1.5 Процес планування в банку 1.5.1 Основні аспекти банківського планування
Планування банківської діяльності являє собою процес визначення цілей на майбутнє та розроблення шляхів їх досягнення. Планування служить основою для розвитку внутрішньої системи банку з урахуванням впливу зовнішніх чинників і є однією з функцій банківського менеджменту. У процесі планування менеджмент банку має сформулювати відповіді на такі запитання: «Де перебуває банк? Де він має перебувати у майбутньому? Як досягти бажаної мети?».
Основні завдання, які необхідно вирішити у процесі розроблення плану діяльності: визначення перспективи та майбутнього профілю банку; визначення та характеристика сегментів ринку, які має намір обслуговувати банк; визначення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення цілей, таких, як матеріальні, фінансові та трудові ресурси; розроблення видів послуг, фінансових продуктів і технологій, завдяки впровадженню яких банк зможе одержати бажані результати; визначення цільових рівнів прибутковості банку; створення ефективних систем контролю за виконанням планів.
Планування — це багатоступінчаста й розгалужена діяльність, яка охоплює всі аспекти організаційного та фінансового управління банком у контексті впливу зовнішнього середовища. Розроблення обґрунтованого плану неможливе без докладного аналізу фактичного становища банку та прогнозування майбутніх форм діяльності.
Аналіз основних аспектів управління з позицій сьогодення та майбутнього включає:
1) управління джерелами фінансування — методи та форми залучення депозитів; нарощування капіталу; розвиток нових видів банківських послуг та продуктів; пошук надійних джерел запозичення коштів;
2) управління комісійними операціями — рівень операційного обслуговування; консалтинг; технічні послуги; довірчі операції клієнтів;
3) управління прибутковістю банку — ефективність операційної діяльності; рівень інформаційних технологій; фінансові результати діяльності банку в цілому та окремих його підрозділів і співробітників;
4) розвиток контрольних функцій — системи внутрішнього аудиту; системи управління інформацією; організація систем контролю за ризиком кредитного та інвестиційного портфелів;
5) управління персоналом банку — підготовка кадрів; розроблення систем набору, утримання та заохочування співробітників; удосконалення організаційної структури банку;
6) управління ризиком активних операцій банку — кредитних, інвестиційних, позабалансових.
Отже, планування потребує всеохоплюючого та інтегрованого оцінювання банківської діяльності — сильних і слабких сторін, організаційної та фінансової структури, фінансових результатів, кадрової політики та контрольних функцій банку. Наступним етапом планування є розроблення коригувальних заходів, які змістили б акценти з діяльності банку як такої на результати цієї діяльності.
Для розроблення ефективного плану необхідно враховувати не лише внутрішні особливості банківської установи, а й зовнішні чинники. Зовнішнє середовище, в якому змушений працювати банк, неоднорідне і тому його потрібно оцінювати з погляду можливості впливу з боку банку.
1. Зовнішнє середовище, на яке банк не може активно впливати і має пристосовуватися:
б) соціально-культурні особливості, які притаманні кожній нації, регіону та які необхідно враховувати для успішної діяльності.
2. Зовнішнє середовище, на яке банк може вплинути, пристосуватися, змінити або обійти:
а) сфера економічних відносин — вибір партнерів, клієнтів, сегментів ринку, методів ведення конкурентної боротьби, розвиток банківських послуг та інструментів, які влаштовують банк, вихід на нові ринки тощо;
б) комунікаційно-інформаційне середовище — вибір систем та засобів зв’язку, передавання інформації, комп’ютерних систем, форм та рівнів одержання інформації.
Результатом процесу планування є створення плану як документа, що регламентує і спрямовує подальший розвиток банку. За змістом і формою подання плани різняться залежно від рівня планування (банк, структурний підрозділ), масштабів та потреб банку, але кожний план має включати такі компоненти:
1) докладне відображення стратегічних завдань, що постають перед банком;
2) повну характеристику банківської установи — її цілі, завдання, стан зовнішнього середовища та можливість впливу на зовнішні чинники;
3) точний і чіткий опис шляхів вирішення поставлених завдань та відповідальності за отримання результатів;
4) визначення конкретних значень ряду фінансових показників та опис якісних характеристик, що не мають кількісних параметрів;
5) визначення проблемних зон, як реальних, так і потенційних, а також сфер підвищеного ризику;
6) чіткий опис ролі та місця банку в майбутньому; розроблення заходів, які необхідні для підтримання його платоспроможності, надійності та конкурентноспроможності.
Якість плану можна оцінити, перевіривши відповідність його розглянутим далі вимогам, що ставляться до науково обґрунтованого і документально зафіксованого плану: відповідність обраній стратегії банку; об’єктивна оцінка ситуації, що склалася; узгодження з можливостями та наявними ресурсами; відповідність стилю керівництва банком; внутрішня сумісність усіх планів; реальність; розгорнутий опис заходів та строків їх виконання; опис очікуваних результатів; наявність великого обсягу фактичного матеріалу, розрахунків, прогнозів.
Планування є складним та багатоступеневим процесом, тому розроблення планів здійснюється як на рівні банку, так і на рівні окремих його підрозділів, філій і відділень. Як правило, такі плани різняться між собою за постановленням завдань, рівнем деталізації та методами реалізації. На практиці виокремлюють три основні види планування: стратегічне планування, тактичне планування, фінансове планування та розроблення.