Мета цієї книги — комплексно дослідити економічні, правові і організаційні проблеми системи управління промисловою власністю в Україні, а також сформувати напрямки її розвитку на макро- і мікрорівнях, використовуючи міжнародний досвід і власні знання.
Напевно, "хворобою" молодої держави, що не обминула й Україну, є прагнення знайти свій власний шлях розвитку, який не завжди є правильним. Ця обставина торкнулася і такої сфери знань, як творча інтелектуальна діяльність.
Ось уже понад десять років, нехтуючи накопиченим досвідом провідних країн світу щодо організації діяльності у сфері управління знаннями, ми намагаємося створити свою систему регулювання і управління промисловою власністю, яка у сьогоднішньому стані аж ніяк не відповідає міжнародним нормам і стандартам.
Тільки в Україні не існує патентного відомства.
Тільки в Україні діяла система патентної експертизи, яка не має аналогів у світі (інституція деклараційних патентів); і ці патенти будуть чинними на території України ще шість років.
Тільки в Україні на тривалий час запроваджено шість різновидів патентів на винаходи і корисні моделі та багато чого іншого.
Безперечно, однією з головних умов економічного розвитку держави є власне правове поле, яке ми створимо, аби рухатися далі з максимальною ефективністю. На жаль, тенденції у законотворчій роботі щодо промислової власності свідчать, що в ній політичні та ідеологічні підходи домінують над економічними. Так, штучно ускладнено процедуру видачі охоронних документів, якій передує підготовка висновків і рішень; свідомо обмежено коло установ, належних державній системі правової охорони інтелектуальної власності тощо.
За роки незалежності в Україні усталилася практика перманентно змінювати законодавчі акти, які регулюють правовідносини у сфері промислової власності, і ці зміни раз по раз викликають подив своїми "новаціями". Це, у свою чергу, потребує відповідних змін в елементах системи управління. Навіть під час підготовки цього рукопису до друку таких змін було декілька, що спричинило певні труднощі у викладенні матеріалу.
Та попри все, хотілося, щоб ця книга сприяла підвищенню ролі інтелектуальної власності у свідомості суспільства і зробила відчутний внесок в економічний поступ України.
У грецькому тексті використано слово "ойкономія", в похідному значенні — економічний розрахунок для управління, яке тут перекладено як "збудування", що є англійським еквівалентом слова "домоврядування". Слово "ойкономія" складається з двох слів: "ойкос", що означає дім або домашнє господарство, і "номос", що означає закон.
Домоврядування передусім передбачає:
? порядкування господарством;
• планування;
• розподіл обов'язків;
• наділення грошима, майном тощо.
Домоврядування — це закон домашнього господарства, управління домашнім господарством.