До гідравлічних машин належать і спеціальні гідравлічні пристрої, що призначаються для переміщування рідини:
гідравлічні тарани, в яких використовується енергія гідравлічного удару;
ерліфти (повітряні підйомники), якими за допомогою стиснутого повітря піднімають воду із свердловин;
струминні насоси, або ежектори, в яких рідина піднімається завдяки використанню кінетичної енергії потоку рідини або пари.
Підвищення тиску при гідроударі може використовуватися на користь для підйому води за допомогою гідравлічного тарану (рис.2.10). Таран складається з робочої коробки 3 з ударним клапаном 1 і нагнітальним клапаном 2 та повітряного ковпака С на напірному трубопроводі.
Принцип дії тарана такий. При відкритті ударного клапана 1 вода надходить із резервуара у коробку тарана. У коробці виникає гідравлічний удар. При цьому ударний клапан закривається. Через підвищення тиску відкривається нагнітальний клапан 2, і частина води входить у повітряний ковпак, стискаючи повітря, яке міститься в ньому. Внаслідок надлишкового тиску повітря в ковпаку вода витискається по напірному трубопроводу в резервуар Е на висоту Н2.
Після витіснення частини води з робочої коробки тиск у ній зменшиться, і клапан 1 під дією власної ваги знову відкриється. В цей час клапан 2 під дією тиску повітря в ковпаку буде закритим. Потім знову потік води закриває клапан 1, і цикл повториться.
Висота нагнітання тарана Н2 = (2-10)Н1. При цьому подача q = (0,4-0,07)Q, а к.к.д. = 0,85-0,40. Промислові гідротарани піднімають воду до 60 м при Q= 20-22л/хв. Вони прості в експлуатації і можуть працювати довгий час, постачаючи воду в невеликі селища та на підприємства.
У промисловості використовують повітряний (газовий) підйомник для рідин, який відомий під назвою ерліфт, або газліфт. Підйомники такого типу застосовують для подачі води або нафти із бурових свердловин.
Схема такого підйомника наведена на рис. 2.11. В обсадну трубу 1 спущена водопідйомна труба 2. Повітря з компресора К по повітропроводу (наведеному пунктиром) подається до нижньої частини водопідйомної труби. Проходячи через фільтр, повітря змішується з водою і утворює водно-повітряну суміш. Питома вага цієї суміші менша, ніж питома вага у кільцевому просторі між трубами. Стовп важкої чистої води в обсадній трубі буде витискувати стовпи суміші по підйомній трубі. При ударі об відбійний конус 4 суміш виділяє повітря, а вода, відділена від повітря, зливається в резервуар 3.
У струминних насосах (ежекторах, інжекторах) (рис.2.12) потік корисної подачі Qo переміщується і одержує енергію завдяки змішуванню з робочим потоком Q1. Повна подача на виході з насоса Q2=Q1+Qo.
Принцип дії насоса базується на використанні для підйому і переміщування рідини (води) кінетичної енергії робочої рідини або пари. За допомогою напірного трубопроводу вода або пар підводиться під тиском до сопла 2. Струмінь витікає із сопла і з великою швидкістю надходить до камери змішування 4, а далі через перехідний патрубок 8 та дифузор 5 в напірний трубопровід 6. Струмінь 3 води або пари захоплює за собою зі змішувальної камери повітря і утворює в ній вакуум. Внаслідок цього по всмоктувальній трубі починає підніматися рідина (з колодязя, траншеї). Ця рідина надходить до змішувальної камери 4 і далі в напірний трубопровід.
Струминні насоси мають низький к.к.д. (=0,2-0,35). Їх застосовують для відкачування рідини з глибоких колодязів, артезіанських свердловин, для перекачування агресивних та забруднених рідин. Насоси мають просту конструкцію і малі габарити.
= 0,85-0,40. Промислові гідротарани піднімають воду до 60 м при Q= 20-22л/хв. Вони прості в експлуатації і можуть працювати довгий час, постачаючи воду в невеликі селища та на підприємства.
