Обґрунтування виробничої програми підрозділів трудовими ресурсами обмежується, як правило, тими категоріями працівників, кількість яких залежить від обсягу і структури виробництва. Це переважно робітники. Кількість робітників, потрібна для виконання запланового обсягу роботи, визначається різними методами залежно від специфіки виконуваних процесів і нормування праці: на основі трудомісткості робіт, норм виробітку, норм обслуговування, за робочими місцями тощо. Розрахунки проводяться окремо за професіями і кваліфікацією робітників.
Кількість робітників на роботах з нормованою трудомісткістю визначається за формулою
(7.5)
де Чоб — середньооблікова кількість робітників; Тпл — планова трудомісткість робіт, нормованих людино-годин; ТП — фонд робочого часу одного працівника в плановому періоді, год;
кн — коефіцієнт виконання норм.
Фонд часу роботи одного середньооблікового робітника визначається на основі кількості робочих днів у плановому періоді, передбачених законом невиходів на роботу і середньої тривалості робочого дня.
Тп = Дп * tДС, (7.6)
де Дп — середня кількість днів виходу на роботу в плановому періоді одного робітника; tДС — середня тривалість робочого дня, год.
Середня кількість днів виходу на роботу (реальний робочий час у днях) обчислюється на основі кількості робочих днів у плановому періоді за календарем (Др) і середньої кількості днів невиходів згідно з трудовим законодавством (відпустки, хвороба та ін.) — Дн, тобто
Дп = Др-Дн. (7.7)
Середня тривалість робочого дня менша від номінальної тривалості, якщо у складі робітників є такі, що мають скорочений робочий день (неповнолітні, матері, що мають дітей віком до одного року). В інших випадках середня тривалість дня збігається з номінальною (tд.н).
Згідно з цими обчисленнями можна визначити втрати робочого часу:
, (7.8)
де h — втрати робочого часу у відсотках.
Коли виготовляється один вид продукції або виконується однорідна робота, кількість робітників можна визначати за нормами виробітку:
(7.9)
де N — плановий обсяг продукції (роботи) у натуральному виразі;
Вд — денна норма виробітку одного робітника у натуральному виразі.
Кількість робітників за нормами обслуговування визначається за формулою
, (7.10)
де Чяв — явочна кількість робітників;
т — кількість устаткування (робочих місць), що потребує обслуговування;
тн — норма обслуговування, тобто кількість устаткування, яку повинен обслуговувати один робітник;