загрузка...
 
Розділ 16. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОДУКТІВ ЗАБОЮ ДИКИХ ПРОМИСЛОВИХ ТВАРИН ТА ПЕРНАТОЇ ДИЧИНИ
Повернутись до змісту

Розділ 16. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОДУКТІВ ЗАБОЮ ДИКИХ ПРОМИСЛОВИХ ТВАРИН ТА ПЕРНАТОЇ ДИЧИНИ

Мисливство. Вимоги до полювання

Мисливство і нині не втратило свого значення як одна із сторін діяльності людини, навіть у найбільш розвинених країнах світу. Звичайно, воно стало більш цивілізованим, має інші завдання, використовує досконаліші засоби. Основною метою сучасного полювання у більшості країн світу стало спілкування з природою.

Крім того, при правильному науковому обґрунтуванні та добрій організаційній роботі, полювання необхідне як одна із ланок охорони природи. Воно дозволяє регулювати чисельність тварин і підтримувати високий тонус загального стану їх популяцій. Суспільство не може обходитися без експлуатації відновлюваних природних ресурсів і тому полювання, в розумних межах і дозволеними методами не тільки не є шкідливим, а корисне та необхідне.

Основні принципи охорони довкілля та природокористування, права власності на природні ресурси визначені Конституцією України. Зокрема у статтях 13 та 41 Конституції визначено, що: “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону."

Законами України та іншими чинними нормативно-правовими актами встановлені основні вимоги щодо охорони та використання природних ресурсів, правила та порядок здійснення природокористування, права і обов’язки користувачів, заборони та обмеження щодо природокористування, відповідальність за вчинені правопорушення.

Законом України “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 р. №1478-111 передбачено такі способи полювання: індивідуальне, колективне та колективне з нагоничами (облавне полювання).

Полювання може здійснюватися з використанням мисливської вогнепальної зброї; собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів (за наявності паспортів на них з допуском до полювання у поточному році); сіток і пасток для відлову тварин живцем; пасток для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення; вишок; пахучих неотруйних приманок.

Полювання на парнокопитних тварин, куниць лісову та кам’яну, норку американську, тхора лісового, бобра, нутрію вільну, ондатру, бабака, білку здійснюється відповідно до лімітів, що затверджуються на мисливський сезон спеціаль- 608 но уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища за поданням уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь,

Полювання на інших мисливських тварин регулюється нормами відстрілу, що встановлюються на мисливський сезон. Норма відстрілу — встановлена кількість мисливських тварин, дозволена для добування одним мисливцем за визначений строк полювання.

Добування мисливських тварин здійснюється за дозволом — ліцензією або відстрільною карткою. За ліцензією здійснюється полювання на ведмедя, кабана, лань, оленів благородного та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, нутрію вільну, ондатру, куниць лісову та кам’яну, норку американську, тхора лісового. За відстрільною карткою здійснюють полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, енотовидного собаку, вовка та лисицю.

Полювання на диких тварин та пернату дичину може проводитися лише у визначені строки.

З метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється:

полювати без належного дозволу, а саме: без необхідних документів, полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму;

полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено до положень про них, на відтворювальних ділянках, у межах населених пунктів, в угіддях, не зазначених у дозволі, на відстані ближче, ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей;

•полювання у заборонений час, а саме: у недозволені для полювання строки на відповідні види тварин, у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до сходу сонця);

•полювання із застосуванням та використанням заборонених знарядь та забороненими способами, а саме: петель, підрізів, закотів, гачків, самострілів, ловчих ям; отруйних та анестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як принади, звуковідтворювальних приладів та пристроїв; електричного обладнання для добування тварин; штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування мішеней, у тому числі приладів нічного бачення; вибухових речовин, з під’їзду на автомототранспорті, а також на плавучих засобах з працюючим двигуном; літаків та вертольотів, не- мисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як два патрони; руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів; з використанням газу та диму.

•полювання на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятуються від пожежі, повені тощо);

на пернату дичину з нарізною вогнепальною зброєю;

на хутрових звірів (крім вовка та ведмедя) з вогнепальною зброєю калібром більш, ніж 5,6 мм;

•з мисливськими собаками, ловчими звірами і птахами без наявності на них паспорта з допуском до полювання;

полювання на нельотний молодняк та нельотних дорослих птахів під час линьки;

полювання на заборонених для добування тварин.

Крім того, заборонене збирання яєць птахів, загиблих тварин, руйнування годівниць, посівів кормових рослин.

При промисловому полюванні, дозволеному в певний сезон, добувають копитних (оленів, лосів, сайгаків, кабанів,), деяких гризунів (зайців, диких кролів, бобрів, нутрій), хижаків (ведмедів, борсуків), а також борову, польову, болотну та водоплавну дичину (глухарів, тетерюків, рябчиків, куріпок, вальдшнепів, дрохв, фазанів, стрепетів, бекасів, дупелів, гаршнепів, різноманітних куликів, усіх видів качок, гусей). На продовольчих ринках дозволено реалізацію жиру диких тварин (ведмедів, борсуків, бобрів, бабаків, ховрахів) при наявності довідки, виданої лікарем ветеринарної медицини за місцем проживання власника, що підтверджує походження продукту від даного виду тварин.

Відкриття мисливського сезону на певній території здійснюється з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (районів) після проведення обов’язкового епізоотичного обстеження мисливських угідь.

Селекційний та вибірковий діагностичний відстріли мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи проводиться незалежно від строків мисливського сезону за спеціальним дозволом працівниками, уповноваженими здійснювати охорону мисливських угідь.

Відстріл мисливських тварин у встановлених службою ветеринарної медицини вогнищах сказу та інших небезпечних захворювань здійснюється відповідно до законодавства про ветеринарну медицину.

Селекційний та вибірковий діагностичний відстріли мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи здійснюється відповідно до лімітів їх добування.

Важливе значення при раціональному веденні мисливського господарства мають мисливські трофеї у вигляді рогів, іклів, черепів, шкур, чучел тощо. Мисливський трофей з повною характеристикою (місце і час відстрілу, маса тіла, розміри екстер’єру, краніологічні виміри, вік тварини) є не тільки мисливсько- історичною, а й великою науковою цінністю.

Основними критеріями оцінки мисливських трофеїв є показники, визначені для того чи іншого виду. У лосів, оленів, козуль трофеями є роги, у кабана — ікла, у ведмедя, вовка, рисі, лисиці — черепи і шкури.

Трофеї від різних видів тварин діляться на головні та побічні. До головних відносять роги, ікла, відпрепаровані чучела, голови з рогами тощо, побічних — шкури тварин, махові пера і т. д.

Мисливські трофеї оцінюються у балах, що виставляють у результаті спеціальних вимірів, зважувань, визначення об’ємів і т.п. Найкращі трофеї в градації тих чи інших показників за сумою балів нагороджують золотою, срібною чи бронзовою медалями, заносять до каталогів переможців національних та міжнародних виставок. Багаті трофеї свідчать про культуру ведення мисливського господарства.

Морфологічний та хімічний склад м’яса диких тварин та пернатої дичини

Залежно від виду диких тварин їх м’ясо відрізняється за органолептичними ознаками, морфологічним та хімічним складом, смаковими та кулінарними якостями. В м’ясі молодих тварин, на відміну від м’яса дорослих, менше жиру і більше пухкої сполучної тканини. Жир у диких тварин відкладається під шкірою, в тазовій порожнині, в поперековій частині, біля нирок і тільки при високій вгодованості — в інших частинах тіла. У одних тварин його мало (лось, заєць), і таке м’ясо відноситься до пісного, у інших бувають значні відкладення (ведмідь, північний олень, кабан). Відкладення між м’язовими пучками та м’язами трапляються дуже рідко, тому на поперечному розтині м’язи однорідні і мармуровість м’яса відсутня.

У більшості диких тварин зразу після зняття шкіри м’ясо має червоний колір. Але через 3—4 год воно темніє в результаті окислення міоглобіну киснем повітря і приймає синюватий або синьо-фіолетовий відтінок.

М’ясо лося темно-червоного кольору, м’язи на розтині грубоволокнисті, однорідного кольору, покриті щільними, добре розвиненими фасціями, без прошарків жиру. Відкладається жир у вигляді невеликих ділянок в ділянці грудини, попереку і в тазовій порожнині.

М’ясо оленя блідо-червоного або інтенсивно-червоного кольору з синюватим відтінком. М’язові волокна тонкі, ніжні, на розтині дрібнозернисті. Жирові прошарки між м’язовими волокнами виявляються рідко. Жирова тканина білого кольору, щільної консистенції.

М’ясо сайгака яскраво-червоного кольору, на повітрі швидко темніє. М’язи крупноволокнисті, без прошарків жиру. В тушах сайгаків є невеликі відкладення жиру. Колір м’яса та ступінь знекровлення залежать від способу добування сайгаків.

М’ясо ведмедя темно-червоного кольору з синьо-фіолетовим відтінком, консистенція жорстка, м’язи крупноволокнисті, сухі, багаті на сполучну тканину. На поверхні туші ведмедя відкладається товстий шар жиру, кількість якого восени досягає 30-55 кг.

М’ясо борсука блідо-рожевого кольору, має специфічний своєрідний запах, м’язи тонковолокнисті, міжм’язова сполучна тканина пухка та ніжна. Між м’язовими волокнами відкладається багато жиру, що надає м’ясу мармуровості.

М’ясо нутрій такого ж кольору, як і м’ясо кролів. М’язи тонковолокнисті, ніжні і часто з відкладеннями жиру.

М’ясо дикого кабана світло-червоного кольору, інколи темно-червоного, жорстке, щільної консистенції. М’язи у дорослих самців грубоволокнисті, м’ясо має специфічний запах і досить часто неприємний смак. У однорічного молодняку м’язи тонковолокнисті, м’ясо ніжне, запашне, соковите. Жир відкладається, як правило, під шкірою, в ділянці нирок і рідко — між м’язовими волокнами.

М’ясо диких баранів та козлів (джейранів, муфлонів, архарів та ін.) темно- червоного кольору, дрібнозернисте, тонковолокнисте, помірно соковите або жорсткувате (залежно від віку). Жирова тканина відкладається між м’язовими волокнами досить тонким прошарком.

М’ясо зайця темно-червоного кольору з синюватим відтінком, відносно жорстке, сухувате, щільної консистенції. У молодих зайців м’ясо ніжне, нагадує м’ясо кроля. Жир білого кольору, як правило, відкладається в ділянці нирок.

М’ясо яка темно-червоного кольору, в ньому багато сполучної тканини, воно грубе, волокнисте, без прошарків жиру. Після варіння стає сухим, жорстким.

Перната дичина на огляд повинна надходити з пір’ям, що дозволяє встановити видову належність тушки.

М'ясо глухаря темно-червоного кольору, щільне, грубоволокнисте, глухарок та молодих глухарів ніжніше, соковитіше та краще на смак.

М’ясо тетерюка червоного або темно-червоного кольору. На поперечному розтині грудних м’язів вирізняються зовнішній товстий темно-червоний та внутрішній, не такий масивний з блідо-рожевим відтінком, прошарки. М’язи складаються з досить товстих волокон, внутрішньом’язова сполучна тканина розвинена слабко.

М’ясо рябчика ніжне, м’язи блідо-рожеві або рожеві, на грудях більш світліші, ніж на кінцівках, тонковолокнисті, на поперечному розтині дрібнозернисті.

М’ясо сірої, бородатої та камінної куріпок рожевого кольору, ніжне, з досить розвиненими відкладеннями жиру.

М’ясо фазана блідо-рожевого кольору, ніжної консистенції. Відноситься до найбільш цінних дієтичних продуктів харчування.

М’ясо перепела ніжне, блідо-рожевого кольору, має значні відкладення жиру.

М’ясо диких гусей та качок ніжне, темно-червоного кольору. Жирові відкладення під шкірою розподіляються порівняно рівномірно.

Морфологічний і хімічний склад м’яса диких промислових тварин та деяких видів пернатої дичини наведено в табл. 115, 116.

Табл. 115. Морфологічний склад м’яса диких тварин, %

Вид тварин

Тканина

Кістки

м'язова

жирова

сполучна

Лось

дорослий

73,5

0,6

7,9

18,0

молодняк

69,7

0,3

10,5

19,5

Північний олень дорослий

70,5

5,5

6,7

17,3

молодняк

70,0

1.5

9,0

19,5

Козуля

доросла

74,6

3,0

5,4

17,0

молодняк

73,0

1,2

8.1

17,7

Сайгак

дорослий

68,7

9,8

5,4

16,1

молодняк

71,2

2,9

7,3

18,6

Дикий кабан

60,0

13,5

7,5

19,2

Заєць

74,0

0,5

7.6

19,0

 

 

Вид тварин

Вода

Білки

Жири

Мінеральні

речовини

Екстрактивн і речовини

загальна

кількість

у тому числі повноцінні

Ссавці

Лось

75,8

21,4

19,7

1,7

1,1

1,3

Північний олень дорослий

67,5

19,0

15,0

11,7

1,0

0,7

молодняк

71,5

21Д

17,4

4,9

1,2

1,3

Козуля

доросла

64,0

21,0

18,4

13,7

1,1

0,9

молодняк

73,1

21,0

18,5

3,2

1,0

1,2

Сайгак

дорослий

63,3

21,2

18,9

12,8

1,2

1,5

молодняк

71,5

21,7

18,7

4,6

1,1

ІД

Дикий кабан

62,1

18,6

17,5

0,9

1,6

Заєць

73,7

22.2

1.1

1,2

1,7

Ведмідь

67,0

18,0

8,3

1,4

1,3

Нутрія

68,0

20,0

11,0

1,0

0,9

Птахи

Тетерюк

72,0

22,0

5,0

1,0

 

Рябчик

70,0

23,0

5,5

1,5

 

Куріпка

75,0

23,0

1,0

1,0

 

Фазан

73,5

24,5

1,0

1,0

 

 

Жир різних видів тварин відрізняється за консистенцією, температурою плавлення та кольором. Консистенція жиру та його температура плавлення залежать від хімічного складу. Чим більше в жирі ненасичених жирних кислот, зокрема стеаринової, тим температура плавлення його вища і консистенція твердіша. Температура плавлення різних видів тваринних жирів відрізняється (табл. 117), тому за нею, враховуючи інші показники, можна визначити видову належність туш та їх частин.

Ветеринарно-санітарна експертиза м’яса диких промислових тварин та пернатої дичини

Передзабійне дослідження мисливсько-промислових тварин, що знаходяться на волі, неможливе, і тому цей важливий напрямок ветсанекспертизи випадає. Деякою компенсацією може бути знання епізоотичного стану місцевості, тому що виявлені інфекційні та інвазійні захворювання свійських тварин спостерігаються і серед диких. Важливе значення має вибірковий діагностичний відстріли мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи.

Післязабійний огляд — основний метод оцінки якості продуктів забою диких тварин.

М’ясо й інші продукти мисливського промислу підлягають обов’язковій ве- теринарно-санітарній експертизі.

Вид тварин

Температура, °С

Вид тварин

Температура, °С

плавлення

застигання

плавлення

застигання

Велика рогата худоба

42—52

27-38

Борсуки

42-45

32-33

Свині

34-44

22-31

Сурки

31-32

Вівці

44-55

31-41

Зайці

45-46

30-35

Кози

31-32

 

Кролі

22-28

26-27

Коні

27-32

15 20

Коти

39-40

24-26

Верблюди

48-50

33-35

Кури

33-35

20-22

Собаки

30-39

15-30

Качки

35-36

21-23

Олені

51-52

39-40

Гуси

32-33

17-19

Лосі

47-49

30-37

Індики

32-33

19-21

Сайгаки

41-42

30-37

Голуби

31-32

18-19

Ведмеді

31-32

15-18

Куріпки

32-33

19-20

 

 

 

Фазани

33-34

20-21

 

Розбирання туш диких тварин і ветсанекспертизу м’яса та інших продуктів забою здійснюють на обладнаних у мисливських господарствах пунктах (майданчиках). Вибір місця для будівництва пункту (майданчика) визначає комісія, до складу якої входять представники державного ветеринарно-санітарного і санітарно-епідемічного нагляду. Пункт (майданчик) повинен відповідати ветеринарно-санітарним вимогам.

Туші відстріляних тварин доставляють на такі пункти не пізніше двох годин з моменту відстрілу. При неможливості доставки у вказаний термін видалення внутрішніх органів і розбирання туш проводять на місці відстрілу.

При постачанні м’яса диких тварин і пернатої дичини заготівельними організаціями ветеринарно-санітарну експертизу проводять безпосередньо на пунктах (майданчиках); а в разі добування окремими мисливцями — у державних лабораторіях ветеринарної медицини, районних (міських) підприємствах (лікарнях) ветеринарної медицини або в державних лабораторіях ветсанекспертизи ринку.

При доставці для реалізації на ринку власник м’яса повинен подати разом з продуктами забою дозвіл на добування мисливських тварин, ветеринарне свідоцтво (форма № 2), а в межах району — ветеринарну довідку.

Для ветеринарно-санітарного огляду туш диких тварин повинна бути знята шкура і видалені внутрішні органи. Пернату дичину доставляють для огляду з пір’ям і випатрану. Для огляду разом з тушею (тушкою) повинні бути доставлені голова і внутрішні органи (селезінка, печінка, серце, легені та нирки).

Дичину, що добувається в теплу пору року, патрають не пізніше 2 год з моменту відстрілу, а в холодну — не пізніше 10 год. Борову дичину, заморожену взимку під час добування, дозволяється пред’являти для ветсанекспертизи в не- випатраному вигляді.

 

Порядок розбирання туш добутих тварин не має істотних відмінностей порівняно з свійськими забійними тваринами. Ветсанекспертиза туш і органів диких тварин та пернатої дичини така сама, як і при дослідженні продуктів забою свійських забійних тварин і домашньої птиці: туші й органи лосів, оленів оглядають так само, як і продукти забою великої рогатої худоби; огляд м’яса і внутрішніх органів диких кіз, козуль і сайгаків аналогічний до огляду продуктів забою овець і кіз; огляд туш і органів дикого кабана — до дослідження продуктів забою свиней. Огляд тушок і органів зайців проводять так само, як і тушок кролів. Пернату дичину оглядають у такому самому порядку, як і биту домашню птицю.

При цьому звертають увагу на деякі специфічні особливості. Знекровлення туш диких тварин і пернатої дичини порівняно з тушами забійних свійських тварин (птиці) дещо гірше, поверхневі судини значно наповнені кров’ю. У туш тварин, виловлених із застосуванням петель, різних пасток, або при невчасній обробці виявляють гіпостази з того боку, на якому лежала тварина. Якщо тварина добута в стані агонії або після смерті, то інфільтрація тканин навколо місця поранення незначна або відсутня. Просочування кров’ю навколишніх тканин раневого каналу значне в разі тривалого переслідування тварини під час полювання. Лімфатичні вузли в ділянці вогнепальних ран і значних травм гіпе- ремовані, темно-червоного кольору. У тварин, що тривалий час переслідувалися або були загнані, лімфатичні вузли, що збирають лімфу з кінцівок, як правило, збільшені та набряклі.

При ветеринарно-санітарній оцінці продуктів забою диких тварин і пернатої дичини вирішальними є час і спосіб добування. Якщо смерть тварини настала в результаті відстрілу, то м’ясо в їжу випускають без обмеження. Якщо після вогнепального поранення смерть тварини настала не відразу, а після тривалого переслідування і добування, а також при видаленні внутрішніх органів пізніше двох годин із моменту позбавлення тварини життя, то продукти забою використовують за результатами мікробіологічного і біохімічного досліджень.

Оскільки м’ясо диких тварин, загиблих з різних причин (замерзлі, отруєні, спіймані в петлі), непридатне для вживання людям, під час експертизи необхідно встановити причину смерті.

У відстріляної тварини є характерний раневий отвір: тканина, що оточує рану, інфільтрована кров’ю. Якщо постріл здійснено після смерті тварини з метою імітації полювання, то тканини, що оточують рану, не інфільтруються кров’ю. У птаха, що потрапив головою в петлю, на місці затягнутої петлі утворюються набряки та крововиливи; у зайців в місцях, затягнутих петлею, шерсть скуйовджена, а в підшкірній клітковині — крововиливи. У більш крупних тварин, що потрапили головою в петлю, спостерігається значний набряк тканин голови та головного мозку.

Знекровлення туш та органів відстріляних тварин та дичини частіше буває задовільним або поганим, а при відлові в петлі або застосуванні отруйних речовин зовсім не відбувається, і туша у цих випадках має всі характерні для трупа ознаки. Тому при огляді туш тварин, добутих із застосуванням петель або отруйних речовин, виявляють наповнення кров’ю усіх внутрішніх органів та скелетних м’язів. При тривалому лежанні утворюються гіпостази в підшкірній клітко


вині, на серозній оболонці та внутрішніх органах. Звичайно всі ділянки синьо- червоного кольору виявляють на тій стороні, на якій туша лежала довгий час.

Туші диких тварин, особливо добутих із застосуванням заборонених способів полювання, розбираються, як правило, несвоєчасно, затримуються зняття шкури та нутрування. В них виявляють патологічні зміни, пов’язані з способом промислу: значні вогнепальні рани, численні переломи кісток, крововиливи, набряку легень у загнаних тварин та ін. Погане знекровлення м’яса обумовлює підвищену вологість його, створює умови для швидкого розвитку мікрофлори, що знижує терміни зберігання м’яса. Велике значення мають визначення якості розбирання туші та запах м’яса. У туш, нутрування яких проведене із затримкою, а також у випадках пошкодження шлунково-кишкового тракту при відстрілюванні, в черевній порожнині виявляють запах вмісту шлунково-кишко- вого тракту. У таких випадках для оцінки якості м’яса особливе значення має проба варінням.

Для санітарної оцінки якості м’яса промислових тварин важливе значення має дослідження лімфатичних вузлів. їх топографія в тушах та органах незначно відрізняється від топографії лімфовузлів у свійських тварин. Лімфатичні вузли, крізь які проходить лімфа з ділянок із вогнепальними ранами та сильними пошкодженнями, гіперемовані, темно-червоного кольору. У тварин, що тривалий час переслідувались та загнаних, лімфовузли, що збирають лімфу

з    кінцівок, збільшені, набряклі. За станом лімфовузлів у ряді випадків можна визначити наявність хронічних інфекційних хвороб. Туші лосів, оленів, кабанів, козуль обов’язково досліджують на цистицеркоз.

М’ясо і продукти забою диких кабанів, ведмедів, борсуків та інших м’ясоїдних і всеїдних тварин підлягають обов’язковому дослідженню на трихінельоз.

При виявленні інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб ветеринарно-са- нітарну експертизу туш і внутрішніх органів диких тварин та пернатої дичини проводять так само, як і продуктів забою свійських забійних тварин та домашньої птиці.

Мікробіологічні дослідження продуктів забою диких тварин і пернатої дичини проводять у разі підозри на інфекційні хвороби, отруєння, захворювання шлунково-кишкового тракту, органів дихання, наявності запальних процесів в органах і тканинах, абсцесів, множинних ран і переломів кісток, при сумнівному ступені свіжості м’яса, видаленні кишечнику пізніше двох годин з моменту забою, а також м’яса, отриманого від тривалого переслідування поранених і загнаних тварин. За потреби проводять біохімічні дослідження.

Порядок використання м’яса й інших продуктів забою визначають за результатами мікробіологічних і біохімічних досліджень.

Внутрішні органи від туш, у яких шлунково-кишковий тракт видалений пізніше двох годин після добування тварини (дичини), утилізують або направляють на корм звірам, а туші використовують залежно від результатів мікробіологічних та біохімічних досліджень.

Туші і внутрішні органи диких тварин та пернатої дичини утилізують у разі: наявності не властивого м’ясу запаху, що не зникає; множинних ран і переломів кісток, синців і забитих місць, якщо неможливо провести зачищення і видалення уражених частин туші; виснаження (гідремія, атрофія м’язів, драглисті ін- 616 фільтрати і дистрофічні зміни в мускулатурі); наявності ознак гнильного розпаду; жовтяничності туші, що не зникає протягом 48 годин; потоплення, замерзання, убиття електричним струмом (блискавкою), загибелі від задухи чи інших причин, загибелі при зіткненні з транспортними засобами, у тому числі з ознаками поранення; загнаності тварин з ознаками набряку легень, а також трупів поранених і загнаних тварин.

При визначенні ступеня свіжості м’яса диких тварин використовують комплекс чинних методів досліджень.

Жири диких тварин (топлені) допускають до ветсанекспертизи за наявності відповідних ветеринарних документів встановленої форми, виданих за місцем заготівлі жиру, що підтверджує його видове походження з указівкою місця і часу добування. У необхідних випадках власник жиру повинен подати ліцензію (дозвіл на відстріл). Видову належність і якість жиру визначають за органолептичними і фізико-хімічними показниками. Жири сумнівної свіжості і несвіжі з харчовою метою не використовуються, їх утилізують

Санітарну обробку забійного пункту (майданчика), устаткування, інвентарю та транспортних засобів проводять відповідно до нормативно-правових актів під ветеринарно-санітарнім наглядом та контролем спеціалістів державної установи ветеринарної медицини

Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою диких тварин при хворобах

З 1,5 млн. видів тварин лише невелика кількість (у межах двох десятків) є сільськогосподарськими або домашніми (прирученими), решта належать до диких тварин. Відповідно, серед хвороб диких тварин існують такі, що уражають як сільськогосподарських тварин, так і людину. Оскільки деякі хвороби у диких тварин перебігають не так, як у свійських, боротьба з ними має свої особливості. Знання розповсюдженості хвороб диких тварин і особливостей їх прояву дозволить правильно і ефективно проводити заходи профілактики і боротьби із заразними хворобами свійських тварин, захистити людей від інфекційних захворювань, які передаються від диких тварин.

У диких тварин трапляється більшість хвороб, що й у свійських тварин. У відстріленої дичини частіше спостерігаються патологічні зміни, характерні для хронічного перебігу хвороби, тому що тварини з гострим перебігом патологічного процесу або гинуть, або стають легкою здобиччю хижаків.

У диких тварин часто при післязабійній ветеринарно-санітарній експертизі діагностують випадки туберкульозу, некробактеріозу, псевдотуберкульозу, пас- терельозу тощо. У диких тварин також можуть траплятися інвазійні захворювання. Всі види м’ясоїдних та всеїдних тварин можуть хворіти трихінельозом, а дикі жуйні та свині — цистицеркозом.

Ветеринарно-санітарна оцінка м’яса та внутрішніх органів диких тварин і тушок пернатої дичини при різноманітних хворобах інфекційної та інвазійної етіології не має відмін від санітарної оцінки продуктів забою свійських тварин (табл. 118). При проведенні органолептичної оцінки слід враховувати, що м’ясу багатьох диких тварин притаманний специфічний запах, який відрізняється від запаху м’яса свійських тварин.

 

при хворобах

п/п

Назва хвороби

Ветеринарно-санітарна оцінка

Хвороби, від яких потрібно диференціювати

туші

органів

1

2

3

4

5

1.

Сибірка:

при підозрі на обсіменіння збудником сибірки продуктів забою в ході технологічного процесу

при всіх інших випадках

Випускаються після проварювання, але не пізніше 6 годин з моменту відстрілу тварин та не пізніше 48 годин зберігання при температурі не вище 10 °С знищення спалюванням

Аналогічно

туші

знищення спалюванням

Пастерельоз, емфізематозний карбункул, злоякісний набряк, піроплазмідози, тим- панія незаразної етіології

2.

Туляремія:

- при наявності патологічних змін або при виявленні збудника

знищення

знищення

Бруцельоз, анаплазмоз, паратуберкульоз, туберкульоз, псевдотуберкульоз, піогенна інфекція зайців

3.

Ботулізм:

-при встановленні захворювання, а також при виявленні в туші чи органах збудників ботулізму або їх токсинів

знищення спалюванням

знишення спалюванням

Сказ, отруєння, нью- каслська хвороба

4.

Ку-лихоманка

Випускається після проварювання

Уражені органи знищуються

Бруцельоз

5.

Ящур

- при наявності незначних уражень, за відсутності патологічних змін, характерних для ящуру; від тварин підозрілих у захворюванні, перехворілих -при некротичних змінах у м'язах

Використовують для виробництва варених ковбас, консервів, м'ясних хлібів

При виявленні сальмонел випускаються після проварювання

Утилізація

Переробляють на варені, варе- но-копчені ковбасні вироби та м'ясні хліби При виявленні сальмонел знищуються Утилізація

Стоматити, віспа, везикулярна екзема свиней, некробак- теріоз

6.

Віспа:

-при гангренозній, зливній, геморагічних формах перебігу;

-при доброякісній формі перебігу хвороби

Утилізація

Промпереробка

Утилізація

Промпереробка

Ящур, некробак- теріоз, везикулярний стоматит, пастерельоз, короста, аспергільоз,

інфекційний ларинготрахеїт

7.

Туберкульоз:

при генералізованому процесі, виснажені туші при будь-якій формі туберкульозу;

за наявності локалізованого процесу, туші нормальної вгодованості

Утилізація

Випускається після проварювання, виготовлення м'ясних хлібів, консервів

Утилізація

Уражені органи знищуються, а неуражені випускаються після проварювання

Пастерельоз, паратуберкульоз, актиномікоз, у птиці - лейкоз


 

1

2

3

4

5

8.

Бруцельоз

Переробка на консерви, м'ясні хліби та після проварювання

Випускається після проварювання

Вібріоз, лептоспіроз, сальмонельоз, епідидиміт баранів

9.

Псевдотуберкульоз:

при наявності виснаження, множинних уражень лімфовузлів та змін у м’язах;

при ураженні лімфовузлів або легень за відсутності виснаження

Знишення

Виробництво варених ковбас

Знищення

Уражені органи підлягають знищенню

Туберкульоз, паратуберкульоз, сап

10.

Лептоспіроз:

при наявності дистрофічних змін та жовтя- ничності;

в усіх інших випадках ураження туш диких тварин

Утилізація

Випускається після проварювання

Утилізація

Уражені органи утилізують, а неуражені випускаються після проварювання

Піроплазмоз,

сальмонельоз

11.

Лістеріоз:

Проварювання або направляють на виготовлення консервів чи м'ясних хлібів

Утилізація

Бруцельоз, хвороба Ауєскі, сказ, злоякісна катаральна лихоманка

12.

Бешиха:

при наявності дистрофічних змін у м’язах;

за відсутності патологічних змін у туші й органах

Утилізація

За наявності сальмонел випускається після проварювання, виготовлення консервів. При відсутності сальмонел — виготовлення варених, варено-копчених ковбас

Утилізація

Знищуються за наявності сальмонел, а при негативних результатах бактеріологічних досліджень випускаються після проварювання

Класична чума, пастерельоз, сибірка, лістеріоз

13.

Цистицеркоз:

при виявленні на розрізах м'язів голови, язика або серця та хоч би на одному із розрізів м'язів туші чотирьох і більше живих чи загиблих цистицерків;

при виявленні на розрізах м'язів голови, язика або серця, чи на одному із розрізів м'язів туші трьох і менше живих чи загиблих цистицерків

Утилізація

Знешкодження проваріюванням, солінням, заморожуванням

Утилізують голову і внутрішні органи (крім кишечнику); внутрішній жир перетоплюється

Утилізують голову, язик і внутрішні органи, жир перетоплюється

Ехінококоз, альвеококоз, те- нуікольний цис- тицеркос

14.

Трихінельоз:

знищення спалюванням

знищення спалюванням

Саркоцистоз, цистицеркоз

15.

Ньюкаслська хвороба:

при наявності патзмін;

при підозрі в інфікуванні і відсутності патзмін в тушках

Знищення Випускається після проварювання, виготовлення консервів

Знищення Випускається після проварювання, виготовлення консервів

 

 



загрузка...