься в зернових і бобових культурах, картоплі та продуктах тваринного походження; бере участь у процесах обміну речовин, нестача його спричинює ураження периферичних нервів, серцево-судинної, травної та м'язової систем.

ТІК – різновид швидких мимовільних стереотипних скорочень м'яза чи груп м'язів, що викликають вимушені рухи.

ТІЛО – 1) фіз. матерія або речовина, обмежена в просторі;

2) організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами.

Т. жовте – тимчасова залоза внутрішньої секреції, яка розвивається в яєчнику з клітин зернистого шару фолікула після його розриву та виходу з нього яйцеклітини;

т. колінчасте – утворення проміжного мозку, яке належить до метаталамуса; основна функція: опосередкування та інтеграція аферентної інформації;

т. к. латеральне – підкірковий центр зорового аналізатора, в якому відбувається проведення імпульсів від первинних зорових центрів покришки на шляху до зорової зони кори півкуль великого мозку;

т. к. медіальне – підкірковий центр слухового аналізатора, в якому відбувається проведення імпульсів від первинних слухових центрів покришки на шляху до слухової зони кори півкуль великого мозку;

т мамілярне – комплекс структур заднього відділу гіпоталамуса, які входять до складу лімбічної системи; бере участь у формуванні вищих психічних функцій;

т. мозолисте – пласт нервових волокон, що з'єднує кору двох півкуль великого мозку між собою;

т. смугасте – центральне утворення екстрапірамідної системи (хвостате і сочевицеподібне ядра, внутрішня капсула); бере участь у координації складних рухів, процесах пам'яті, емоціях тощо;

т. шишкоподібне – т. розміщене в про­міжному мозку, виробляє мелатонін, серотонін, гістамін тощо; бере участь у рості, статевому дозріванні, забезпеченні гомеостазу організму тощо.

ТІЛЬЦЕ ДОТИКОВЕ – чутливі нервові закінчення, що беруть участь у здійсненні функції дотику.

ТІНІ ЕРИТРОЦИТІВ – строма  еритроцитів, яка залишається після гемолізу.

ТКАНИНА – система клітин і неклітинних елементів, спільних за походженням, будовою та функціями.

Т. збудлива – тканина (нервова, м'язова та за­лозиста), що здатна у відповідь на подразнення переходити із стану фізіологічного спокою у стан збудження;

т. хромафінна – система клітин гліального походження, що містяться в мозковій частині надниркових залоз, в аорті, каротидних синусах тощо, які виробляють адреналін та інші гормони.

ТОКОДИНАМОМЕТРІЯ – вимірювання сили скорочення м'язів матки під час пологів.

ТОКОФЕРОЛ (вітамін Е) – жиророзчинний вітамін, що міститься в багатьох оліях, необхідний для нормального процесу розмноження; недостатність викликає м'язову дистрофію, дегенерацію нервових клітин.

ТОМОГРАФІЯ – метод отримання пошарового зображення обстежуваного об'єкта.

Т. комп'ютерна – т. шляхом сканування досліджуваного шару об'єкта тонким пучком рентгенівського випромінювання з подальшою побудовою зображення цього шару  за допомогою ЕОМ.

ТОНИ СЕРЦЯ – високочастотні звуки, які виникають під час роботи серця.

Т. с. другий –  т.,  обумовлений закриттям  півмісяцевих  клапанів  аорти та  легеневого стовбура, що у часі збігається з зубцем Т ЕКГ;

т. с. перший – т., обумовлений систолою шлуночків, яка в часі співпадає з зубцем 5 ЕКГ;

т. с. третій – т., обумовлений швидким наповненням серця кров'ю;

т. с. четвертий  – т., обумовлений систолою передсердь.

ТОНУС – стан тривалого скорочення або напруження м'язів та збудження центрів ЦНС.

Т. афективний – властивий індивідууму рівень емоційності в цілому (переважання емоцій та афективних реакцій, ступінь їх мінливості);

т. базальний – ступінь активного напруження судинної стінки, що залишається після ліквідації нейрогенних та гуморальних впливів;

т. венозний – судинний тонус вен, обумовлений скороченням непосмугованих м'язових елементів їхніх стінок;

т. кірковий – тривале стійке збудження клітин кори півкуль великого мозку, що викликається тонізуючим впливом висхідного сітчастого утворення;

т. тетанічний – тонічне скорочення скелетної мускулатури, під час якого спостерігається значне напруження м'язів, що стійко утримується на сталому рівні; спостерігається після децеребрації;

т. нервових центрів – стале збудження нервових центрів, у підтримці якого безперервно беруть участь як аферентні імпульси з периферії, так і різні гуморальні подразники (напр., гормони, вуглекислий газ тощо);

т. судинний – стале напруження стінок кровоносних судин, що протидіє їхньому розтягненню під впливом тиску крові.

ТРАВЛЕННЯ – сукупність процесів, які забезпечують механічну і хімічну обробку їжі, внаслідок чого складні хімічні речовини перетворюються на прості, що легко засвоюються організмом.

Т. мембранне – т., яке відбувається за допомогою ферментів, локалізованих на клітинній мембрані;

т. порожнинне – т., що відбувається за межами клітин (у порожнині).

ТРАНСКРИПЦІЯ – перший етап біосинтезу білків, коли відбувається перенесення генетичної інформації.

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ – пересаджування клітин, органів і тканин в межах одного організму (гомо-) або від одного до іншого (гетеротрансплантація) .

ТРАНСПОРТ – перенесення води, газів та різних речовин через мембрану клітини або органоїдів.

Т. активний – т. речовин проти градієнта концентрації з затратою енергії;

т. пасивний – т. речовин за градієнтом концентрації без витрати енергії.

ТРАНСПОРТЕРИ – неспецифічні та специфічні системи активного і пасивного транспорту речовин через мембрани.

ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ КЛІТИН – системи, які забезпечують різні види транспорту.

ТРАНСФЕРОН – білок крові, що переносить мідь і залізо.

ТРАНСФОРМАЦІЯ  РИТМУ  ЗБУДЖЕННЯ – одна з властивостей нервових центрів –зміна частоти ритму імпульсів.

ТРАНСФУЗІЯ – переливання крові або будь-якої рідини.

ТРАХЕОСТОМІЯ – розтин трахеї й утворення штучної фістули.

ТРЕМТІННЯ –мимовільні стереотипні  ритмічні чи коливальні рухи всього тіла або його частин.

Т. фізіологічне – т., яке виникає внаслідок м'язового напруження, втоми, охолодження тощо;

т. емоційне – т. пальців, рук, повік, що виникає під час емоційного збудження.

ТРЕНУВАННЯ – процес систематичного впливу на організм з метою підвищення чи збереження на високому рівні працездатності та збільшення стійкості людини до несприятливих умов.

ТРИГЕРНІ МЕХАНІЗМИ – пускові механізми, які забезпечують початок функціональної активності біологічного об'єкта.

ТРИЗМ – тонічний спазм жувальних м'язів, що спричинює обмеження рухів у скронево-нижньощелепному суглобі.

ТРИКУТНИК ЕЙНТХОВЕНА – умовний рівносторонній трикутник, утворений осями трьох стандартних відведень ЕКГ.

ТРИПСИН – протеолітичний фермент, що утворюється з трипсиногену під впливом ентерокінази; активний в нейтральному або слабкоосновному середовищі.

ТРИПСИНОГЕН – неактивний попередник трипсину, який синтезується підшлунковою залозою.

ТРИТАНОПІЯ – аномалія колірного зору; людина не сприймає синього і фіолетового кольорів.

ТРОМБ – ущільнена маса крові або лімфи після її згортання в кровоносній чи лімфатичній судині.

ТРОМБІН – протеолітичний фермент, що утворюється в плазмі крові з протромбіну, перетворює фібриноген на фібрин, а також бере участь в активації факторів XIII, V, VIII згортання крові, агрегації тромбоцитів і ретракції (стисканні) кров'яного згустка.

ТРОМБОЕЛАСТОГРАФІЯ – графічна реєстрація процесу згортання крові за зміною в'язкості крові та пружно-еластичними властивостями утворюваного згустка.

ТРОМБОЗ – процес утворення в кровоносній чи лімфатичній судині тромбу.

ТРОМБОЦИТИ – один з видів клітин крові, які беруть участь у згортанні крові, активують протромбін, фібриноген тощо, периферична частина (гіаломер) обумовлює ретракцію кров'яного згустка.

ТРОМБОЦИТОЗ – збільшення вмісту тромбоцитів у периферичній крові.

ТРОМБОЦИТОПЕНІЯ – зниження вмісту тромбоцитів у периферичній крові.

ТРОПОНІН – глобулярний білок, який входить до складу тонких актинових філаментів міофібрил.

ТРОПОМІОЗИН – фібрилярний білок, який входить до складу тонких актинових філаментів міофібрил.

ТРОФІКА – сукупність обмінних процесів, що становлять основу клітинного живлення і забезпечують збереження структури та функції тканин і органів.

ТУРГОР – напруження та еластичність тканини, що змінюються залежно від її фізіологічного стану.

У

УВАГА – форма організації психічної діяльності, що забезпечує виділення у свідомості одних об'єктів відображення при одночасному відволіканні від інших об'єктів.

УДАР СОНЯЧНИЙ – зміни в організмі, обумовлені інтенсивним або тривалим впливом прямого сонячного випромінювання.

У. тепловий – зміни в організмі, обумовлені тривалим впливом високої температури навколишнього середовища, особливо під час підвищеної вологості повітря.

УКОЛ ЦУКРОВИЙ – укол у дно IV шлуночка довгастого мозку; викликає гіперглікемію.

УРЕМІЯ – патологічний стан організму, пов'язаний із затримкою у крові азотистих шлаків.

УРОБІЛІН – пігмент, який утворюється в сечі при окисленні уробіліногену.

УРОБІЛІНОГЕН – продукт відновлення білірубіну, що утворюється в кишках під впливом бактерій.

УРОГАСТРОН – речовина, що міститься в сечі, гальмує секрецію шлунка і його моторику.

УРОДИНАМІКА – процес активного виведення сечі з організму. уява – формування нових образів та ідей на основі минулого досвіду.