Всім стало зрозумілим, що ОУН чекає нова боротьба, не менш жорстока, як із першими совітами. Василь Андрусяк очолив повітовий, а дещо пізніше окружний провід ОУН. З липня 1941 року він почав працювати під псевдом „Різьбяр“, створюючи підпільні осередки організації у селах Снятинщини і Коломийщини.
Зв’язок між проводом і низовими членами працював через Євгенію Гуцуляк („Народна торгівля“) і через шевця Фрондзея у Снятині.
Підрайонним провідником ОУН у Снятині був Зеновій Маслянка, а районним — Дмитро Вагіль. Вони безпосередньо тримали зв’язок з окружним провідником „Різьбярем“ (В. Андрусяком).
На місце заарештованих товаришів стало юнацтво — Степан Бурляй, Ярослав Савкевич, Олександр Ляшкевич, Микола Бордун, Тамара Петрівська, Микола Кишкан, Лідія Гуцуляк...
Підпільники знайомились з тай-нописом, шифрувальними робота-ми, азбукою Морзе. Вивчали топо-графію, щоб вміти користуватись картами.
Гестапо розшукувало патріотів, підсилало провокаторів. Андрусяк-„Різьбяр“ пішов у глибоке підпілля, переховувався у надійних лю-дей в Заваллі, Стецеві, Топорівцях.
Весною 1943 року Василь Андрусяк отримав наказ крайового проводу ОУН — перейти у Чорний ліс біля Станіслава. В один із днів Різьбяр із охоронцем Грізним таємно завітав у Запруття до своєї нареченої Євгенії — попрощатись. Більше року тривала їхня розлука...
