Колектив - це вища форма розвитку групи. Соціально-психологічними ознаками розвинутого колективу є наступні:
збіг ціннісних орієнтацій колективу і суспільства;
відносини товариства, взаємодопомоги, низький рівень конфліктності;
доброзичливе відношення до “новачків”, прагнення їм допомогти;
перевага оптимістичного настрою;
задоволеність роботою і колективом;
трудова і виробнича дисципліна;
схильність до спілкування в неробочий час;
вільне обговорення питань, пов'язаних із трудовою діяльністю і життям колективу, доброзичлива критика.
Перераховані ознаки розвинутого колективу характеризують його цілісність. Принцип цілісності, тобто зв'язку складових системи компонентів є основою для системного дослідження колективу.
До соціально-психологічних ознак колективу належать наступні параметри:
а) спрямованість,
б) організованість,
в) психологічна єдність (згуртованість) та ін.
Існує важлива необхідність вивчення колективу з погляду рушійної сили його спрямованості. Зовнішні рушійні сили залежать від умов спільної діяльності (виділяють спрямованість на вид, цілі діяльності), внутрішні - пов'язані з індивідуально-психологічними механізмами спрямованості (спрямованість колективістська, егоїстична).
Визначення поняття “організованість” варто починати з визначення поняття “організація”. Воно включає кілька значень:
Організація як елемент соціальної структури. Для неї характерна наявність :
а) мети діяльності,
б) влади, керівництва,
в) персоналу.
Сукупність функціональних положень (статусів і ролей).
Організація як ступінь внутрішньої упорядкованості, погодженості - тобто організованість. Організованість - це найважливіша характеристика організацій, це здатність зберігати стійкість своєї структури при збагаченні і динамічності функцій. Вона характеризується обсягами, швидкістю, еластичністю реакцій на зміну зовнішнього і внутрішнього середовища, у здатності колективу сполучити розмаїтість думок і форм поведінки його учасників з єдністю дій, спрямованих на досягнення єдиної мети.
Організованість характеризує організацію:
а) з кількісної сторони - повнота погодженості вимірів і дій.
б) з якісної сторони - удосконалення організаційних відносин, збагачення форм активності учасників організації.
Можна виділити наступні емпіричні показники організованості:
прагнення до збереження групи;
наявність авторитетного активу;
субординаційна сумісність;
ступінь збігу офіційних і неофіційних структур;
здатність до погоджених дій;
ініціативність і самостійність членів групи;
прагнення до співробітництва та ін.
Ці перемінні можна звести в підсистему організованості:
1. Когнітивно-регулятивна - включає уяву учасників колективу про прийняті в ньому норми і цінності; виступає як загальна програма, що сприяє встановленню погодженості дій.
2. Колективна підсистема - виявляється в плані цілеспрямованих впливів особистості на групу (колектив), групи (колективу) на особистість і особистості на особистість для реалізації рішень відповідно до прийнятих норм. Вона спрямована на виконання індивідом обов'язкових дій.
Наступним параметром колективу є його психологічна єдність (згуртованість). Згуртованість – це спільність міжособистих відносин, єдність сприйняття зовнішніх і внутрішніх впливів, позитивний характер емоційних установок, “визнання” усіх членів колективу. В залежності від ступеня згуртованості формуються різноманітні типи колективів.