загрузка...
 
7.1 Поняття колективу і його соціологічні ознаки
Повернутись до змісту

7.1 Поняття колективу і його соціологічні ознаки

 

Колектив - це вища форма розвитку групи. Соціально-психологічними ознаками розвинутого колективу є наступні:

збіг ціннісних орієнтацій колективу і суспільства;

відносини товариства, взаємодопомоги, низький рівень конфліктності;

доброзичливе відношення до “новачків”, прагнення їм допомогти;

перевага оптимістичного настрою;

задоволеність роботою і колективом;

трудова і виробнича дисципліна;

схильність до спілкування в неробочий час;

вільне обговорення питань, пов'язаних із трудовою діяльністю і життям колективу, доброзичлива критика.

Перераховані ознаки розвинутого колективу характеризують його цілісність. Принцип цілісності, тобто зв'язку складових системи компонентів є основою для системного дослідження колективу.

До соціально-психологічних ознак колективу належать наступні параметри:

            а) спрямованість,

            б) організованість,

            в) психологічна єдність (згуртованість) та ін.

Існує важлива необхідність вивчення колективу з погляду рушійної сили його спрямованості. Зовнішні рушійні сили залежать від умов спільної діяльності (виділяють спрямованість на вид, цілі діяльності), внутрішні - пов'язані з індивідуально-психологічними механізмами спрямованості (спрямованість колективістська, егоїстична).

Визначення поняття “організованість” варто починати з визначення поняття “організація”. Воно включає кілька значень:

Організація як елемент соціальної структури. Для  неї характерна  наявність :

а) мети діяльності,

б) влади, керівництва,

в) персоналу.

Сукупність функціональних положень (статусів і ролей).

Організація як ступінь внутрішньої упорядкованості, погодженості - тобто організованість. Організованість - це найважливіша характеристика організацій, це здатність зберігати стійкість своєї структури при збагаченні і динамічності функцій. Вона характеризується обсягами, швидкістю, еластичністю реакцій на зміну зовнішнього і внутрішнього середовища, у здатності колективу сполучити розмаїтість думок і форм поведінки його учасників з єдністю дій, спрямованих на досягнення єдиної мети.

Організованість характеризує організацію:

            а)  з кількісної сторони - повнота погодженості вимірів і дій.

            б) з якісної сторони - удосконалення організаційних відносин, збагачення форм активності учасників організації.

Можна виділити наступні емпіричні показники організованості:

прагнення до збереження групи;

наявність авторитетного активу;

субординаційна сумісність;

ступінь збігу офіційних і неофіційних структур;

здатність до погоджених дій;

ініціативність і самостійність членів групи;

прагнення до співробітництва та ін.

Ці перемінні можна звести в підсистему організованості:

1. Когнітивно-регулятивна - включає уяву учасників колективу про прийняті в ньому норми і цінності; виступає як загальна програма, що сприяє встановленню погодженості дій.

2. Колективна підсистема - виявляється в плані цілеспрямованих впливів особистості на групу (колектив), групи (колективу) на особистість і особистості на особистість для реалізації рішень відповідно до прийнятих норм.  Вона спрямована на виконання індивідом обов'язкових дій.

Наступним параметром колективу є його психологічна єдність (згуртованість). Згуртованість – це спільність міжособистих відносин, єдність сприйняття зовнішніх і внутрішніх впливів, позитивний характер емоційних установок, “визнання” усіх членів колективу. В залежності від ступеня згуртованості формуються різноманітні типи  колективів.



загрузка...