Фінансовий механізм – сукупність форм і методів створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення.
ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ
Фінансові методи
Фінансові важелі, стимули, санкції
Нормативно-правове забезпечення
- фінансове планування;
- податки й обов'язкові платежі;
- конституція України;
- управління фінансами;
- норми амортизації;
- Закони України;
- фінансовий контроль;
- відсотки за кредитами;
- Постанови Верховної Ради України;
- фінансове забезпечення
- інші фінансові важелі;
- Постанови й Розпорядження КМУ;
- фінансові стимули;
- нормативні акти міністерств і відомств та ін. органів;
- фінансові санкції
- Укази Президента України;
- нормативні акти місцевих рад
Рисунок 4.1 – Склад фінансового механізму
Процеси створення й використання фондів знаходять відображення, у першу чергу, у фінансовому плануванні, тобто діяльності зі складання планів формування, розподілу, використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.
У фінансових планах зазначають основні пропорції розподілу створеної вартості:
на задоволення власних виробничих потреб;
спрямування частини коштів:
а) на сплату податків і обов'язкових зборів,
б) стимулювання працівників;
в) інвестування тимчасово вільних коштів та ін.
При виконанні фінансових планів виникає необхідність в оперативному управлінні – діяльності, пов'язаній з необхідністю втручання у розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання вузьких місць, своєчасному перерозподілі коштів, забезпеченні досягнення запланованих результатів.
Як при складанні фінансових планів, так і при їх виконанні, після закінчення певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку правильності вартісного розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу за відповідними фондами коштів і їх використанням за цільовим призначенням.
Функціонування системи розподільчих і перерозподільчих відносин здійснюється з використанням методів фінансового забезпечення суб'єктів господарської діяльності, серед яких є:
бюджетне фінансування як надання коштів бюджету на безповоротній основі;
кредитування – надання коштів на принципах зворотності, платності, терміновості й забезпеченості;
самофінансування передбачає відшкодування витрат суб'єктів господарювання з основної діяльності і її розвиток за рахунок власних джерел;
оренда (лізинг) – передача майна в користування за певну плату й на певний строк;
інвестування – процес вкладення коштів у ті або інші об'єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також одержання додаткового доходу.
Фінансове регулювання проводиться, у першу чергу, через оподатковування. В умовах ринкової економіки використання адміністративних методів обмежено, тому головний акцент при регулюванні економіки робиться на оподатковування.
Конкретними формами здійснення процесів розподілу й перерозподілу створеної вартості є фінансові важелі, до яких належать податки, внески тощо, норми амортизаційних відрахувань, норми витрачання коштів у бюджетних установах, орендна плата, відсоток за кредит, дотації, субсидії, субвенції, заохочувальні фонди, штрафи, пеня, премії та ін.
Особливість фінансових важелів полягає у тому, що вони ґрунтуються на врахуванні економічних інтересів держави, підприємств, населення.
Особливе місце займають податки й збори, за допомогою яких держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, впливають на підприємницьку діяльність і стимулюють її, сприяють інвестиційній активності, визначають пропорції нагромадження й споживання, забезпечують раціональне використання природних ресурсів і т. д.
Для збільшення зацікавленості суб'єктів господарювання й досягнення певних результатів використовують фінансові стимули.
До них відносять заохочувальні фонди за рахунок прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства, фінансування підготовки й перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги (пільги по податках, використання прискореної амортизації). Через нестачу коштів всі вони застосовуються з обмеженнями.
Заохочувальні фонди із прибутку створюють стимули для досягнення кращих результатів господарювання, тому що ці фонди є основним джерелом задоволення соціальних потреб і виробничого розвитку.
Фінансові санкції покликані підсилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання у виконанні взятих зобов'язань (договірних умов, сплати податків і т. д.).
Найпоширенішими фінансовими санкціями є штраф і пеня.
штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
У сучасних умовах реформування економіки проводиться вдосконалення фінансового механізму. Найважливіші проблеми, що вирішуються при цьому:
створення передумов розвитку ринку;
забезпечення раціональних пропорцій розподілу й перерозподілу ВНП і НД;
вихід з фінансової кризи й забезпечення необхідних темпів економічного зростання;
науково обґрунтоване фінансове планування й прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу й використання;
підвищення результативності фінансового контролю;
удосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкцій;
адекватне правове й нормативне забезпечення функціонування всього господарського механізму.