Недалеко Відня Андрусяка затримав патруль австрійської поліції. Добре знання німецької мови допомогло Василеві звільнитись від поліцейської опіки. Вже наступного дня наш земляк був у розташуванні батальону „Роланд“ у Зауберсдорфі, де зустрів багатьох знайомих.
Після тижневого відпочинку В. Андрусяк почав піхотинський вишкіл, що тривав більше двох місяців. Як згадував пізніше Василь, навчання тривало зранку до вечора, поки на спині через мундир не виступав піт... В перший тиждень вишколу ломила спина і боліли ноги, та з часом втягнувся.
Хлопці батальону жили очікуванням майбутньої війни між Німеччиною і Совєтським Союзом. На початку червня 1941 року батальон „Роланд“ виступив у похід через Румунію в Україну. Ой, як довго тягнулись два наступних тижні... Ранок 22 червня батальон зустрів недалеко совєтського кордону.
Перейшовши о п’ятій годині ранку кордон, вояки „Роланду“ вступили на землю України і рушили в сторону Одеси. Звідси походом мали дійти до Києва, де на Софіївській площі разом із добровольцями із „Нахтігалю“ мали проголосити відновлення Української держави... Андрусяк в складі „Роланду“ дійшов тільки до передмістя Одеси, де німці, обступивши силою легіон, змусили українців скласти зброю.
Добровольці „Роланду“ обурювались:
Ми пройшли вишкіл, щоб воювати із совітами. Хочемо продовжувати похід...
У німців була відповідь: якщо хочете воювати, одягайте мундир вермахту. Добровольці з українців не пішли на співпрацю з ворогом.
В липні 1941 року В. Андрусяк повернувся у Снятин. Згадує Євгенія Андрусяк:
„ ... Я працювала в магазині „Народної торгівлі“. До мене забігли дівчата із радісною новиною — „Василько повернувся!“. Спочатку не повірила. Не знала, де він, бо мої листи у с. Зелене повернулись назад. А тут — дома. Я застала його в оточенні дівчат і хлопців. Всі розступилися і Василь підійшов до мене, міцно обняв. Заглянув у очі і промовив:
„ ... Не думала, Геню, що так зустрінемось... Я повернувся“.