4.3 Поняття організаційних структур управління. Принципи формування структури управління
Організація робіт – це функція, яку повинні здійснювати всі керівники, незалежно від їхнього рангу. Але рішення щодо вибіру структури організації майже завжди приймається керівництвом вищої ланки.
Категорія “структура” відбиває побудову і внутрішню форму системи. Структура додає її елементам цілісність і відображає стійкі зв'язки між елементами.
Варто розрізняти структуру підприємства (синтез структури виробництва і структури управління) і структуру виробництва (склад і потужності виробничих підрозділів, склад цехів), а також структуру управління (кількість і склад ланок і ступенів управління, їхня співпідпорядкованість і взаємозв'язок).
Основними елементами організаційної структури управління є :
склад і структура функцій управління;
кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;
професійно-кваліфікаційний склад апарата управління;
склад структурних підрозділів;
інформаційні зв'язки.
Чим більш удосконалена система управління підприємством, тим більш ефективним є процес виробництва. Але виробнича структура безпосередньо визначає і систему управління.
На побудову організаційної структури управління впливає система факторів:
розміри виробничої діяльності (середні, малі, великі підприємства);
виробничий профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів);
характер продукції, технологія виробництва (масове або серійне виробництво);
сфера інтересів фірми (орієнтація на місцевий чи зовнішній ринок), масштаби закордонної діяльності і її форми (дочірні підприємства, спільні підприємства);
характер об'єднання (концерни, фінансово-промислові групи, консорціуми).
Організаційна структура повинна відповідати наступним вимогам :
а) адаптивність (здатність пристосовуватися до змін зовнішнього середовища);
б) спеціалізація (функціональна відповідність організаційної структури параметрам системи управління);
в) оптимальність (наявність раціональних зв'язків між рівнями і ланками управління);
г) надійність “вірогідність “ передачі інформації;
д) економічність і простота (легкість пристосування персоналу до обраної організаційної структури).