3.2 Аналіз і вибір стратегічних альтернатив підприємств автотранспорту: стратегія стабілізації, стратегія росту, стратегія виживання
Діагностика стратегії фірми передбачає оцінку її внутрішніх можливостей стосовно задоволення потреб ринку. Дієздатність стратегії може визначатися за допомогою наступних критеріїв:
На скільки стратегія фірми характеризується цілісністю.
На скільки стратегія фірми відповідає принципам зовнішнього середовища (принципу їх сумісності).
На скільки збалансовані між собою стратегічні цілі і наявність матеріальних, фінансових, трудових та інформаційних ресурсів фірми.
На скільки стратегія фірми враховує можливість комерційного ризику і конкретні заходи для його мінімізації.
Аналіз діючої стратегії фірми може відобразити одне з можливих становищ фірми:
а) фірма перебуває в більш-менш повній відповідності із сучасною інвестиційною, виробничою і комерційно-фінансовою політикою підприємництва;
б) фірма відповідає сучасним вимогам ринку частково і вимагає корекції стратегічних альтернатив;
в) фірмі потрібен конкретний перегляд своєї діяльності.
На основі проведеного ситуаційного аналізу можна здійснити конкретний вибір стратегічних альтернатив фірми, якими є наступні альтернативи:
Стратегія виживання.
Стратегія стабілізації.
Стратегія росту.
Стратегія виживання має переважно захисний характер і забезпечує вихід фірми з кризового стану в максимально короткий термін часу:
у сфері маркетингу передбачається перегляд товарної політики, системи товаропросування, залучення нових банківських кредитів, гнучка цінова політика;
у фінансовій діяльності – створення умов для економії матеріальних ресурсів, централізація фінансових операцій, або проведення аукціонів закриття збиткових виробництв;
у системі управління – перегляд методів управління, співвідношення централізації і децентралізації управлінських рішень, кадрові зміни.
Стратегія стабілізації передбачає вирівнювання обсягу продажів, прибутку й інших важливих показників діяльності з наступним їх підвищенням. В залежності від економічної ситуації на підприємстві рекомендується використовувати наступні підходи щодо стратегії стабілізації:
економія;
позитивне зрушення в обсягах і ефективності виробництва;
застосування довгострокових науково-технічних і соціально-економічних програм для досягнення твердої ринкової позиції фірми.
Стратегія росту передбачає наступні альтернативи:
1. Інтенсифікацію ринку, спрямовану на зміцнення позицій фірми на ринку у формі захисту фірми або у формі експансії фірми.
Форма захисту фірми – це проникнення на ринок за рахунок зміни модифікації і номенклатури товару, використовуючи при цьому методи цінової і нецінової конкуренції.
Експансія фірми – проникнення на ринок за рахунок удосконалення системи розподілу і просування товарів.
2. Диверсифікованість виробництва, тобто проникнення капіталу фірми в галузі, які не пов'язані з основною діяльністю. Розрізняють вертикальну і горизонтальну диверсифікованість.
Вертикальна диверсифікованість – придбання контролю за фірмами постачальників, споживачів, посередників.
Горизонтальна диверсифікованість передбачає розвиток за рахунок освоєння нових виробів, ніяк не пов'язаних з тими, що випускаються нині.
Конгломератна диверсифікованість – поглинання чи придбання принципово нових виробництв, що забезпечує швидке економічне зростання і одержання максимального прибутку.
3. Міжфірмове співробітництво і кооперацію, яким передує аналіз таких напрямків, як джерел зниження витрат і підвищення доходів, виявлення факторів підприємницького ризику і способів його мінімізації.
4. Зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД) як одну з головних стратегічних альтернатив функціонування і розвитку виробництва. Форми участі у ЗЕД (експорт продукції, ліцензування технологій, «ноу-хау», використання торгової марки) є першим кроком для створення філій і спільних підприємств.
Оцінка стратегії здійснюється шляхом порівняння результатів роботи з цілями.
Існує ряд критеріїв як кількісних, так і якісних в процесі оцінки.
Кількісні: частка ринку, зростання обсягу продажів, витрати робочого часу, простої, рівень витрат і ефективність виробництва і збуту, плинність кадрів, чистий прибуток.
Якісні: здатність залучити висококваліфіковані кадри, зниження рівня ризику, розширення обсягу послуг клієнтам.