Продуктивний капітал залежно від обороту його частин поділяється на основний та оборотний. Капітальна вартість, авансована на засоби праці (будівлі, споруди, машини, верстати, обладнання і т. д.), зберігає в процесі виробництва певну натуральну форму, в якій вона виступає впродовж усього періоду функціонування. Вони (засоби праці) вступають в обіг поступово, по частинах, тією мірою, якою їхня вартість переноситься у вартість того продукту, що виробляється. Завдяки такій особливості ця частина капіталу набирає форми основного капіталу.
Отже, основний капітал – це така частина продуктивного капіталу, яка:
а) повністю бере участь у виробництві і тривалий час зберігає свою споживну вартість;
б) свою вартість переносить частинами у вартість продукції, що виробляється впродовж всього періоду використання, і повертається до свого власника теж по частинах, у міру реалізації готової продукції;
в) матеріально не втілюється в готовій продукції;
г) відновлюється після фізичного і морального погашення через декілька кругооборотів.
Основний капітал характеризується своєю структурою: будівлями, спорудами, машинами, механізмами, обладнанням, продуктивною і робочою худобою, багаторічними насадженнями.
Інакше обертається частина капіталу, авансована на предмети праці і робочу силу. Вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів і палива входить повністю у вартість товару, що виробляється і при реалізації повністю повертається у грошовій формі до підприємця. Ця частина постійного капіталу набирає форми оборотного капіталу. До оборотного капіталу відносять і змінний капітал.
Отже, оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка:
а) упродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживчу вартість і матеріально може втілюватись у створеному продукті;
б) свою вартість повністю переносить у вартість товару, що виробляється, і повністю повертається до свого власника у грошовій формі після реалізації товару;
в) її відшкодування оборотного капіталу здійснюється після кожного кругообігу.
Механізм відтворення основного капіталу має три взаємопов’язані процеси:
Знос.
Амортизація.
Заміщення.
Знос поділяють на фізичний та моральний. Фізичний знос пов’язаний із самим використанням елементів основного капіталу та впливом стихійних сил природи.
Моральний знос пов’язаний із здешевленням виробництва старих зразків техніки та виготовленням технічно досконаліших і рентабельніших машин аналогічного призначення.
Амортизація – процес поступового відшкодовування у грошовій формі вартості основного капіталу, що відповідає його зносу. Саме відрахування частини вартості основного капіталу називають амортизаційним відрахуванням.
Щорічні амортизаційні відрахування, які надходять до амортизаційного фонду, здійснюються за спеціальними нормами амортизації. Норма амортизації –це відношення суми амортизаційних відрахувань до вартості основного капіталу, що використовується у процесі виробництв і розраховується за формулою:
де:а Н = (А/О– норма амортизації; А – сума амортизаційних відрахувань;– вартість основного капіталу.
Заміщення.
Амортизаційний фонд є тим джерелом, з якого (за нормального функціонування економіки) беруться кошти для капітального ремонту діючих знарядь праці, а також повного їх заміщення в разі фізичного та морального зносу. Готова продукція разом із грошовими коштами та коштами, що перебувають у незакінчених господарських розрахунках, утворює капітал обігу. Оборотний капітал та капітал обігу разом становлять оборотні засоби підприємства. У процесі кругообігу одна частина оборотних засобів міститься у виробничих запасах; друга частина перебуває у вигляді незавершеного виробництва; третя втілена в готовій продукції; четверта зберігається у вигляді грошових коштів на рахунку банку і в касі підприємств.
Таким чином, склад оборотних засобів підприємств має такий вигляд:
Ефективність використання оборотних засобів характеризується швидкістю їх обороту. Вона визначається за формулою:
де:n – число оборотів;
n = П /О ,–обсяг реалізованої за рік продукції;
О – середньорічний залишок оборотних засобів.
Оборот всього капіталу характеризується часом і швидкістю. Час обороту капіталу містить час виробництва і час обігу. Час виробництва складається з робочого періоду, часу перерви у процесі праці; часу перебування у виробничих запасах. Час обігу – складається з часу продажу продукції та часу придбання факторів виробництва.
Найважливішою частиною часу виробництва виступає робочий період, тобто період, упродовж якого предмет праці перебуває під безпосереднім впливом робочої сили, озброєної певними знаряддями праці. Саме в цей період створюється вартість і додаткова вартість.
Швидкість обороту у кожного з елементів капіталу різна. Оборотний капітал здійснює повний оборот у кожному кругообігу. Для визначення часу обороту основного капіталу в цілому, необхідно вивести середнє з оборотів його різних частин.
Якщо виробничі споруди мають вартість 40 000 грн, термін служби 40 років, то річний знос їх становить 1000 грн, машини й обладнання вартістю 90 000 грн терміном служби за 10 років мають знос 9000 грн за рік, дрібне устаткування та інструмент вартістю в 20 000 грн терміном служби 4 роки мають річний знос у 5000 грн.
Таким чином, основний капітал у сумі 150 000 грн має річний знос – 15 000 грн, тому повний оборот його становить: 150 000 : 15 000 = 10 років.
Оборот усього авансованого капіталу (основного й оборотного) розраховується як середній оборот, виведений з оборотів основного й оборотного капіталів. Наприклад, оборотний капітал дорівнює 45 000 грн і обертається чотири рази на рік, що становить 45 000 • 4 = 180 000 грн. У такому разі (дані про основний капітал взяті з попереднього прикладу) весь авансовий капітал становитиме 150 000 + 45 000 = 195 000.
Сума, що обернулася для основного капіталу становить 15 000, для оборотного – 180 000. Таким чином, загальна сума, що оберталась, становить 180 000 + 15 000 = 195 000 грн.
Отже, весь авансований капітал обернеться рівно за 1 рік: 195 000 : (150 000 + 45 000) = 1;
Підприємства зацікавлені в скороченні часу виробництва і, насамперед, – робочого періоду. Основними шляхами цього є: підвищення продуктивності праці, збільшення кількості працівників безпосередньо у виробництві, продовження робочого дня й підвищення інтенсивності праці, розширення суспільного поділу праці, поглиблення спеціалізації. Особливе значення для підприємства має прискорення обсягу оборотних засобів.
