Мозгова Юлія Анатоліївна, Романюк Софія Анатоліївна. Клініко-імунологічні особливості перебігу вторинних кардіопатій у дітей, хворих на хронічний тонзиліт.

Мозгова Юлія Анатоліївна, Романюк Софія Анатоліївна. Клініко-імунологічні особливості перебігу вторинних кардіопатій у дітей, хворих на хронічний тонзиліт.

Кафедра педіатрії післядипломної освіти з курсами пропедевтики педіатрії і дитячих інфекцій.

Науковий керівник: д-р мед. наук, проф. О.І. Сміян. Сумський державний університет, м. Суми

Вступ.

Не викликає сумніву, що сьогодні неможливо вирішити проблему захворюваності дорослих, не створивши умови для раннього виявлення, лікування і профілактики кардіологічної патології в дитинстві. За останні роки відзначається ріст незапальних уражень міокарда (НУМ), що по частоті займають перше місце серед придбаних захворювань органів кровообігу у дітей та при відсутності адекватного лікування обмежують адаптаційні можливості дитячого організму і знижують працездатність у подальшому. Значну частину НУМ у дітей у даний час складають ураження серця тонзилогенного ґенезу. У виникненні хронічного тонзиліту та тонзилогенних кардіальних уражень важлива роль належить стану загальної і місцевої реактивності макроорганізму.

Мета роботи: вивчити клініко-імунологічні особливості перебігу вторинних кардіопатій у дітей, хворих на хронічний тонзиліт.

Основна частина.

Було обстежено 56 дітей з вторинними (тонзилогенними) кардіопатіями віком 6-17 років, що знаходились на лікуванні у педіатричному відділенні Сумської міської клінічної лікарні. Групу порівняння склали 20 практично здорових дітей відповідного віку і статі.  Всім дітям проводили загальноклінічне обстеження, оцінку стану клітинного і гуморального імунітету.

У результаті проведеного дослідження було встановлено, що в усіх дітей з вторинною кардіопатією симптоми розвивалися поступово. Причиною госпіталізації 35 ((87,50±5,30) %) дітей було погіршення стану або виникнення скарг з боку серцево-судинної системи. Більшість дітей з тонзилогенними кардіопатіями госпіталізовані з жовтня по квітень, що пов’язано з загостренням хронічного тонзиліту в цей період року. У всіх обстежених мали місце повторні ангіни, у 17 ((42,50±7,92) % ) дітей – ГРВІ більше 3 разів на рік. Найбільш частими клінічними проявами захворювання був біль у ділянці серця різного характеру та інтенсивності (у 30 ((75,00±6,93) %) дітей). У 25 ((62,50±7,75) %) хворих спостерігалися загальна слабкість та втомлюваність при фізичному навантаженні. На головні болі, головокружіння скаржилися 12 ((30,00±7,34) %) дітей. Задишка при фізичному навантаженні мала місце у 3 ((7,50±4,22) %) дітей, серцебиття - у 9 ((22,50±6,69) %), перебої у роботі серця – у 6 ((15,00±5,72) %). Артеріальний тиск у більшості дітей з тонзилогенною кардіопатією не змінений. 4 ((10,00±4,80) %) скарг не мали, зберігаючи задовільну фізичну активність, зміни у серці були виявлені при більш ретельному обстеженні.

У результаті оцінки імунологічного статусу дітей з тонзилогенними ураженнями серцево-судинної системи було виявлено достовірне підвищення CD8, IgM та IgG (Р<0,001), а також зниження CD3, CD4 та імунорегуляторного індексу (співвідношення CD4/CD8) (Р<0,001) у порівнянні зі здоровими дітьми. Такі зміни можуть свідчити про дисадаптацію організму та порушення імунологічної резистентності у дітей з тонзилогенними кардіопатіями.

Висновки. Таким чином, хронічний тонзиліт має несприятливий вплив на серцево-судинну систему у дітей, пригнічує захисні та компенсаторні реакції дитячого організму. Тому для ранньої діагностики та адекватного лікування дітей, хворих на хронічний тонзиліт та вторинну кардіопатію, є раціональним визначення імунного статусу, зміни якого можуть слугувати додатковою ознакою тонзилогенного ураження серцево-судинної системи.