загрузка...
 
3.3. Внутрішньофірмове підприємництво
Повернутись до змісту

3.3. Внутрішньофірмове підприємництво

 У ринковій економіці важливою передумовою успішного розвитку підприємства є підприємницький стиль його діяльності. Якщо підприємство велике, воно може втратити підприємницькі властивості внаслідок більшої інерційності. Для такого підприємства більш характерні риси прирісного стилю поведінки. Воно надає перевагу стабільності, що значно знижує потреби в нововведеннях. Це, у свою чергу, призводить до зниження конкурентоспроможності та зменшення частки підприємства на ринках збуту продукції. Перед підприємствами постає завдання пошуку шляхів поєднання переваг великих фірм та підприємницьких властивостей малих підприємств. Тому процес відродження та подальшого розвитку великих підприємств в Україні повинен супроводжуватися їх внутрішньою дезінтеграцією – виокремленням внутрішніх підприємницьких структур.

 З організацією внутрішньофірмового підприємництва поряд із збільшенням обсягу діяльності низових підрозділів підвищується відповідальність та розширюються повноваження їхніх адміністрацій. Якщо раніше керівник підрозділу відповідав лише за прибутки та збитки та повинен був відстежувати обсяг продажу, то після створення малої фірми він контролює статті бухгалтерського балансу та надходження готівкових платежів. Таким чином, його обов’язки стають подібними до обов’язків президента компанії середнього масштабу.

 У результаті організації внутрішньофірмового підприємництва «синдром великого бізнесу» змінився на «довгостроковий цикл зростання». Цей цикл здійснюється за схемою: реакція на вимоги споживачів – нові технології – нові товари – розширення ринкової участі – зростання прибутків.

 Внутрішньофірмове підприємництво досить поширене у корпораціях. Тут основоположною є ідея, згідно з якою підприємницька автономія – суттєва передумова інноваційної діяльності. Сутність внутрішньофірмового підприємництва полягає у вивільненні творчої підприємницької активності на внутрішньофірмовому рівні. Якщо вчений, інженер, винахідник, службовець має потенційно цінну науково-технічну ідею і готовий стати головним організатором у справі її здійснення, йому створюють необхідні для цього умови.

 Керівництво корпорації формує певну мережу підтримки підприємництва в межах корпорації. По-перше, воно забезпечує фінансування ризикованих проектів шляхом створення альтернативних джерел фінансування (загальнокорпоративні кошти на НДДКР, кошти підрозділів, спеціальні інноваційні фонди для фінансування ризикованих проектів). По-друге, багато корпорацій створюють у своїй структурі спеціальні підрозділи – венчурні групи, відділи нововведень та ін., що виявляють цінні науково-технічні ідеї, реалізація яких неможлива в межах даної структури. Таким підрозділам доручається організація внутрішніх фірм для реалізації цих ідей і створення умов для їх діяльності.



загрузка...