загрузка...
 
2.4 Виникнення ”неокласичної” школи. “Хоторнські експерименти” Елтона  Мейо
Повернутись до змісту

2.4 Виникнення ”неокласичної” школи. “Хоторнські експерименти” Елтона  Мейо

 

У 30–50 х рр. ХХ ст.  одержала поширення ”неокласична” школа, яка виникла внаслідок того, що класична школа в недостатній мірі враховувала людський фактор як основний елемент ефективності організації.

Перенесення центру ваги в управлінні з виконання задач на відносини між людьми є основною відмінною характеристикою школи “людських відносин”. Вона критикувала концепцію  ”економічної людини”, що вважала головним стимулом людської діяльності матеріальну зацікавленість, наполягала на необхідності  аналізу психологічної діяльності і висунула вимогу: ”людина – головний об'єкт уваги”.

Виникнення школи людських відносин пов'язано з думкою психолога Мюнстерберга, який створив першу у світі школу промислових психологів.  Мюнстерберг  був одним із засновників психотехніки (добір кадрів, їхня сумісність, тестування здібностей). Він провів масу експериментів і створив безліч психотестів, за допомогою яких вивчав здатності і схильності випробуваних до різних професій, посад, а також досліджував проблеми стомлюваності.

Особлива заслуга в створенні теорії і практики людських відносин належить психологу Элтону Мейо, керівнику відділу промислових досліджень Гарвардського університету, що провів ряд експериментів, які одержали назву ” Хоторнські експерименти”.

Досліди в місті Хоторні на підприємствах фірми  “Вестерн електрик” продовжувалися з 1927 по 1939 р. Вивчаючи вплив різних факторів (умов і організації праці; заробітної плати, міжособистих відносин, стилю керівництва, підвищення продуктивності праці на промисловому підприємстві), Мейо зробив висновок про особливу роль у виробництві людського фактора.

До початку дослідів положення на заводі “Вестерн електрик” було напруженим, з великою плинністю кваліфікованих робітників. Виходячи з теорії Тейлора, Мейо досліджував вплив на продуктивність різних фізичних факторів, а особливо освітлення на робочому  місці. Однак, експерименти, що проводилися на протязі трьох років, не знайшли прямого зв'язку між наявністю освітлення і підвищенням продуктивності. Тоді Мейо для працівників, з їхньої згоди, виділив окрему кімнату, оснащену приладами для виміру продуктивності, температури, вологості та ін. Функції кожної робітниці були однаковими і складалися з одноманітних операцій. Вони працювали в помірному темпі, не опереджаючи один одного. Після 2,5 років, поки тривав цей експеримент, продуктивність праці кожної робітниці зросла в середньому на 40% . Вирішальне значення, з погляду Мейо, мав той факт, що в цій групі виникли особливі відносини між людьми. Робітниці мимоволі утворили згуртований колектив – неформальну групу.

Експерименти в Хоторні показали, що можна впливати на психологію людей і змінювати їхнє відношення до праці за допомогою  організації неформальної невеликої групи.

Мейо призивав активізувати характерні для кожної людини духовні стимули, найдужчим з яких, є прагнення людини до постійного зв'язку зі своїми співробітниками. Мистецтво спілкування з людьми повинно стати головним критерієм підбору адміністраторів, особливо на нижчих ланках управління, починаючи з майстра. Таким чином, потрібно було змінити підготовку управлінців і адміністраторів.

 



загрузка...