4.5 Доходи бюджету України останніми десятиріччями
Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що пояснюється постійними перетвореннями і змінами в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 р. бюджет формується головним чином за рахунок податкових надходжень.
Основним джерелом податкових надходжень є прямі й непрямі податки. Роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Так, до 1992 р. у надходженнях до бюджету переважали прямі податки. У 1992 р. з уведенням нових податків — податку на дохід замість податку на прибуток, податку на додану вартість і акцизного збору замість податку з обороту і податку з продажу — співвідношення між прямими і непрямими податками змінилося. Питома вага непрямих податків зросла, прямих — зменшилась. У 1993 р. переважали непрямі податки. З 1994 р. прямі податки знову переважають у надходженнях до бюджету, частка непрямих знижується. Це пояснюється підвищенням ставки податку на доходи з 18 % до 22%. Надалі прямі податки продовжують відігравати провідну роль у доходах бюджету.
Серед окремих податків у формуванні доходів бюджету особлива роль належить податку на додану вартість і податку на прибуток (доходи) підприємств, які разом забезпечують значну суму надходжень до бюджету.
Неподаткові надходження становлять значний відсоток у доходах бюджету (20—30%). Така роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабільної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і становлять не більше 5 % доходів бюджету.
Склад неподаткових доходів бюджету, на відміну від податкових, є досить широким. При цьому існують надходження, які мають постійний характер і які з'являються час від часу і зникають. Уведення останніх було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.
У 1991 р. як терміновий захід до бюджету були залучені платежі у фонд стабілізації економіки і внески з фонду споживання. Найбільшу частку серед названих вище неподаткових доходів починаючи з 1995 р. становила рентна плата за нафту і природний газ, що видобувається в Україні, та різниця в цінах на природний газ.
Основною метою встановлення з 1995 р. рентної плати за нафту і природний газ була необхідність вирівнювання цін на природний газ і нафту, що видобуваються в Україні, та цін, за якими вони надходять з інших держав. Крім того, за рахунок рентної плати поповнювалися доходи бюджету, внаслідок чого з'являлася можливість створення умов для розвитку вітчизняної нафтової і газової промисловості. Але в умовах хронічного браку фінансових ресурсів ці додаткові надходження бюджету використовувалися насамперед для фінансування загальних витрат, не пов'язаних з розвитком газової і нафтової промисловості. При цьому погіршилось економічне становище відповідних підприємств і значно зменшилися зазначені вище доходи бюджету. З 1999 р. була введена плата за транзит газу, нафти й аміаку через територію України.
Надходження від інших доходів, як правило, не перевищують 1 % від загального обсягу доходів бюджету. Для мобілізації додаткових коштів до бюджету починаючи з 1995 р. вилучаються вільні залишки позабюджетних фондів, що свідчили про загострення проблем з фінансовими ресурсами держави.
У 2000 р. різко змінилося співвідношення між податковими і неподатковими доходами зведеного бюджету. Значне збільшення неподаткових доходів виникло за рахунок включення до дохідної частини зведеного бюджету власних надходжень бюджетних установ та організацій, які до цього не обліковувалися в доходах бюджетів, а також досить значних надходжень від приватизації майна.
Позичені кошти використовуються для фінансування видатків держави в умовах недостатнього надходження коштів від податкових і неподаткових джерел. Вони є джерелом фінансування дефіциту бюджету, тобто перевищення видатків над доходами.
Проблема покриття дефіциту бюджету з'явилася в 1991 р. Починаючи з цього року сума доходів бюджету в порівнянних цінах почала зменшуватися, що було спричинено початком економічної кризи. В умовах відсутності цивілізованих методів фінансування дефіциту бюджету за рахунок випуску державних цінних паперів перевищення видатків над доходами покривалося за рахунок емісійних кредитів Національного банку України. Наслідком цього стали величезні темпи інфляції. Тільки в 1994 р. фінансування дефіциту бюджету було частково здійснене за рахунок іноземних кредитів, а з 1995 р. – і за рахунок розміщення державних цінних паперів. Найвищим дефіцит бюджету був у 1992 р. – 13,8 % ВВП. Надалі бюджетна політика спрямовувалася на поступове зменшення дефіциту. Так, у 1999 р. дефіцит становив 1,5 % ВВП, в 2000 р. бюджет був зведений з профіцитом у розмірі 0,6 % ВВП, а в 2007 р. – з дефіцитом у розмірі 1,1 %.
У таблиці 4.5 наведені дані про доходи, видатки та розмір дефіциту зведеного бюджету України за останнє десятиріччя.
Таблиця 4.1 – зведений бюджет України у 1992 – 2008 роках