НАЙБЛИЖЧА ТОЧКА ЯСНОГО ЗОРУ – т. зорової осі на відстані, з якої можна чітко бачити об'єкт при максимальному напруженні акомодації, за нормальної рефракції у віці 20 років становить 12 см.
НАНІЗМ – відставання у рості в порівнянні з середньою віковою нормою для відповідної статі, раси, популяції.
Н. гіпофізарний – спостерігається при порушенні функції гіпофіза (нестача соматотропіну).
НАРКОЗ – штучно викликаний стан, що характеризується втратою свідомості, больової чутливості, пригніченням рефлексів, розслабленням скелетних м'язів тощо, який має зворотний характер.
НАСИЧЕННЯ – зникнення почуття голоду після споживання їжі.
Н. метаболічне – розвивається через 1,5-2 год після споживання їжі, пов'язане з надходженням речовин, що потрапили з їжею у кров (друга фаза насищання);
н. сенсорне – розвивається під впливом дії їжі на рецептори рота і шлунка, активізує нейрони вентромедіальні і гальмує нейрони латеральні підзорово-горбової ділянки – гіпоталамуса (перша фаза насичення).
НЕВАГОМІСТЬ – відсутність сили, з якою тіло під впливом тяжіння тисне на опору і відчуває з боку опори відповідний протитиск.
НЕВРОЗ – зворотній розлад психічної діяльності, зумовлений впливом психотравмуючих факторів без морфологічних змін у ЦНС.
Н. експериментальний – функціональні порушення вищої нервової діяльності, викликані у піддослідних тварин шляхом перенапруження сили, зрівноваженості та рухливості процесів збудження і гальмування в корі півкуль великого мозку.
НЕДОСТАТНІСТЬ – загальна назва морфологічних або функціональних порушень в організмі.
Н. вітамінна – стан, що розвивається в результаті відсутності (авітаміноз) чи зменшеного (гіповітаміноз) надходження в організм тих або інших вітамінів;
н. дихальна – енергетичне голодування організму при порушенні в системі дихання.
НЕЙРОГІПОФІЗ – місце утворення нейрогормонів – окситоцину та вазопресину.
НЕЙРОГЛІЯ – сукупність всіх клітинних елементів нервової тканини, крім нейронів; виконують опорну, трофічну, захисну і ряд інших функцій, беруть участь у процесах виникнення нервових імпульсів.
НЕЙРОГОРМОН – біологічно активна речовина, що виробляється нейронами, регулює інтегративні функції мозку.
Н. гіпоталамічні – н., які виробляються клітинами підзорово-горбової ділянки і сприяють виділенню тропних гормонів гіпофіза.
НЕЙРОЛЕПТИК – речовина, яка гальмує ЦНС без порушень свідомості (напр., аміназин).
НЕЙРОН – нервова клітина з відростками, яка є основною структурною і функціональною одиницею нервової системи.
Н. аферентний – чутливий н., який сприймає вплив факторів внутрішнього та зовнішнього середовища;
н. вегетативний – загальна назва нейронів вегетативної нервової системи;
н. вставний – найчисленніша група нейронів, які забезпечують зв'язок між окремими нейронами;
н. еферентний – н., який є передавачем збуджень від ЦНС до робочого органа;
н. еферентний альфа – н., відростки якого іннервують екстрафузальні волокна скелетної мускулатури та забезпечують м'язове скорочення;
н. еферентний гамма – н., відростки якого іннервують інтрафузальні волокна (рецептори розтягнення).
н. моторний – н., який є передавачем збуджень від ЦНС до м'язів, чим забезпечує моторну (рухову) координацію і підтримку м'язового тонусу.
н. нейросекреторний – н., основною функцією якого є синтез нейрогормонів.
НЕЙРОПЕПТИДИ – біологічно активні пептиди, що містяться в ЦНС, до них належать вазопресин, окситоцин, рилізинг-гормони, опіоїдні пептиди, ангіотензини, брадикінін тощо; більшість із них утворюються нейронами підзорові-горбової ділянки та гіпофіза і є модуляторами активності нейронів.
НЕЙРОРЕЦЕПТОР – спеціалізоване утворення, яке сприймає больові подразнення.
НЕЙРОСЕКРЕЦІЯ – здатність особливих (нейросекреторних) клітин (напр., підзорові-горбової ділянки) виробляти нейрогормони, що надходять у кров та спинномозкову рідину.
НЕЙРОТАХОМЕТР – прилад для вимірювання швидкості і тривалості поодиноких чи послідовних рухів кінцівок.
НЕЙРОТРОПІЗМ – здатність певного фактора вибірково діяти на певний нейрон (збуджуючи або гальмуючи його).
НЕЙТРОПЕНІЯ – зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові.
НЕКСУС – міжклітинні контакти , що забезпечують перехід збудження з однієї клітини на іншу.
НЕРВ – утворення, що складається з багатьох нервових волокон, є основною частиною периферичної нервової системи, забезпечує проведення нервових імпульсів.
Н. депресорний – аферентні волокна блукаючого нерва, що йдуть від барорецепторів дуги аорти, викликають депресорну реакцію, яка спричинює зниження тиску крові;
н. посилюючий за Павловим – волокно симпатичного нерва, яке забезпечує ізольований позитивний інотропний ефект.
НЕРВІЗМ – напрям у фізіології, який надає ЦНС провідної ролі у регуляції фізіологічних функцій та процесів життєдіяльності організму тварини або людини.
НЕРВОВИЙ – вказує на відношення до нерва або нервової клітини.
НЕРВОВО-ЕМОЦІЙНЕ НАПРУЖЕННЯ – особливий стан, який виникає у процесі діяльності або спілкування, при якому домінує емоційний компонент, що дає підвищену оцінку всім чи деяким елементам діяльності.
НЕСПАННЯ – стан організму, що характеризується активним станом психічної та моторної діяльності.
НИРКА – парний орган сечоутворення, який відіграє важливу роль у забезпеченні гомеостазу організму, виведенні продуктів азотистого обміну і виробляє біологічно активні речовини – ренін, простагландини тощо.
Н. штучна – прилад для нормалізації гомеостазу організму шляхом екстракорпорального гемодіалізу.
НІСТАГМ – мимовільні ритмічні двофазні (з швидкою та повільною фазами) рухи очних яблук.
Н. вестибулярний – н., обумовлений подразненням рецепторів вестибулярного апарата;
н. оптокінетичний – н., який виникає при подразненні зорового аналізатора.
НОМОГРАМА – відображення функціональної залежності між значеннями змінних величин, представлених у вигляді графіків чи креслень.
НОРАДРЕНАЛІН – фізіологічно активна речовина, біогенний амін; належить до катехоламінів, утворюється з дофаміну; медіатор та гормон симпатоадреналової і адренергічної систем.
НОРМА – межі параметрів функції.
НОРМОГРАМА – ЕКГ, яка проявляється приблизно однаковою аплітудою зубців R та S відповідно у І та IIІ стандартних відведеннях.
НОРМОКАПНІЯ – нормальна напруга вуглекислого газу в крові.
НУДОТА – тяжке відчуття наближення блювання.
НУКЛЕАЗА – фермент підшлункового соку, який розщеплює нуклеїнові кислоти і продукти їх розпаду до вільних нуклеотидів.
НЮХ – здатність сприймати й розрізняти різноманітні запахи; один із видів хеморецепції, здійснюється нюховим аналізатором, відіграє важливу роль у живленні, біологічній орієнтації тощо.