Фредерік Тейлор (1856-1915) по праву вважається засновником сучасного менеджменту. На той час технічний прогрес і машинне виробництво вимагали стандартизації й уніфікації усього виробничого процесу. Подальше зростання виробництва стали неможливими без усебічної раціоналізації, економії часу і ресурсів.
До виникнення теорії Тейлора під менеджментом розумілися різні явища, і навіть технології виготовлення будь-якого продукту. Він вперше додав цьому поняттю визначеність, назвавши його ”організацією виробництва”.
Більш чітке розуміння система Тейлора придбала в 1903р. у його роботі ”Управління циклом” і одержала подальший розвиток у книзі ”Принципи наукового менеджменту”, де Тейлор сформулював ряд постулатів, що згодом одержали назву ”тейлоризм”.
Тейлор запропонував наукову систему знань про закони раціональної організації праці, елементами якої були:
математичний спосіб числення собівартості;
диференційована система оплати праці;
метод вивчення часу і рухів (хронометраж);
спосіб розподілу і раціоналізації трудових прийомів та ін.
В основі тейлоризму покладено чотири наукові принципи:
створення наукового фундаменту, що замінює застарілі практичні методи роботи;
наукове дослідження кожного окремого виду трудової діяльності;
залучення робітників і інженерів на основі наукових критеріїв, їх профвідбір і професійного навчання;
співробітництво адміністрації з робітниками у впровадженні наукової організації праці;
рівномірний і справедливий розподіл обов'язків між робітниками і менеджерами.
Першою фазою методології наукового управління є аналіз змісту роботи і визначення її основних операцій. Потім, на основі отриманої інформації, робочі операції змінюються з метою усунення зайвих, непродуманих рухів, і розробляються стандартні прийоми їхнього виконання. Кількість часу на виконання визначених завдань повинна враховувати час відпочинку і час перерви.
Тейлор зробив висновок, що головна причина низької продуктивності – недосконала система стимулювання робітників: “Для того, щоб нагорода зробила належний ефект, вона повинна бути видана робітникам відразу за виконану роботу”. Нагороду Тейлор представляв не тільки як грошову винагороду, але і як поступки робітникам з боку адміністрації.
Багато чого, що пропонував Тейлор, з'явилося переломним етапом, завдяки якому управління стало визнаватися як самостійна область наукових досліджень.
Один з найвизначніших учнів Тейлора, американський інженер Генрі Ганнт поставив мету удосконалити механізми функціонування підприємств шляхом відновлення системи формування задач і розподілу заробітної плати і премій. Ганнт вважається першовідкривачем в області оперативного управління і календарного планування, розробив цілісну систему графіків, що дозволила контролювати діяльність і планувати майбутнє підприємства.
Солідний внесок у теорію управління зробила родина Гілберт, яка у 20-і роки шукала шляхи і способи оптимального виконання роботи з використанням елементарних рухів. Окрім того, Гілберти вперше почали займатися питаннями кадрового управління, науковим підбором кадрів, розміщенням і їх підготовкою.