Комерційний розрахунок – це метод господарювання шляхом порівняння у вартісній (грошовій) формі витрат і результатів господарської діяльності підприємства при його економічній відповідальності. Застосовується з метою отримання максимального прибутку. До основних принципів комерційного розрахунку належать: господарська самостійність підприємства; самофінансування і самоокуповування; матеріальна зацікавленість і відповідальність; фінансовий контроль. Господарська самостійність знаходить вираз у сукупності прав з самостійного вирішення широкого кола питань економічного стимулювання, використовування ресурсів і в закріпленні за підприємством основних і оборотних коштів. Самоокуповування підприємства виражається у відшкодуванні витрат власними доходами від реалізації продукції, отриманні прибутків (доходів) у розмірі, необхідному для створення фондів споживання і накопичення, забезпеченні планових платежів до бюджету і т.п. Самофінансування включає самоокуповування, але на відміну від нього означає не статичну, а динамічну окупність витрат з власних зароблених коштів, відшкодування не лише того, що вже витрачене, але й того, що необхідно витратити на розвиток виробництва. Принцип матеріальної (економічної) зацікавленості реалізується на базі різних форм економічного стимулювання підприємств, що включають фінансово-кредитні важелі, податкову систему, ціноутворення. Матеріальна відповідальність передбачає відповідальність за виконання підприємствами державних контрактів, державних замовлень, договірних зобов'язань із споживачами, а також фінансової дисципліни. Принцип фінансового контролю базується на використанні вартісних показників, фінансово-економічних нормативів.
В економічній науці комерційний розрахунок розглядається у двох аспектах: як економічна категорія і як метод господарювання.
Як економічна категорія комерційний розрахунок - це система економічних відносин, що виникають з приводу порівняння витрат і результатів господарської діяльності з метою максимізації прибутку.
Як метод господарювання комерційний розрахунок є елементом економічного управління і полягає в:
- координації громадських інтересів з інтересами підприємств;
- порівнянні витрат і результатів господарської діяльності;
- забезпеченні безпосереднього прямого зв'язку між ефективністю і доходами членів колективу;
- державному впливі на підприємства за допомогою економічних інструментів (податки, кредит, державні замовлення і контракти).
Дійсний комерційний розрахунок може бути забезпечений лише при одночасному здійсненні всіх принципів . Ігнорування хоча б одного з них перетворює комерційний розрахунок на формальність.
Підводячи підсумок сутнісних характеристик комерційного та господарського розрахунку, можна зробити висновок, що комерційний розрахунок - це метод господарювання, який реалізує на рівні підприємства - товаровиробника товарно-грошові відносини.
Господарський розрахунок в умовах ринкових відносин є модифікацією комерційного розрахунку, що реалізується на рівні структурних підрозділів підприємства.