Болецька Тетяна Олександрівна Клініко-епідеміологічні особливості хвороби Лайма на Сумщині та підходи до лікування.
Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією
Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. М.Д. Чемич
Сумський державний університет, м. Суми
Вступ.
У Сумській області рівень захворюваності на хворобу Лайма (ХЛ) залишається високим та перевищує середньоукраїнські показники в декілька разів (2009 р.: 2,21- Україна та 3,77 – Сумщина; 2010 р. – 2,75 та 4,0; 2011 р. – 3,49 та 5,9 відповідно, показник на 100 тис. населення). Не зовсім вирішеними залишаються питання етіотропної терапії. Антибактеріальні препарати, які використовуються сьогодні, не задовольняють практичних лікарів внаслідок можливості виникнення рецидивів після проведеного курсу лікування та переходу захворювання у хронічні форми.
Мета роботи: вивчити клініко-епідеміологічні особливості ХЛ у Сумській області та підходи до її лікування.
Основна частина.
Проаналізовані медичні карти стаціонарних хворих та обстежено 124 хворих, що перебували на лікуванні у Сумській обласній клінічний інфекційній лікарні ім. З.Й. Красовицького в 1999-2011 рр.
Присмоктування іксодових кліщів на Сумщині спостерігаються з квітня по вересень з максимумом у червні – серпні. Серед хворих переважають жінки - 65,3 % (57). Середній вік пацієнтів (45,65±14,39) років. Встановлено, що 43,5 % (54) осіб були інфіковані в межах м. Суми при відвідуванні парку, місць відпочинку (Олдиш) та дачних ділянок (Баранівка).
Клінічні прояви гострого маніфестного перебігу ХЛ характеризуються переважно еритемними формами - 95,7 % (119) та середнім ступенем тяжкості - 89,5 % (111). Кільцеподібна еритема (КЕ) розташовувалась у місцях присмоктування кліщів, частіше на нижніх кінцівках (45,8 %). Розміри КЕ коливалися від 1,5 до 60 см, у середньому (17,13±1,17) см. Вторинна еритема була у 4,8 % (6) осіб. Із суб’єктивних відчуттів у ділянці КЕ хворі відзначали свербіння (31 %), біль (6,7 %), набряк тканин (7,5 %) і синюшність (12,6 %). Афекти від укусу кліща у вигляді папул і кірочок виявлялися у 11,7 % осіб, реґіонарний лімфаденіт реєструвався у 18,5 %, у 1 випадку – лімфангоїт. Синдром загальної інтоксикації спостерігали у кожного другого госпіталізованого, біль у суглобах та м’язах - у кожного десятого. Субфебрильну температуру реєстрували у 33,9 %, ураження нервової системи - у 17 % хворих (енцефалополінейропатія, радикуло-, полінейропатія, астенічний та астеноневротичний синдроми). Ураження опорно-рухового апарату (Лайм-артрит) діагностовано у 2 хворих, ураження шкіри - у 1, змішана шкірно-суглобова форма - у 1. Гепатомегалія виявлена у 47,6 % осіб, хронічний неуточнений гепатит - у 9,7 %. Метаболічну міокардіопатію встановлено у 4,8 % (6) хворих віком до 50 років, які не мали супутнього обтяженого кардіологічного анамнезу.
Антибактеріальна терапія призначалась у 99,1 % (123) випадків. Для лікування 40,7 % (50) хворих призначався доксицикліну моногідрат або доксицикліну гідрохлорид у терапевтичних дозах протягом 5 - 21 днів; 31 % (38) - азитроміцин від 5 до 14 днів. Цефалоспорини III покоління отримали 19,5 % (24) особи - цефтріаксон в/м у терапевтичних дозах протягом 5 - 20 днів. У 2,4 % (3) випадків цефалоспорини III покоління призначались у вигляді ступінчатої терапії - в/м введення цефаксону з переходом на пероральний прийом цеподему по 5 днів. У 2,4 % (3) призначалась комбінація тетрацикліну з ампіциліном. У поодиноких випадках призначались інші антибактеріальні препарати (ампісульбін, азитроміцин з цефтріаксоном, цефатоксим з роваміцином, доксицикліну моногідрат з орнідазолом, кліндаміцин).
Висновки. Захворюваність на ХЛ у Сумській області має тенденцію до зростання. У хворих переважали еритемні форми та середній ступінь тяжкості. Відзначалось переважне ураження нервової системи (21 %) і печінки (9,7 %). Для ефективного запобігання персистенції збудника вид та тривалість етіотропного лікування підбирається індивідуально.