При інфаркті міокарда призначають цілий комплекс лікувальних засобів, що мають патогенетичну та симптоматичну дію.
Для усунення больового синдрому призначають наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, пентазоцин, трамадол) з атропіну сульфатом, димедролом або застосовують невролептанальгезію (фентаніл з дроперидолом). Призначають інгаляцію діазоту оксиду з киснем у поєднанні з невролептиками. При залишковому і незначному больовому синдромі застосовують анальгін разом з невролептиками або протигістамінними засобами.
Для зняття тяжкого нападу стенокардії та запобігання розвитку інфаркту міокарда застосовують внутрішньосудинне введення препаратів нітратів. При цьому може виникнути значна артеріальна гіпотензія.
Для профілактики і усунення порушень ритму серця призначають аміодарон, fi-адреноблокатори. Із препаратів, які мають пряму антифібриляторну дію, частіше застосовують лідокаїну гідрохлорид.
Для зниження ризику раптової смерті призначають р-адреноблокатори (метопролол, атенолол), інгібітори АПФ (каптоприл).
Для стабілізації гемодииаміки застосовують судинорозширювальні засоби: адреноміметики (норадреналін, дофамін, мезатон), а також серцеві глікозиди (строфантин, корглікон, дигоксин).
Для профілактики тромбоутворення застосовують антикоагулянти (гепарин, фраксипарин), а при наявності тромбу — фібринолітичні засоби (стрептокіназа, стрептодеказа, актилізе). Лізис тромбу проводять у ранні строки від початку гострого інфаркту міокарда (не пізніше 6 год).
Для обмеження ділянки інфаркту міокарда застосовують препарати, що зменшують потребу серцевого м'яза в кисні (нітрогліцерин внутрішньосудинно, J-адреноблокатори). Ці засоби зменшують післяиавантаження на міокард і гальмують ліполіз. Застосовують гіпербаричну оксигенацію або тромболітичну терапію в комбінації з засобами, що підвищують анаеробний обмін (поляризуюча суміш).
Для підвищення проникності стінки судин у зоні ішемії вводять препарати гіалуронідази, а для впливу на реактивні запальні процеси — антиоксиданти (а-токоферол, дибунол, глюкокортикоїди).
Засоби, що застосовують для лікування хворих на ішемічну хворобу серця.
Назва.
Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.
Нітрогліцерин Nitroglycerinum
Сустак Sustac
Тринітролонг
Trinitrolong
Валідол
Validolum
Но-шна
No-Spa
Фенігідин Phenihyddinum
Молсидомін
Molsidomine
Нітросорбід
Nitrosorbidum
Ізосорбід
тононітрат
Isosorbide
mononithate
Таблетки і капсули по 0,0005г; у флаконах по 10 мл 1 % спиртового розчину; в ампулах по 10 мл 0,1 % розчину.
По 0,5— 1 табл., капсулі, по 1—2 крап, на шматочок цукру під язик; внутрішньовенно крапельно
Таблетки: сустак-міте по 2,6 мг; сустак-форте по 6,4 мг. Усередину по 2,6 мг (сустак-міте) 2 рази на день, 6,4 мг (сустак-форте) на прийом
Полімерні плівки овальної форми, які містять 0,001 або 0,002 г нітрогліцерину. Плівку розміщують на слизовій оболонці ротової порожнини Таблетки по 0,06 г; капсули по 0,05 г; у флаконах по 5 мл. По 1 табл., капсулі або по 4 —5 кран, на шматочок цукру під язик Таблетки по 0,04 г; в ампулах по 2 мл 2 % розчину.
Усередину по 0,04 — 0,08 г 2 —3 рази на день; внутрішньовенно повільно 2-4 мл 2 % розчину Таблетки по 0,01 г.
Під язик і всередину по 0,02 г 2 —3 рази на добу. Після досягнення терапевтичного ефекту переходять на підтримувальиу дозу по 0,01 г 3 рази па добу Таблетки по 0,002 г.
Усередину або під язик по 0,5—1 табл. 2 — 3 рази на добу після їди Таблетки по 0,005 і 0,01 г. Усередину по 1 —2 табл. 3 — 4 рази на добу Таблетки по 0,02 і 0,04 г; в ампулах по 1мл (10 мг).
Усередину по 1 —2 табл. 2 рази на добу, у разі тяжкого стану — 40 мг 2 — 3 рази на добу