Тема 9 Прогнозування тенденцій розвитку технологій
Технологічний процес. Як за старих часів, так і сьогодні будь-який товар виробляється тим або іншим методом, за допомогою тієї або іншої технології. Технологічний процес виробництва розвивається за об’єктивними законами, подібними до тих, за якими прогресують і продукти. Очевидно, що рівень розвитку технології визначає можливу якість продукту. Цікавіше, що говорити про стадії ринку якогось продукту можна лише стосовно того або іншого способу виробництва. При переході технології на наступний рівень продукт здешевлюється й найчастіше переходить із третього етапу ринку знову на другий. Так само рівень розвитку технології диктує можливий рівень розвитку компанії. Технологія висуває до компанії ті або інші вимоги за системі контролю якості. Технологія застосовується, коли компанії переходять зі свого географічного регіону в транснаціональні корпорації.
Еволюція технології. У більш спрощеному вигляді можна сказати, що технологія виробництва проходить, як мінімум, три етапи. Перший етап — це ручне (кустарне) виробництво.
Товар виробляється фахівцем з виготовлення саме цього товару, а не якогось іншого. Другий етап — це поява машин та інструментів, що роблять виробництво високомеханізованим або напівавтоматичним. Товар все ще виробляється професіоналом, навченим виробляти саме його, але тепер вимоги до навичок цього фахівця слабшають, а його продуктивність зростає. На третьому етапі виробництво стає автоматичним. Виробником вже може виявитися не фахівець із виробництва даного конкретного типу товару, а експерт з обслуговування устаткування, що виробляє товар.
Технологічний процес виробництва — це, по суті, теж технічна система, а, отже, немає нічого дивного, що він еволюціонує за об’єктивними законами. Особливо якщо врахувати, що те, що є засобом виробництва для одних, є продуктом,якиї продається іншими.
Приклад. Для кравця швейна машинка та праска є знаряддями праці й частиною їх технології, але для заводів, що виробляють швейні машинки й праски, це ж їх кінцеві товари. Те ж можна сказати й про автоматизовані лінії пошиття для сучасних швейних виробництв. Найскладніша автоматизована лінія, що шиє сорочки, це ж і є продукт заводів з виробництва технологічних ліній. А отже, і розвиватися він повинен за тією самою S-подібною кривою, що й будь-які інші продукти.
Звичайно, ототожнювати технологічний процес і знаряддя праці не можна. Наприклад, розглянемо еволюцію технологічного процесу пошиття, навіть у тій найпростішій формі, у якій його знає кожний з нас. Спочатку кравець шив штани просто голкою з ниткою. Потім з’явилася швейна машинка. Технологічний процес сильно інтенсифікувався. Потім прийшли автоматизовані технологічні лінії, які шиють самі, практично без участі кравця. Принципово різні основні знаряддя з пошиття замінюють один одного. Як це описано для змін одних S-подібних кривих іншими, а технологія пошиття при цьому розвивається як якесь безперервне ціле.
Розвиток технологічного процесу зображено на рис. 9.1. По осі Х там відкладені інвестиції в інструменти виробництва, таки як голки, швейні машинки й автоматичні лінії. А по осі Y — продуктивність, тобто кількість одиниць товару заданої якості, що може бути вироблена за одиницю часу.
Тут продуктивність точніше вимірювати в одиницях товару, ніж у доларах, зароблених за одиницю часу. Причина в тому, що попит і ціна на якийсь товар можуть раптом змінитися як наслідок соціальних причин, так що потокова лінія почне «виробляючи» більше або менше доларів, виробляти таку саму кількість одиниць товару.
Рисунок 9.1 — S-подібні криві для альтернативних
технологічних систем
При цьому продуктивність технологічного процесу в цілому може ще якийсь час зростати й після того, як основний інструмент вийшов на третій етап. Це досягається тим, що ще можутьпродовжувати вдосконалюватися технологія подачі матеріалу до інструмента, сортування заготовок і всі інші допоміжні процеси. Адже найчастішебуває так: поки швидко вдосконалюється сам основний інструмент, усі настільки раді результатам його прогресу, що ні на що інше поки не хочуть відволікатися.
Якщо на графік продуктивності ми накладемо графік, який схематично зображує динаміку ціни зробленого товару, то побачимо, що ціна знижується обернено пропорційно продуктивності. Чому, адже технологічна лінія коштує набагато дорожче швейної машинки й, уже тим більше, голки? Причини дві. По-перше, якщо лінія коштує в мільйони разів дорожче набору голок, а виробляє вона за той самий час у десять мільйонів разів більше штанів, то за інших одинакових умов одні штани повинні бути в десять разів дешевше.
Причина друга: падають вимоги до кваліфікації персоналу. Шлях від кустаря через високомеханізоване напівавтоматичне виробництво до автоматизованих потокових ліній — це шлях від талановитого умільця, що присвятив справі все життя, до нормального кваліфікованого працівника, а потім – і просто до низькокваліфікованої робочої сили.
Адже скільки років було потрібно, щоб навчитися вручну прошити ідеально рівний шов на колоші. Це ж треба, щоб рука ніде не здригнулася, щоб і шільність була, і нерви в порядку, і око гостро дивилося. Набагато легше навчитися робити такий самий шов на машинці. Одна лише механіка її роботи вже рятує від більшості можливих помилок і сильно прискорює процес, зменшуючи навантаження. Однак на машинці усе ще шиє кравець, тобто кваліфікований фахівець зі штанів. А от в автоматичній швейній лінії шиє вже сама машина. І ніякий кравець там не потрібний. Потрібний лише вчора найнятий робітник, що перекладає заготовку з одного верстата на іншій.
Просування від кустарного ручного виробництва до автоматичного й зниження рівня вимог до кваліфікації співробітників дозволяють не тільки наймати людей з більш низькою зарплатою, а й дають можливість переносити виробництво в регіони, де відсутня розвинена й дорога система підготовки професійних кадрів. Це робить виробництво більш географічно мобільним.
Механізація й тим більше повна автоматизація виробництва можливі лише тоді, коли весь виробничий цикл чітко розбитий на елементарні операції й кожна з них зрозуміла. До речі, тенденція залучати до виробництва менш кваліфіковану робочу силу за рахунок розбивання його на елементарні операції існувала задовго до появи автоматичних потокових ліній.
Приклад. На прикладі виготовлення рушниці можна простежити ще одну важливу закономірність еволюції технології виробництва. Спочатку кожну рушницю робили вручну індивідуально. Коли ж спробували виробляти рушниці серійно, то з’ясувалося, що при істотному здешевленні однієї рушниці якість її та можливість вести прицільний вогонь різко зменшилися. Однак незабаром з’ясувалося, що серійно вироблені рушниці не тільки наздогнали за якостю, але й перегнали ті, що робилися штучно. Феномен тимчасового падіння якості при переході від кустарного виробництва до механізованого і автоматизованого — явище, поширене й виявилося у багатьох випадках.
Зрозуміло, що трикрокова схема виробництва (ручне—механізоване—автоматичне) звичайно має більш ніж одну ланку на кожному із трьох етапів. У кожному конкретному виробництві виникають і зникають різні інструменти, додаючи свої підетапи на шляху розвитку технології того або іншого виробництва.
Технологія виробництва й стадія ринку. У своєму розвитку ринок проходить п’ять рівнів. Але коли ми говоримо, що ці рівні послідовно замінюють один одного для якогось продукту або сервісу, ми маємо на увазі, що це лише при постійній технології виробництва даного продукту. З появою ж принципово нової технології, що веде до різкого здешевлення продукту, ринок може перейти знову із третього етапу на другий.
Приклад. У дев’яностому році ринок міжнародного телефонного зв’язку був цілком третьоетапний. Кожен, хто вважав, що йому треба подзвонити за океан, міг це зробити. Інша справа, що при тих телефонних тарифах, що були на той момент, ідея подзвонити виникала тільки у разі дійсно гострої потреби. І довго розмовляти не хотілося. Коротше, ринок цілком задовольняв той попит, що був обумовлений дорогою пропозицією.
Однак після демонополізації телефонного зв’язку конкуруючі компанії стали використовувати різні технології (як інженерні, так і менеджерські), і ціна на трансконтинентальні дзвінки полетіла донизу. Тепер уже все більше людей могло собі дозволити подзвонити за шість тисяч кілометрів просто побалакати. Кількість користувачів сервісу міжнародного телефонного зв’язку різко зросла за рахунок того, що цілі телефонуючих стали дуже різноманітними. Ринок перейшов знову на другий рівень і до кінця тисячоріччя досяг третього рівня при знову зафіксованих цінах.
Цікаво, що товар може виявитися настільки доступний, що його виявляється можливо постійно штучно підтримувати на другому рівні. Це товари, орієнтовані на моду.
Технологія виробництва й система контролю якості. Стільки часу, скільки люди виробляють продукти, вони усвідомлено чи ні контролюють якість. При кустарному виробництві було цілком природно оцінювати якість кожного виробленого екземпляра окремо, а невдалі відбраковувати.
Однак із настанням індустріальної революції й масового конвеєрного виробництва виник новий підхід до системи менеджменту якості. В умовах масового виробництва стало економічно неефективно оцінювати якість кінцевого виробу або якість виробу на проміжних стадіях виготовлення. Замість цього почали оцінювати критичні параметри й стабільність технологічних процесів на різних стадіях виготовлення продукту. Такий підхід, що має назву статистичного контролю технологічного процесу, дозволив завчасно визначати незначні відхилення параметрів технологічного процесу й вживати коригувальних заходів, заперечуючи випуск неякісних виробів.
Вимоги до рівня якості і його контролю можуть істотно відрізнятися для різних видів виробів. Є вироби, що потребують 100% вихідного контролю навіть за наявності системи статистичного контролю технологічного процесу, наприклад, медичні прилади, військова, аерокосмічна або ядерна техніка, для яких установлюються тверді кількісні норми якості й надійності. Є вироби побутового користування, для яких достатній наявний у виробництві статистичний контроль процесу й вигідніше заміняти вироби, що відмовили за гарантією, ніж мати додаткові витрати вихідним контролем, тобто у цих випадках рішення приймається за суто економічними міркуваннями.
Приклад. Розглянемо ситуацію, що мала місце в реальному житті. Якийсь завод виробляв продукт для Пентагона. Вимоги до якості продукту, методики й обсягу його випробувань були строго засекречені. Одного разу комісія Пентагона прийшла на завод і виявила, що при тій кількості устаткування й співробітників, що контролюють якість, лише менше половини виробленої продукції може бути реально протестовано на якість. Навіть якщо всі контролери якості будуть працювати двадцять чотири годині, сім днів на тиждень, істотна частина відвантажень Пентагону залишиться без перевірки якості.
Наведений вище приклад демонструє необхідність у наступному витку системи менеджменту якості, що був втілений у системі ISO-9000. Стало очевидним, що повинні перевірятися прийнята в компанії система забезпечення якості продукції й документація, що підтверджує її належне функціонування. При цьому подібна вимога поширюється по ланцюжку на постачальників комплектуючих вузлів і деталей для даної компанії. Цікаво, що гарантується при цьому не те, що товар буде випускатися високої якості, а те, що виконується прийнята технологія виробництва виробу й функціонує прийнята система забезпечення якості продукції. Тим самим гарантується випуск виробів передбаченого рівня якості. Адже можна вирішити випускати й товар свідомо низької якості.
У такий спосіб простежується тенденція: від контролю якості кожного виробу, що випускається, через статистичний контроль технологічного процесу виробництва до контролю впровадження й функціонування системи забезпечення якості компанії і її постачальників як виробничого колективу, у якому люди взаємодіють і використовують устаткування за певними правилами. Зрозуміло, наступні рівні менеджменту якості не могли виникнути при кустарному виробництві.
А як це пов’язано з етапом розвитку компанії? Зрозуміло, менеджмент якості кожного окремого продукту цілком підходить для компанії першого рівня, у той час як впровадження системи ISO-9000 «по кишені» й свідомо лише для компаній другого й третього рівня. Це, у свою чергу, веде до деяких табу для малих компаній при спробах вийти на той ряд ринків. Наприклад, сучасний виробник автомобілів — це обов’язково компанія, що пройшла сертифікацію за ISO-9000. А це значить, що й будь-який постачальник частин до їхнього продукту (у цьому випадку, машині) теж повинен бути сертифікований за ISO-9000. Але якщо ви маленька компанія, початковець якої й грошей немає на складну й тривалу процедуру сертифікації, ви не можете продавати свій продукт автовиробникам. Що б ви не винайшли й не почали випускати, ваш єдиний шанс — це йти туди, де сертифікація за ISO-9000 не потрібна. Подібне обмеження необхідно враховувати, формуючи маркетингову політику.
