Структуризація є одним із найефективніших елементів сучасної методології управління проектами.
На подолання складності початкових етапів створення системи спрямований структурний системний аналіз, який характеризується тим, що будується достатньо наочна і формалізована модель системи, яка має дві важливі якості:
– структуризованість (за допомогою невеликої кількості типів структурних елементів);
– ієрархію деталізації (кожен структурний елемент може бути детально описаний за допомогою тих свмих методів, що й система в цілому).
Структура проекту являє собою ієрархічну декомпозицію проекту на складові частини (елементи, модулі), необхідні для планування і контролю реалізації проекту.
Структурні моделі проекту використовуються на всіх фазах життєвого циклу проекту для вирішення різного роду завдань, пов’язаних з управлінням проектом. Вони можуть відрізнятися за принципами декомпозиції проекту на складові частини. Найбільш поширеними з них є:
– орієнтація на функції реалізації проекту;
– орієнтація на об’єктно-конструктивні чи функціональні частини проекту;
– системна змішана ориєнтація.
Структурна модель проекту і принцип структуризації широко використовується для побудови інших інформаційних моделей, що застосовуються в управлінні проектами.
Найбільш істотними моделями є:
? дерево цілей;
? організаційне дерево;
? матриця розподілу відповідальності й розподілу робіт серед виконавців;
? мережна модель проекту чи ієрархічна система мережних моделей;
? дерево вартостей;
? структурна схема матеріально-технічного забезпечення проекту;
? дерево розподілу ризиків і рішень щодо його мінімізації.
Існує особливий клас методологій формалізації колективного процесу аналізу і проектування, доведених до їх автоматизованого використання у програмних продуктах. Як показано у табл. 6.1, можна виокремити три базові підходи до розроблення систем:
– структурний підхід (ориєнтація на описання процесів);
– об’єктно-орієнтований підхід (ґрунтується на представленні систем у вигляді сукупності об’єктів, класи яких формують ієрархію на базі принципів наслідування);
– інформаційна інженерія (орієнтація на моделювання даних, а потім – процесів).
Таблиця 6.1 – Інструментальні засоби автоматизацій системного проектування
Методології
Програмні продукти
Структурного аналізу і проектування:
- D. Ross, (SADT)
- E. Yourdon (DFD)
- K.Gane-T.Sarson, DeMarca (DFD)
- інші
SPECIFX, ER-BPwin, Design/IDEF
CASE/4/0
SSADM
Express-G, MetaEdit-Workbench
Об’єктно-орієнтовані методи:
- Booch/Jacobson/Rumbaugh (OOD)
- P.Coad – E.Yourdon (OOAD)
- Shlaer – Mellor (OODLE)
- Demeter, Henderson-Sellers
UML, OMT-GE
Інформаційна інженерія:
- Martin-Finkelstein, Porter, Goldkuhl
BPR, BFR
Різниця між різновидами структурного аналізу полягає в методах та засобах функціонального моделювання: методології, що використовують методи, нотацію та технологію DFD (методології K. Gane-T.Sarson, DeMarca, та E. Yourdon,) та ті, що використовують SADT-методологію (D. Ross тощо).
1. DFD-методології
У цих методологіях замість реальних об’єктів розглядаються відношення, що описують якості об’єктів і правила їх поведінки. Вони застосовуються до систем обробки інформації (наприклад, для розроблення прикладного ПО – CASE), а не до систем із жорсткими технологічними процесами.
1.1. Методології K. Gane – T. Sarson та T. De Marca
Відмітні ознаки:
• моделювання від існуючої системи до розроблення нової (фізичної і логічної моделей);
• стратегія побудови вимог для розроблення нової системи складається з:
– моделювання поточних операцій;
– виявлення причин виконання саме цих операцій;
– додавання нових вимог;
– вибору меж автоматизації.
1.2. Методологія E. Yourdon
Відмітні ознаки:
– поточну систему моделювати не рекомендується;
– додано попередню фазу розробки, що отримала назву створення основної моделі (essential model);
– визначена техніка "подієвого розбиття" (event partitioning) для конструювання DFD-схеми;
– більше уваги приділено інформаційному моделюванню (засобами ER-діаграм) та моделюванню поведінки (через STD-діаграми);
– визначено місце прототипування у життєвому циклі розробки;
– є описання семантики потоків і правила перетворення вхідних даних у вихідні;
2. SADT-методологія D. Ross
Методологія SADT виокремлюється серед інших сучасних методологій опису систем завдяки своєму широкому застосуванню, можливістю тиражування результатів робіт за великими проектами, загальністю охоплення систем і відображення таких системних характеристик, як управління, зворотний зв’язок та виконавці. Методологія прийнята як американський стандарт збройних сил і широко застосовується від аерокосмічного виробництва до реорганізації бізнес-процесів та навчання персоналу.
Відмітні ознаки:
– широко використовується у великих проектах;
– орієнтована на "технологічність" процесів і на моделювання та створення систем взагалі (останнім часом широко використовується для реорганізації бізнес-процесів – Business Process Reorganization BPR);
– формалізована типізація елементів схеми (вхід, управління, вихід, ресурс);
– динамічне моделювання і перетворення SADT-діаграм можливе в поєднанні з методом кольорових мереж Петрі.
Вибір тієї чи іншої методології структурного аналізу напряму залежить від специфіки предметної галузі, для якої створюється модель (орієнтованість на технологічність процесів та створення загальних систем чи на обробку потоків інформації).