О. акомодації – збільшення заломлювальної сили оптичної системи ока під час максимальної напруги щодо мінімальної; виражається в діоптріях;
о. вдиху резервний – максимальний об'єм повітря, який можна вдихнути після спокійного вдиху;
о. видиху резервний – максимальний об'єм повітря, який можна видихнути після спокійного видиху;
о. дихальний – о . повітря, вдихуваного або видихуваного під час одного спокійного вдиху або видиху;
о. дихання хвилинний – о. повітря, вдихуваного (або видихуваного) за 1 хв;
о. крові ударний – кількість крові, яка викидається шлуночком серця при одному скороченні; в нормі у дорослої людини близько 70 мл;
о. крові (кровообігу) хвилинний – кількість крові, яку викидає лівий (або правий) шлуночок серця за 1 хв;
о. легенів залишковий (ЗОЛ) – о. повітря, що залишається в легенях після максимального видиху; у нормі близько 1 л;
о. с. кінцево-діастолічний – о. крові в шлуночку серця, який він займає перед черговою систолою;
о. с. резервний – о. крові, який залишається в камерах серця після нормальної систоли при повному спокої організму;
о. с. хвилинний – показник функції серця – о. крові, що викидається шлуночком за 1 хв, виражається у л/хв або мл/хв;
о. циркулюючої крові (ОЦК) – кількість крові, яка закінчує повний кругообіг за відносно короткий проміжок часу; в стані спокою – 55-60 % всієї маси крові.
ОБМІН – сукупність процесів перетворення речовин і енергії в організмі та обмін речовинами і енергією між організмом і навколишнім середовищем.
О. азотистий – поєднання всіх перетворень білків та інших азотовмісних речовин в організмі;
о. білковий – сукупність усіх процесів перетворення білків у організмі;
о. водно-електролітний – сукупність процесів надходження, всмоктування, розподілу, виділення води та електролітів з організму;
о. вуглеводний – сукупність усіх процесів перетворення вуглеводів в організмі;
о. енергетичний – сукупність усіх процесів перетворення різних форм енергії між собою, а також накопичення та використання макроергічних сполук організмом;
о. жировий – сукупність усіх процесів перетворення жирів (ліпідів) в організмі;
о. мінеральний – сукупність процесів всмоктування, перетворення та виділення з організму неорганічних речовин;
о. основний – мінімальна кількість енергії, необхідна для підтримки життя організму у стані повного фізичного та психічного спокою; визначається у лежачому положенні, натщесерце, в умовах температурного комфорту;
о. о. необхідний – о. о. необхідний обстежуваному відповідно до його віку, статі, маси тіла, зросту; визначається за допомогою таблиць або формул;
о. о. фактичний – о. о., який визначається в обстежуваного методом повного або неповного газового аналізу.
ОВЕРШУТ – позитивна фаза потенціалу дії, що міститься над ізолінією.
ОВУЛЯЦІЯ – вихід зрілої, здатної до запліднення яйцеклітини із фолікула у жінок дітородного віку.
ОГОРОЖА МОЗКУ – одне із базальних ядер, яке бере участь у корекції програми складного рухового акту і формуванні емоційно-ефекторних реакцій.
ОЗНАКИ СТАТЕВІ – морфологічні та функціональні ознаки, які визначають статеву належність особи.
О. с. вторинні – статеві ознаки, які належать до будови та (чи) функції різних органів, крім статевих;
о. с. первинні – статеві ознаки, які належать до будови статевих органів.
ОКЛЮЗІЯ – 1) взаємодія двох імпульсних потоків між собою, при якій сумарний результат виявляється значно меншим, ніж сума взаємодіючих реакцій; 2) порушення прохідності порожнинних органів, зумовлене закриттям їхнього просвіту; 3) змикання зубів при рухах верхньої та нижньої щелеп.
ОКО – парний орган зору.
О. ведуче – око, яке функціонально переважає в акті бінокулярного зору;
о. скошене – око , оптична вісь якого спрямована в бік від видимого об'єкта;
о. редуковане – спрощена фізична модель ока, що являє собою оптичну систему, яка на відміну від схематичного ока має тільки одну заломлювальну поверхню;
о. схематичне – фізична модель ока, яка включає систему середовищ, характеристики яких відповідають середнім фізіологічним константам ока.
ОКСИГЕМОГЛОБІН – сполука гемоглобіну з киснем без зміни валентності заліза, яка забезпечує перенесення кисню від легенів до тканин.
ОКСИГЕМОГРАМА – крива, яка відбиває зміни ступеня насичення крові киснем.
ОКСИГЕМОМЕТРІЯ – метод визначення ступеня насичення крові киснем, що грунтується на різниці спектрів поглинання світла оксигемоглобіном та відновленим гемоглобіном з відповідними змінами щільності крові.
ОКСИГЕНАЦІЯ – процес насичення крові та тканин киснем.
О. гіпербарична – вплив на організм збільшеного тиску кисню, що спричинює збільшення кисневої ємності крові, лімфи тощо.
ОКСИСПІРОГРАФІЯ – метод одночасної реєстрації різних параметрів зовнішнього дихання та об'ємної швидкості споживання кисню.
ОКСИТОЦИН – гормон задньої частки гіпофіза, який посилює виділення молока молочною залозою під час лактації та скорочення мускулатури матки.
ОЛІГЕМІЯ – зменшення загальної кількості крові.
ОЛІГОКІНЕЗІЯ – порушення рухових функцій, обумовлене обмеженням, скованістю рухів.
ОЛІГОЦИТЕМ1Я – зменшення загальної кількості клітин периферичної крові.
ОЛІГУРІЯ – виділення малої кількості сечі (300-500 мл за
1 добу).
ОЛЬФАКТОМЕТРІЯ – комплекс методів вивчення функції нюху.
О. якісна ольфактометрія – визначення здатності людини сприймати і розрізняти запахи;
о. кількісна ольфактометрія – визначення порогу нюху, часу адаптації, відновлення нюхової функції.
ОНКОГРАФІЯ – плетизмографія внутрішніх органів (печінки, нирок тощо).
ОНТОГЕНЕЗ – процес індивідуального розвитку організму,який охоплює весь життєвий цикл (з моменту утворення зиготи і до смерті).
ОПІР ПРЕКАПІЛЯРНИЙ – гідродинамічний опір дрібних артерій, артеріол та прекапілярних сфінктерів.
О. посткапілярний – гідродинамічний опір венул та дрібних вен.
ОПІСТОТОНУС – судомна поза, викликана тонічними скороченнями м'язів спини та шиї із закиданням голови, витяганням кінцівок; виникає при пошкодженнях верхніх відділів мозкового стовбура.
ОПСИН – білок, що входить до складу родопсину.
ОПТИМАЛЬНИЙ РЕЖИМ ВІДПОЧИНКУ – режим відпочинку, який забезпечує повне відновлення фізіологічних резервів і функціональних можливостей організму.
ОПТИМАЛЬНИЙ РЕЖИМ ДІЯЛЬНОСТІ – режим діяльності, при якому людина тривалий час підтримує потрібну продуктивність праці.
ОПТИМУМ – рівень подразнення, при якому відбувається максимальна діяльність організму або тканини. Термін ввів М.Є. Введенський.
О. білковий – кількість білків у їжі, необхідних для забезпечення потреби організму в білках і збереження гарного самопочуття, високої працездатності, достатнього опору інфекціям тощо.
ОПТОГРАМА – фіксоване на сітківці зображення після дії його на адаптоване до темряви око або після обробки її розчином галуну.
ОРГАЗМ – вищий ступінь любострасного відчуття, що виникає під час завершення статевого акту або при інших формах статевої розрядки.
ОРГАН – частина організму, яка є еволюційно сформованим комплексом тканин, об'єднаних загальною функцією, структурною організацією та розвитком.
ОРГАНІЗМ – окрема жива біологічна система; основні властивості: безперервний обмін речовин із зовнішнім середовищем, подразливість, здатність рости, розмножуватися тощо.
ОРІЄНТАЦІЯ ПРОСТОРОВА – здатність людини визначати своє положення та характер переміщення у просторі відносно лінії горизонту, вектора сили тяжіння і оточуючих речей.
ОСЕРЕДОК АВТОМАТІЇ СЕРЦЯ – ділянка провідної системи серця, яка генерує імпульси збудження, що викликають скорочення міокарда.
О. а. с. гетеротопний – ділянка спеціалізованої тканини, розміщена в будь-якому місці нижче від синусного вузла, є джерелом ектопічного ритму серця чи екстрасистоли;
о. а. с. номотопний – о. а. с., розміщений у синусо-передсердному вузлі;
о. збудження – сукупність близько розміщених і одночасно фізіологічно активних нервових елементів ЦНС.
ОСКОМА – підвищення чутливості здорових зубів до механічних, хімічних та інших подразнень, спричинене впливом на них слабких розчинів кислот, що входять до складу їжі.
ОСМОРЕГУЛЯЦІЯ – сукупність процесів і механізмів, погоджена діяльність яких спрямована на підтримку оптимального рівня осмотичного тиску, необхідного для нормальної життєдіяльності організму.
ОСМОРЕЦЕПТОР – інтерорецептор, який належить до хеморецепторів і виділяється на основі вибіркової чутливості до змін осмотичного тиску тканинної рідини та крові.
ОСТЕОРЕЦЕПТОР – полімодальний рецептор, розміщений в різних структурах кістки.
О. артеріальна – графічна реєстрація коливальних процесів артеріальних судин.
ОСЦИЛОСКОПІЯ – метод вивчення біоелектричних процесів шляхом візуального спостереження за допомогою осцилоскопа.
ОФТАЛЬМОСКОПІЯ – метод вивчення стану дна ока – задньої частини внутрішньої поверхні очного яблука: сітківки, судинної оболонки та диска зорового нерва.