1.5 Поняття автотранспортного підприємства як логістичної системи
Автотранспортне підприємство (АТП) відрізняється від промислового підприємства, насамперед його двоїстою роллю у функціонуванні логістичних систем. З одного боку, АТП є елементом макрологістичних систем, що забезпечують зв'язок між ланками логістичного ланцюга (просування матеріальних потоків), а з іншого боку - АТП - споживач окремих матеріальних потоків, кінцева ланка відповідного логістичного ланцюга. АТП виступає як внутрішньовиробнича логістична система, у якій перетворюються вхідні матеріальні потоки (паливо, запасні частини, агрегати, шини і т. ін.) у матеріальні послуги - транспортні. Але ж двоїста роль АТП не враховується в роботах з транспортної логістики.
Відмінна риса АТП від промислового підприємства полягає в тому, що вони не виробляють готову продукцію. Практично процес виробництва і реалізації транспортної продукції збігається за часом. У транспортних системах не існує логістичної функції «складування і складська обробка готової продукції».
Мікрологістична система АТП - цілісна сукупність елементів, взаємодіючих один з одним. До числа таких елементів можна віднести наступне:
закупівля - підсистема, що забезпечує надходження матеріальних ресурсів в АТП;
склади - будинки, спорудження, пристрої і т. ін., де тимчасово розміщуються і зберігаються матеріальні запаси, перетворюються матеріальні потоки;
запаси - запаси матеріалів, що дозволяють даній системі швидко реагувати на зміну попиту, забезпечують надійність роботи автотранспорту;
автомобільний парк - парк рухомого складу АТП, що виконує транспортні послуги;
обслуговування виробництва - підсистема, зайнята обслуговуванням і ремонтом рухомого складу;
збут - підсистема, що забезпечує реалізацію продукції транспорту - транспортних послуг;
інформація - підсистема, що забезпечує інформаційний зв'язок між елементами мікрологістичної системи, контролює виконання логістичних операцій;
фінанси - підсистема, що забезпечує циркуляцію фінансових ресурсів, необхідних для керування матеріальними потоками мікрологістичної системи АТП.
У підсистемах закупівля, склади, запаси зважуються задачі заготівельної логістики транспорту, автопарк і обслуговуючі виробництва - внутрівиробничої логістики транспорту. Задачі розподільної логістики транспорту вирішуються в підсистемі збут. У підсистемах інформація, фінанси і кадри розв’язуються задачі ресурсної логістики.
Всі елементи мікрологістичної системи сумісні, що забезпечується єдністю мети. Мета мікрологістичної системи АТП (рис. 1.2) полягає у задоволенні потреб в транспортних послугах у зазначеному місці, у потрібній кількості, необхідної якості, у визначений час і з мінімальними витратами.
Продукція, яка вироблена у мікрологістичній системі АТП (транспортні послуги), визначає специфіку цієї системи. Основні особливості цієї продукції:
нематеріальність, тобто для споживача неможливо відчути послугу як матеріальний об'єкт, він не може її бачити, відчути будь-яким іншим чином;
неподільність - неможливість розриву зв'язку між послугою і тими, хто її виробляє;
неоднаковість - немає двох однакових послуг, незалежно від того, що виконавець той самий;
нетривалість - послуга не може зберігатися і використовуватися з відстрочкою часу, продукцію транспорту не нагромадиш на складі;
нерівномірність у часі, що визначається сезонністю попиту на послуги.
На відміну від промислового підприємства на автотранспортному підприємстві відбувається збіг у часі процесів виробництва і реалізації (збуту) готової продукції. Як відзначалося вище, транспортну продукцію не нагромадиш на складі, тому на схемі (рис. 1.2) відсутній елемент складування на етапі збуту продукції. Аналіз і створення мікрологістичних систем базується на наступних методологічних принципах.
Системність припускає використання системного підходу, при якому всі елементи мікрологістичної системи повинні працювати як єдиний злагоджений механізм для досягнення загальної мети. Для реалізації даного принципу необхідно із системних позицій підходити до вибору рухомого складу, визначенню величини матеріального потоку, прогнозуванню технічного стану автомобілів і до матеріальних потоків.
Ефективність це облік сукупності витрат керування матеріальними, фінансовими й інформаційними потоками протягом усього логістичного ланцюга. Одна з основних задач логістики — мінімізація сукупних логістичних витрат виробництва при дотриманні кінцевої мети макро- або мікрологістичної системи.
Умовні позначення:
матеріальний потік;
потік фінансових коштів;
інформаційний потік.
Рис. 1.2. Принципова схема мікрологістичної системи АТП.
Надійність - забезпечення безвідмовності, довговічності і резервування технічних засобів для виконання транспортних послуг «точно-в-час» з метою стабілізації роботи відповідної макрологістичної системи; широке використання сучасних технічних засобів переміщення і управління рухом; висока швидкість і якість надходження інформації і технології її обробки.
Цілісність - сприяння доведенню управлінських впливів до всіх структурних складових мікрологістичної системи, розвиток між ними інформаційного співробітництва, в напрямку досягнення цілей логістики. Передбачається оцінка мікрологістичної системи як єдиного цілого, що складається з взаємодіючих, найчастіше різноякісних і різнорідних, але сумісних за орієнтацією на кінцеві результати мікрологістичної системи елементів. Управління мікрологістичною системою АТП повинне забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих (технічної й експлуатаційної служб) і збутових ланок в середині підприємства.
Гнучкість – введення до складу мікрологістичної системи механізмів, які дають можливість прогнозувати тенденції зміни стану зовнішнього економічного середовища і можливостей самої системи, а також адекватно впливати.
Науковість - використання наукового підходу на всіх стадіях керування потоком від аналізу до планування, виконання прогнозних розрахунків усіх параметрів траєкторії руху потоків; визнання за кваліфікованими кадрами статусу важливого ресурсу логістичних структур підприємства.
Гуманізація технологічних процесів, тобто створення сучасних умов праці, забезпечення бази для залучення в галузь ресурсів, які володіють більш високим трудовим потенціалом.
Спеціалізація - використання устаткування, рухомого складу, які відповідають, в основному, конкретним умовам. Стосовно до мікрологістичної системи АТП передбачається більш широке використання спеціалізованого рухомого складу, що відповідає конкретним умовам перевезення вантажів.
Адаптивність і стійкість логістичної системи в умовах невизначеності навколишнього середовища. Значна невизначеність, як майбутніх ситуацій, так і невизначеність кінцевих результатів прийнятих управлінських рішень обумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик матеріальних потоків, які використовуються у системі. За цих умов здатність адаптації до змін зовнішнього середовища - є істотним чинником стійкого положення на ринку.
Логістична концепція організації основного і допоміжного виробництва АТП містить у собі наступні основні положення:
відмовлення від надлишкових запасів матеріальних ресурсів;
відмовлення від завищеного часу на виконання перевізного процесу і часу на забезпечення технічної готовності (на ТО і ремонт) рухомого складу;
реалізація рухомого складу, на транспортні послуги якого немає замовлення покупців;
максимальне скорочення простою рухомого складу;
усунення і відмовлення від нераціональних маршрутів перевезень вантажів;
перетворення постачальників матеріалів з конфронтуючої сторони в доброзичливих партнерів.
На відміну від логістичної, традиційна концепція організації виробництва припускає:
використання рухомого складу великої вантажопідйомності без врахування партіонності вантажу і величини його відправлення;
формування максимально великого запасу матеріальних ресурсів «про усяк випадок»;
випуск рухомого складу на лінію без повного врахування організації роботи постачальника і споживача вантажу й інших можливих учасників перевізного процесу.
Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнята для умов «ринку продавця», у той час як логістична концепція - для умов «ринку покупця».
Коли попит на транспортні послуги АТП перевищує пропозицію, - можна з достатньою впевненістю стверджувати, що провізні можливості незалежно від рівня використання рухомого складу будуть реалізовані.
Ситуація змінюється з посиленням «диктату» покупця. Задача реалізації провізних можливостей в умовах конкуренції виходить на перше місце. Мінливість і непередбачуваність ринкового попиту робить недоцільним створення великих потенційних провізних можливостей однотипного рухомого складу. У той же час транспортне підприємство не має права упустити жодного замовлення. Звідси необхідність у гнучких надійних провізних можливостях, здатних швидко відреагувати на попит, який виникає.
Зниження собівартості в умовах конкуренції досягається не екстенсивними заходами, а логістичною організацією виробництва транспортних послуг. Логістика розглядає матеріальне постачання, виробництво і збут як єдиний комплекс, задача якого забезпечити випуск конкурентноздатної продукції. Стосовно до транспортного підприємства - необхідно в єдиному комплексі розглядати постачання, перевезення вантажів, організацію і проведення технічного обслуговування і ремонту рухомого складу і реалізацію транспортних послуг з метою виробництва конкурентноздатної продукції.
Зацікавленість транспортних фірм у збільшенні рентабельності власного капіталу є діючим мотивом пошуку можливостей оптимізації виробництва, постачання, організації і складування. У цьому випадку логістика може виявити важливі джерела оптимізації на основі сполучення змін структури виробництва з необхідними змінами методів управління.
? Контрольні питання
Обґрунтувати сутність поняття “менеджмент” і розкрити його відмінності від поняття “управління”.
Проаналізувати методи дослідження, які використовуються в теорії менеджменту.
Обґрунтувати відмінність понять «суб'єкт», «об'єкт» і «предмет» управління, визначити до якого з них відносяться поняття “підприємство”, “трудовий колектив”, “керівник”.
Дати оцінку основним функціональним ролям й обов'язкам керівника, а також визначити основні вимоги, що ставляться до керівників.
Визначити сутність поняття “система”, охарактеризувати принципи їх організації.
Визначити різницю між закритою і відкритою системою і обґрунтувати до якої з них відноситься підприємство.
Охарактеризувати розвиток системи на прикладі існування підприємства.
Визначити складові організації (ресурси, розподіл праці, підрозділи).
Розкрити залежність діяльності підприємства від зовнішнього середовища.
Проаналізувати внутрішнє середовище організації і зв’язок його елементів на прикладі підприємства.
Тестові завдання
1. Що слід розуміти під терміном "управління" і де переважно він застосовується?
термін "управління" є синонімом терміну "менеджмент", але переважно він застосовується до різних видів людської діяльності;
термін "управління" не є синонімом терміну "менеджмент" і застосовується тільки до діяльності людей у сфері економіки;
термін "управління" застосовується переважно до діяльності людей у сфері економіки;
термін "управління" застосовується при визначенні системи заходів щодо координації діяльності людей.
2. Що таке управління як наука?
Управління - це складний процес, який включає цілеспрямований вплив на об'єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переводу з одного стану в інший з метою досягнення певних цілей.
Управління - це соціальний процес, який включає цілеспрямований вплив на керовану систему.
Управління - це економічний процес, який передбачає вплив на керовані об'єкти.
Управління - це система заходів щодо координації діяльності людей.
3. Під терміном "менеджмент" розуміють:
Управління соціально-економічною системою (підприємством).
Керування якоюсь системою.
Управляти чим-небудь.
Постійно контролювати діяльність персоналу в організації.
4. Залежно від рівня управління виділяють менеджерів:
Вищого, середнього, нижчого і найнижчого рівня.
Вищого і середнього рівня.
Вищого, середнього і найнижчого рівня.
Вищого і найнижчого рівня.
5. Що означає термін "менеджмент" і з якої мови він походить?
З англійської мови й означає - керувати, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з будь-якою проблемою.
З німецької мови й означає - керувати, завідувати чим-небудь.
З англійської мови й означає - керувати, завідувати чим-небудь.
З російської й означає завідувати чим-небудь.
Що об’єднує суб’єкт та об’єкт управління?
Спільна ціль діяльності.
Партнерство та однодумство.
Спільне місце їх діяльності.
Спільне бажання отримувати прибутки.
7. Визначити, що таке об'єкт управління?
Людина чи група людей, якими управляють.
Апарат управління.
Люди, які займаються управлінням.
Люди, які виконують певні завдання.
8. Які основні підходи до управління існують у державах із розвинутою ринковою економікою?
Процесний, системний та ситуаційний підходи.
Процесний підхід.
Системний та ситуаційний підходи.
Системний підхід.
9. Що таке процесний підхід до управління?
Сукупність безперервних взаємопов'язаних дій, які виконуються в певній послідовності.
Сукупність безперервних операцій і процедур.
Безперервне виконання операцій і процедур.
Безперервне виконання планових завдань.
10. Системний підхід до управління - це:
Сукупність взаємопов'язаних елементів (частин), які постійно взаємодіючи, визначають характер організації.
Сукупність взаємопов'язаних елементів (частин).
Сукупність взаємодіючих частин в організації.
Сукупність суб'єкта й об'єкта управління.
11. Що слід розуміти під терміном "система"?
Сукупність взаємопов'язаних елементів (частин), які постійно взаємодіючи, визначають їх характер.
Сукупність взаємопов'язаних елементів.
Суб'єкт і об'єкт управління.
Всі відповіді правильні.
Ситуаційні завдання
Ситуація 1
Менеджеру часто доводитися працювати з великою напругою. Багато керівників перевантажені через занадто великий обсяг роботи, яку необхідно зробити. Але не тільки перевантаженість роботою утримує багатьох керівників по 60, а іноді і більше годин на тиждень, на своїх робочих місцях. Часто причина - у неправильному розподілі часу. У такій ситуації необхідно навчитися керувати своїм часом, що фактично є керуванням собою. У чому ж криється причина перенавантаженості і неефективного використання часу?
У більшості випадків основною причиною виявляється необхідність виконувати одночасно різні справи і робити різні дії. Три наступні причини найчастіше збільшують уже наявну перевантаженість:
малий ступінь делегування відповідальності;
невірно обрані пріоритети;
занадто велика заглибленість у повсякденні турботи.
У справі раціоналізації використання робочого часу менеджера велику роль може зіграти використання наступних принципів:
принцип американського вченого Парето, відповідно до якого концентрація зусиль менеджера на життєво важливих справах практично цілком визначає кінцевий результат;
принцип колишнього президента США Ейзенхауера: визначення пріоритетів на основі важливості і терміновості. Ейзенхауер, підрозділяючи задачі по їхній важливості і терміновості, прийшов до задач А, В, С (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Визначення задач за рівнем їх важливості
В - задачі визначити терміни
А - задачі негайно виконувати
С - задачі делегувати
А-задачі: дуже важливі і термінові, виконувати які потрібно негайно;
В-задачі: важливі, але нетермінові; варто визначити, у які терміни виконати;
С-задачі: менш важливі, але термінові, рішення яких варто делегувати підлеглим.
Справи, що не є ні важливими, ні терміновими, не повинні відволікати увагу керівника, стіл якого і так завалений паперами. Іноді це вимагає визначеного ризику, але такі справи варто відразу відправляти в кошик для паперів.
Найбільша небезпека для менеджера полягає в тім, що він дає себе потягнути терміновістю і витрачає час на виконання С-задач у той час, як В-задачі (а іноді навіть А-задачі) залишаються невиконаними. Звідси ґрунтовний аналіз задач, що стоять перед менеджером, є гарною базою для визначення дійсних пріоритетів.
Питання:
Які дії, на вашу думку, менеджер може почати, щоб більш раціонально використовувати свій робочий час?
Чи згодні ви з доцільністю застосування в українській практиці принципів Парето й Ейзенхауера і чому?
Ситуація 2
У випадку, коли підлеглим доручається робота, необхідно чітко роз'яснити їм мету діяльності. Спробуйте вибрати з приведених нижче рекомендацій три найбільш важливі, які бажано враховувати при визначенні цих цілей.
А. Домагатися розуміння того, яке значення поставлені цілі мають у справі досягнення цілей організації.
Б. По мірі можливості, визначити мету діяльності з урахуванням думки підлеглих.
В. Намагатися досягти всебічного розуміння цілей кожним підлеглим. Культивувати в нього почуття справедливості.
М. Якщо при визначенні цілей виходити зі здібностей підлеглих, то буде дуже важко досягти їх, скільки ні намагайся.
Д. Можна досягти будь-яких цілей, якщо враховувати здатності підлеглих.
Е. При визначенні цілей діяльності потрібно по можливості прибігати до конкретних фактів і цифр.
Ж. Добиватись розуміння того, що досягнення поставлених цілей є для підлеглих їхнім боргом, обов'язком, справою, за яке вони несуть відповідальність.
Ситуація 3
Один зі світових лідерів в області виготовлення електронного устаткування для запису і відтворення звуку і зображення - японська фірма "Соні" придбала відому американську кінокомпанію "Коламбіа Пікчерс", заплативши за неї кілька мільярдів доларів. Таке ж придбання зробила фірма "Мацусіта", що випускає аналогічну з фірмою "Соні" продукцію за назвою "Національ Панасонік".
Поясніть таку поведінку японських фірм із позиції стратегічного управління і визначите тип їхньої стратегії розвитку.
