Лебединська центральна районна лікарня, м. Лебедин
Вступ.
За останнє десятиріччя значно зросла популярність домашнього консервування грибів, овочів, м’ясних продуктів, соління і в’ялення риби, що часто призводить до захворювання на ботулізм. Ботулізм – гостра тяжка токсикоінфекційна хвороба, яка характеризується інтоксикацією організму з переважним ураженням центральної та вегетативної нервової системи.
Незважаючи на те, що ботулізм реєструється значно рідше,ніж інші кишкові інфекції та отруєння, хвороба є однією з актуальних, зі значною загрозою для життя, що не дозволяє віднести її до другорядних проблем інфектології. Летальність при ботулізмі висока і може досягти 50 %. За відсутності можливості проводити штучну вентиляцію легень, може померти до 60 % хворих. Ботулізм має чітко окреслену клінічну картину, однак з іншої сторони, наявність ряду симптомів, які загальні для багатьох неінфекційних захворювань, часто заставляє хворих звертатися до лікарів різних спеціальностей (неврологів, окулістів та ін.). Можливі групові (сімейні) захворювання. Описаний клінічний випадок це наглядно проілюструє.
Основна частина.
Було проаналізовано історії хвороби 2 осіб (батька і сина), які лікувалися в інфекційному відділенні Лебединської ЦРЛ у січні 2010 року. На 5-й день після вживання в їжу в’яленого товстолобика, купленого на ринку, в обох хворих з’явилася загальна слабкість, сухість у роті, носі, горлі. За медичною допомогою звернулися до окуліста і отоларинголога на 5-й день хвороби, коли з’явилося двоїння перед очима, нечітке бачення близьких предметів, порушення ковтання твердої їжі. Окулістом з діагнозом парез акомодації були направлені на консультацію до інфекціоніста. Госпіталізовані в той же день в інфекційне відділення з діагнозом «Харчовий ботулізм, офтальмоплегічний синдром, середньотяжкий перебіг».
При первинному огляді у стаціонарі в обох хворих стан середньої тяжкості, температура тіла 36,6 0С. У батька С. (46 років) АТ 130/100, пульс 100 за 1 хв (з анамнезу життя: гіпертонічна хвороба 2 ст., у 2000 р. – гостре порушення мозкового кровообігу (мікроінсульт). У сина І., 12 років, артеріальний тиск і пульс у межах вікової норми. В обох хворих язик і слизова оболонка рота, зіву підсушена, густо обкладений білим нальотом язик, губи сухі, потріскані; живіт здутий, метеоризм, при пальпації неболючий; у сина спазмована сигмоподібна кишка (закреп протягом 2 діб). Неврологічний статус: в’яла реакція зіниць на світло, Д=S, незначний птоз, зіниці помірно розширені, парез акомодації. Голос не змінений. Парезу мімічних м’язів не спостерігалося. Глотковий рефлекс різко знижений, менінгеальні знаки відсутні. Шкірні покриви звичайного кольору, чисті. Над легенями дихання везикулярне. Гемодинаміка стабільна. З боку загального, біохімічного аналізів крові патологічних змін не було.
Відразу при госпіталізації обом хворим проведено промивання шлунка і кишечнику спочатку чистою водою (для забору промивних вод на дослідження), а потім 5 % розчином натрію гідрокарбонату (для нейтралізації токсину), взята венозна кров. Після промивання шлунка одразу введено ентеросорбент (ентеросгель), який хворі приймали протягом 7 днів. Високі сифонні клізми проводилися щоденно протягом 3 днів.
У стаціонарі було введено обом хворим лікувальні протиботулінічні сироватки: суміш типів А і Е по 10 тис. і типу В 5 тис. МО внутрішньом’язово. Сироватку вводили за методом Безредька після проби на чутливість до чужорідного білка. Сироватку попередньо підігрівали до 37 0С.
Для відновлення порушень нервової системи було призначено 0,05 % розчин прозерину підшкірно 1 раз у день протягом 3 днів, розчин піридоксину внутрішньом’язово та АТФ-лонг під язик протягом 10 днів. Обом хворим проводилася дезінтоксикаційна терапія (per os до 3-3,5 л рідини, реосорбілакт внутрішньовенно протягом 5 днів). Для пригнічення збудника ботулізму було призначено левоміцетин внутрішньо протягом 7 днів.
Після проведеного лікування стан обох хворих нормалізувався. У задовільному стані на 18-й день перебування в стаціонарі (на 23-й день хвороби) батько та син були виписані з відділення. При виписуванні зберігалася незначна слабкість.
На 5-й день перебування хворих у стаціонарі було отримано з обласної СЕС результат біологічної проби на білих мишах: в реакції нейтралізації із сумішшю моновалентних типових сироваток А, В, С, Е, F в крові хворих знайдено ботулотоксин.
Висновки. У діагностиці ботулізму важливим є збирання епідеміологічного анамнезу і настороженість лікарів різних спеціальностей. Своєчасне і правильне лікування дозволяє уникнути летальних наслідків. Тому ботулізм залишається складною проблемою практичної охорони здоров’я і заслуговує пильної уваги фахівців різного профілю.