4.5 Синдроми ураження язикоглоткового та блукаючого нервів
Системи язикоглоткового та блукаючого нервів тісно пов’язані між собою, тому ізольоване ураження цих нервів практично не спостерігається. У більшості випадків неможливо визначити, який нерв страждає більше. Однак існує кілька нозологічних форм з переважним ураженням язикоглоткового або блукаючого нервів.
Невралгія язикоглоткового нерва
Уперше це захворювання було описане Вейленбергом у 1910 р., а детальніше у 1920 р. Сікара та Робіно, тому інколи в літературі трапляється під назвою «синдром Сікара - Робіно».
Захворювання виникає у разі травматизації мигдалика збільшеним шилоподібним відростком, а також за умови кальцифікації шилопід’язикової зв’язки, за наявності пухлин мостомозочкового кута та гортані, аневризми внутрішньої сонної артерії тощо. У розвитку захворювання надають значення порушенням обміну речовин, атеро-склеротичним процесам, тривалим інтоксикаціям, хронічним гнійним процесам у мигдаликах.
Захворювання проходить у вигляді больових пароксизмів тривалістю до кількох хвилин. Біль починається з кореня язика та мигдалика i поширюється на горло, вухо, інколи віддає у кут нижньої щелепи, око, шию. Напад провокується розмовою, вживанням гарячих або холодних страв, подразненням кореня язика та мигдалика (тригерні ділянки). Біль завжди однобічний. Під час нападу хворий скаржиться на сухість у pоті, горлі, а після нападу з’являється гіперсалівація на боці больового пароксизму. Інколи на висоті болю хворі втрачають свідомість, що пояснюється подразненням гілки IX пари n. depressor, внаслідок чого настає пригнічення судинорухового та дихального центрів.
Стадія загострення поступово переходить у стадію peмісiї, яка може тривати до 1 року. Але з розвитком захворювання напади частішають та збільшується інтенсивність больового синдрому. У подальшому біль може бути постійним. У деяких хворих виявляються симптоми випадання функцій язикоглоткового нерва (гіпестезія, зниження смакосприйняття біля кореня язика, гіпосалівація). У такому paзi мова йде про невропатичну стадію захворювання. У paзi невропатії біль постійний, має хвилеподібний перебіг.
Під час визначення діагнозу звертають увагу на: голос хворого - звучність, охриплість, носовий відтінок; ковтання
їжі - дисфагію; ураження м’якого піднебіння у спокої та під час фонації; смакосприйняття на задній 1/3 язика; рефлекси з м’якого піднебіння та задньої стінки глотки.
Під час дослідження неврологічного статусу у таких хворих практично не спостерігаються відхилення від норми. Виявляються тригерні ділянки, розміщені на слизовій оболонці кореня язика, мигдалику, на задній стінці глотки. Під час дослідження чутливості виявляється гіперестезія у ділянці іннервації язикоглоткового нерва (задня 1/3 язика, глотка, м’яке піднебіння). У період між нападами виявляються зниження глоткового рефлексу, зменшення рухливості м’якого піднебіння. Під час дослідження смакосприйняття спостерігається підвищена смакова чутливість до гіркого або уci смакові подразнення сприймаються як гіркі.
Невралгію язикоглоткового нерва потрібно диференціювати від невралгії трійчастого нерва. Об’єднує ці два захворювання нападоподібний характер болю та наявність тригерних ділянок, але у разі невралгії язикоглоткового нерва біль і тригерні ділянки локалізуються не на шкірі обличчя, а у ділянці кореня язика, мигдалика.
Диференціальною ознакою ураження язикоглоткового нерва є зменшення больового пароксизму у paзi змазування кореня язика, задньої стінки глотки розчином анестетика (2 % розчин новокаїну, 5 % розчин кокаїну).
Для знеболювання використовують карбамазепін або його аналоги за схемами, описаними у розділі, присвяченому лікуванню невралгії трійчастого нерва. У разі виражених больових синдромів використовують нейролептики, антидепресанти, транквілізатори, роблять ін’єкцію 2 % розчину новокаїну у корінь язика.
З фізіотерапевтичних процедур знеболювальний ефект мають діадинамічні струми за Єрохіною (на ділянку іннервації язикоглоткового нерва та проекцію верхнього шийного симпатичного вузла), гальванічні струми. Фізіотерапевтичні процедури проводять разом з прийманням вітамінів, імуномодулювальною терапією.
При неефективності консервативних методів лікування проводяться хірургічні операції на корінці язикоглоткового нерва.
Невралгія барабанного нерва (Cиндром Рейхерта)
Барабанний нерв - це гілка язикоглоткового нерва, але клінічна картина його ураження дуже нагадує гангліоніт вузла колінця. Етіологія та патогенез захворювання ще не зовсім вивчені, icнyє думка про роль інфекції та судинного чинника.
У клінічній картині характерна наявність нападів гострого, стріляючого болю у ділянці зовнішнього слухового ходу. Напади бувають до 5-6 разів на добу. Захворювання триває кілька місяців, після чого настає період peмісії.
У лікуванні для знеболювання використовують ненаркотичні аналгетики, нейролептики, транквілізатори, антигістамінні препарати. Використовують вітаміни групи В.
Серед фізіотерапевтичних процедур показане призначення електрофорезу новокаїну на ділянку слухового ходу.
Невралгія вушного нерва
У зв’язку з тим, що вушний нерв має анастомози з язикоглотковим та лицевим нервами, його ізольоване ураження спостерігається дуже рідко. Захворювання виникає за умови ангіни, грипу, сифілісу.
В клінічній картині характерні напади болю, який локалізується у ділянці зовнішнього слухового ходу та барабанної перетинки. Бель супроводжується нудотою, інколи - блюванням.
З лікувальною метою використовують антибіотики, протизапальні препарати, вітаміни групи
Невралгія верхнього гортанного нерва
Верхній гортанний нерв - це гілка блукаючого нерва, яка має рухові й чутливі волокна та іннервує м’язи i слизову оболонку гортані. Захворювання трапляється дуже рідко.
Захворювання виникає на тлі хронічного фарингіту, а також після проведення тонзил- та струмектомії.
У paзi невралгії верхнього гортанного нерва больові пароксизми виникають у ділянці гортані. Біль однобічний, часто виникає під час їди або ковтання, інколи віддає у нижню щелепу або вухо. На боковій поверхні шиї, вище від щитоподібного хряща, є больова ділянка. Під час нападу виникають кашель та загальна слабість.
Під час ларингоскопії виявляють нерухомість відповідної половини гортані, звуження голосової щілини. Під час неврологічного дослідження практично відсутній глотковий рефлекс. У лікуванні для знеболювання використовують аналгетики у поєднанні з антигістамінними препаратами, анестетики (0,5 % розчин новокаїну внутрішньовенно), ціанокобаламін - по 1000 мкг внутрішньом’язово. Крім того, використовують тiaмін, із фізіотерапевтичних процедур показане призначення діадинамічних струмів.