загрузка...
 
2.2 Схеми силового замикання і механізми, що їх створюють
Повернутись до змісту

2.2 Схеми силового замикання і механізми, що їх створюють

Після того як встановлена форма робочої частини, необхідно вибрати пластину із інструментального матеріалу. Її різальні кромки повинні розміщуватися відповідно до необхідних значень кутів j та j?. Довжина різальних кромок повинна бути достатньою для реалізації параметрів режиму різання t та S. Вибирають пластину з необхідним радіусом при вершині та з такими стружколамами на передній поверхні, які відповідають умовам процесу різання. Одночасно необхідно вирішити, який механізм буде використовуватися при закріпленні пластинки. Це впливає як на конструкцію пластини (з отвором чи без отвору, а якщо з отвором, то яка його форма), так і на конструктивні параметри порожнин у робочій частині, де цей механізм повинен розміщуватися.

Таблиця 2.1 – Позначення форм робочої частини складених різців

Позна-чення

Форма

Позна-чення

Форма

B

N

D

Q

E

R

F

S

G

T

H

U

J

V

K

Y(X)

L

Y(Z)

При закріпленні пластинки, залежно від її конструкції та умов використання інструменту, сили, що притискають її до базових, поверхонь можуть спрямовуватись по-різному. Як випливає із поняття точності багатогранних непереточува-них пластин, базовими поверхнями у них є тільки зовнішні поверхні. Різноманітні отвори взагалі не пов’язані з їх точністю. Тому усі механізми для закріплення пластин повинні враховувати цю обставину – базами можуть бути тільки зовнішні поверхні пластин. Схеми, що відображають напрям дії сил кріплення,  є схемами силового замикання (рис.2.1). Кожна із таких схем позначається відповідною літерою.

 

На практиці такі схеми реалізуються з допомогою спеціальних механізмів. Щоб створити силу за схемою С використовують прихоплювач (рис. 2.2). Силове замикання за схемою S створює механізм, де основною ланкою є зігнута тяга з голівкою (рис. 2.3). Проте одна і та сама схема може створюватися з допомогою різних механізмів. Схемі Р відповідає ексцентрик (рис. 2.4 а), зігнутий важіль або «чобіток» (рис. 2.4 б) і тяга із штифтом (рис. 2.4 в).

Дві сили одночасно  створюються при загвинчуванні гвинта у механізмів, які показані на рис. 2.5, що відповідає схемі М.

 

Значення задніх кутів окремих пластин в інструментальній системі координат мають декілька дискретних значень, які позначаються літерами (табл. 2.2).  Проте статичні кути різця можуть бути зовсім іншими - такими, які створюють оптимальні умови його експлуатації. Це досягається завдяки відповідному поверненню у просторі тих базових поверхонь на корпусі різця, з якими контактує при закріпленні пластина. Сукупність цих базових поверхонь називають «гніздом».

Таблиця 2.2 – Позначення задніх кутів пластин

Позначення літерою

B

C

E

N

P

O

Числове значення

5°

7°

20°

0°

11°

Спеціальна конструкція (СК)



загрузка...