загрузка...
 
4.4 Бюрократичні  структури  управління
Повернутись до змісту

4.4 Бюрократичні  структури  управління

 

Теорія менеджменту виділяє два класи структур:

            1. Бюрократичні.

            2. Адаптивні.

Концепція бюрократії (від французького “бюро, канцелярія” і від грецького “влада”, тобто “влада канцелярії”) була сформульована німецьким соціологом Максом Вебером на початку ХХ сторіччя. Теорія Макса Вебера розглядала бюрократію як деяку нормативну модель, ідеал, до якого повинні прагнути всі організації.

Бюрократична організаційна структура характеризується високим ступенем поділу праці, розвинутою ієрархією управління, ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, і підбором кадрів за їх діловими і професійними якостями. Вебер назвав таку структуру “раціональною”, тому що передбачається, що бюрократичні рішення носять об'єктивний характер: особисті примхи власників організації і її співробітників не повинні входити в суперечність з цілями організації.

Бюрократичну структуру часто називають класичною або традиційною. Це структура існує досить довго. Причина її популярності  в тім, що її характеристики добре підходять для більшості промислових фірм, організацій сфери послуг і усіх видів державних установ. Об'єктивність прийнятих рішень дозволяє бюрократії ефективно адаптуватися до змін, що відбуваються; просування співробітників на основі їхньої компетентності дозволяє забезпечувати постійний приплив у таку організацію висококваліфікованих технічних фахівців і адаптованих працівників; у бюрократичній структурі закладено концепцію соціальної рівності, що збігається з цінностями країн різної політичної орієнтації.

Однак, слід зазначити і негативні риси бюрократичної структури:

перебільшення значимості стандартизованих правил, процедур, норм виконання завдань, що приводить до втрати організацією гнучкості поведінки стосовно клієнта, і зменшенню швидкості обміну інформації в середині підрозділів підприємства;

бюрократ не може бути покараний, тому що з погляду організації він діяв правильно.

Найпростіший варіант бюрократичної структури – функціональна організаційна структура.

Її називають класичною, тому що вона першою була досліджена і розроблена. Вона як і раніше використовується в компаніях середнього розміру. Принцип створення функціональних структур – розподіл персоналу за тими широкими задачами, які він виконує; організація поділяється на блоки з чітко окресленими задачами (відділи виробництва, маркетингу, фінансів, відділ збуту).

Сферами доцільного використання функціональної організаційної структури можуть бути:

організації з обмеженою номенклатурою продукції;

організації зі стабільними зовнішніми умовами;

організації зі стандартними управлінськими задачами.

Найбільш поширена централізована функціональна структура, основним принципом побудови якої є об'єднання аналогічних виробничих і господарських функцій під керівництвом функціональних управлінців, які підпорядковуються центральному правлінню фірми.

Перевагою цієї структури є висока статична ефективність, яку можна домогтися за рахунок збільшення обсягу виробництва і скорочення накладних витрат. Ця система працює злагоджено за умови використання однорідної технології і випуску традиційних товарів. Однак, знижується виробнича маневреність цих структур, якщо виникає питання про розширення асортименту продукції, оскільки керівники вищої ланки управління відповідають за весь блок питань  (поточні, адміністративні, стратегічні).

Усі питання зважуються дирекцією - і стратегічні, і оперативні, і адміністративні.

Ще один різновид структур – децентралізована структура управління, яка передбачає створення самостійних господарських підрозділів – виробничих відділень, орієнтованих на виробництво і збут конкретних видів продукції однієї  групи або одного продукту.

Це може бути організація виробничих або збутових дочірніх компаній у своїй  країні чи за кордоном.

Функціональні служби виробничих відділень підтримують тісні контакти з центральними службами, одержуючи від них вказівки з усіх питань. Це забезпечує ведення єдиної політики і координацію діяльності в рамках фірми в цілому.

На президентському рівні фірми навантаження на керівника нижче, ніж у централізованій структурі. Він займається визначенням стратегії фірми і регулює поточну роботу відділень, і схвалює їхні плани. Ця система рекомендується для підприємств із широкою номенклатурою продукції, де швидко міняються технічні і технологічні аспекти, для організацій з міжнародними масштабами діяльності.

Виділяють організаційну структуру, орієнтовану на споживача, яка використовується для організацій з великим асортиментом товарів і послуг, що відповідає вимогам декількох великих груп  споживачів або ринків. Приклад: робота комерційних банків з індивідуальними клієнтами, трастові фірми. Організаційна структура може бути організована і за територіальною ознакою. Діяльність цієї організації охоплює великі географічні зони, особливо в міжнародному масштабі.

 



загрузка...