Дисципліна «Українська мова в засобах масової комунікації (ЗМК)» є однією із провідних дисциплін, що тісно пов’язана з професійною підготовкою фахівців-журналістів.
Значення засобів масової комунікації на сучасному етапі розвитку суспільства надзвичайно велике: вони значно впливають на розвиток і функціонування мови, формування мовної культури, визначають певною мірою мовну поведінку реципієнта. Засоби масової комунікації – основний фактор формування і розповсюдження норм літературної мови. Ось як визначив роль та функціональне призначення мови сучасних йому мас-медіа Лесь Мартович: «Публіка вчиться мови із преси. З мови публіки можна догадатися, якою мовою пишеться преса, і навпаки …». Ці слова, як не парадоксально, актуальні й у наш час. Не змінився зміст висловленого. Змінилася лише система ЗМІ.
Мовну ситуацію в ЗМІ неможливо розглядати поза самими суб’єктами масово-інформаційної діяльності – журналістами, ведучими інформаційно-аналітичних програм. Мовленнєва компетенція журналіста – це як його індивідуальний портрет, так і портрет ЗМІ, в якому він працює, а також, як було зазначено вище, – портрет суспільства в цілому. Отже, головною ознакою ефективності ЗМІ є мовлення представників медійного процесу.
Курс «Українська мова в ЗМК» вивчається у IV семестрі. Загалом на дисципліну «Українська мова в ЗМК» виділено 108 годин. Серед них на лекційний курс - 20 годин, на практичні заняття – 52 години, на самостійну роботу студентів – 36 годин. Завершується вивчення дисципліни іспитом. Отже, як бачимо, курс «Українська мова в ЗМК» має доволі великий обсяг. Він охоплює вивчення декількох тем. Серед усіх тем, винесених на опрацювання, особливо виділяється тема «Комунікативно-прагматичні основи журналістського мовлення. Інтелектуальна й естетична функції техніки мовлення». На її опанування виділяється 4 години лекційного курсу та 10 годин практичних занять.
Особлива увага до вивчення цієї теми зумовлена тим, що одним із недоліків сучасних ЗМК є тотальне недотримання і незнання норм літературної вимови (орфоепічних норм).
Орфоепічні норми сучасної української літературної мови є загальнообов’язковими. Їх повинен дотримуватися кожен, хто розмовляє українською мовою. Нормативність забезпечує адекватне сприйняття висловленого, полегшує процес спілкування.
Сьогодні, як ніколи, гостро стоїть питання про чистоту слова, що звучить у засобах масової інформації, оскільки впродовж тривалого часу засоби масової інформації були позбавлені можливості подавати інформацію українською мовою.
Явище інтерференції, що виникло під впливом домінування російської мови, спостерігаємо на всіх рівнях української мови. Проте найскладніше цей процес проходить на вимовному рівні. Двомовність спричинила притуплення та спотворення у носіїв української мови притаманного для цієї нації фонологічного слуху. Загальновідомо, що із вимовним суржиком боротися важче, ніж, наприклад, із лексичним, синтаксичним. Лексичні та синтаксичні кальки можна вилучити, запам’ятавши правильні відповідники, а правильну вимову освоїти дуже важко, оскільки вимовний суржик деформує артикуляційну базу мовця.
Отже, проблема орфоепічної норми є актуальною. Могутнім засобом поширення та підтримання єдності орфоепічних норм є ЗМІ (особливо радіо та телебачення).
З-поміж найнагальніших завдань у цій галузі необхідно зазначити потребу якнайвимогливішого додержання вимовної норми у щоденній практиці, щоб представники ЗМІ дбали про це, давали в своїй роботі бездоганні зразки літературної вимови й ширили її в народі.
Враховуючи вищезазначене, пропонуємо комплекс вправ до практичних занять із передбаченої програмою навчальної дисципліни «Українська мова в ЗМК» для студентів ІІ курсу теми «Комунікативно-прагматичні основи журналістського мовлення. Інтелектуальна й естетична функції техніки мовлення».