Людина за цією системою має чотири фенотипи: група І (0), група ІІ (А), група ІІІ (В), група ІV (АВ). Кожний з цих фенотипів відрізняється специфічними білками-антигенами, які містяться в еритроцитах, і антитілами, що зосереджуються у сироватці крові (табл. 2). Антиген – речовина, переважно білкової природи, яка при введенні в організм викликає утворення антитіл і здатна реагувати з антитілами в різних реакціях. Антитіло – захисний білок (субстанція), який продукується в організмі імунною системою ссавців (В-лімфоцитами) при потраплянні в організм антигену. Антитіла специфічним чином зв’язують антигени й нейтралізують їх шкідливу дію. Фенотип І (0) групи зумовлений відсутністю у еритроцитах антигенів А і В і наявністю у сироватці крові антитіл ? і ?. Фенотип ІІ (А) характеризується наявністю в еритроцитах антигена А і антитіл ? у сироватці. Фенотип ІІІ (В) пов'язаний з наявністю у еритроцитах антигена В, а у сироватці крові – антитіл ?. Фенотип ІV (АВ) зумовлений наявністю в еритроцитах антигенів А і В та відсутністю у сироватці крові антитіл ? і ?.
Таблиця 2 Властивості груп крові за системою АВ0
Фенотип
Антиген
Антитіло
Генотип
І (0)
–
a,b
І0 І0
ІІ (А)
А
b
ІА ІА, ІА І0
ІІІ (В)
В
a
ІВ ІВ, ІВ І0
ІV (АВ)
А, В
–
ІА ІВ
Встановлено, що чотири групи крові людини зумовлені успадкуванням трьох алелів одного гена (ІА, ІВ, І0). При цьому І (нульова) група зумовлена рецесивним алелем І0, над яким домінують як алель ІА, який визначає ІІ групу, так і алель ІВ, від якого залежить ІІІ група. Алелі у гетерозиготі визначають ІV групу, тобто має місце кодомінування.
Кодомінування має місце і при успадкуванні групи крові за системою MN, відкритою у 1927 р. Ця система визначається двома алелями: ІМ і ІN. Обидва алелі кодомінантні, тому існують люди з генотипом ІМІМ (у фенотипі вони мають фактор М), ININ (у фенотипі вони мають фактор N), IМIN (у фенотипі у них обидва фактори М і N). У сироватці крові людей з тим чи іншим фенотипом за цією системою груп крові немає антитіл до відповідних антигенів, як це має місце у системі АВ0. Тому звичайно при переливанні крові ця система може не враховуватися. Серед європейців генотип ІМІМ зустрічається приблизно у 36%, ININ – у 16% і IМIN – у 48%.
Важливою є резус-система груп крові.
У 1940 р. із еритроцитів макак-резус було виділено антиген, який назвали резус-фактором (Rh-фактор). Згодом він був знайдений і у людей:. близько 85% європейців мають його, тобто є резус-позитивними (Rh+), а у 15% резус-негативних (rh-) він відсутній.
У нормі в осіб з резус-негативною кров’ю не виробляються антитіла до резус-фактора, але вони почнуть вироблятися у результаті переливання резус-позитивної крові як захисна реакція проти чужорідного гена.
Резус–позитивний фактор зумовлений домінантними генами. При шлюбі жінки з резус-негативною кров’ю і чоловіка з наявністю резус-фактора за умови гомозиготності батька всі діти будуть резус-позитивними, а при гетерозиготності буде спостерігатися розщеплення у відношенні 1:1.
Якщо у жінки з резус-негативною кров’ю дитина, що народиться, успадковує резус-фактор, перша вагітність може завершитись цілком нормально. Але при цьому у кров’яному руслі матері утворюються антитіла до Rh+-фактора. При наступній вагітності ці антитіла проникають у кров плода і викликають руйнування еритроцитів, які мають антиген Rh. З кожною наступною вагітністю, несумісною за антигенами, кількість антитіл до Rh-фактора у тілі матері зростає і обумовлює резус-конфлікт.
Резус-конфлікт (Rh-несумісність) – несумісність Rh-антигенів rh--матері і Rh+-плода, або Rh+-донора і rh--реципієнта, що призводить до розвитку важких форм гемолітичної хвороби новонароджених (гемолітична жовтяниця викликана руйнуванням еритроцитів) або трансфузійних ускладнень (через 1-2 години після гемотрансфузії). Гемотрансфузія – процес переливання крові від донора до реципієнта. Переливання несумісної за цим фактором крові дівчатам і жінкам зовсім недопустиме, бо може викликати безпліддя. У реципієнта уражаються нирки і печінка, розвиваються жовтяниця й анемія.