6.7 Різноманітність конструктивних рішень

6.7 Різноманітність конструктивних рішень

Протяжка - це дорогий та складний для виготовлення і експлуатації інструмент. Тому під час конструювання намагаються знайти такі рішення, які покращують умови його створення та використання. Це призводить до того, що конструкція протяжки буде визначатися не тільки схемою зрізування припуску та методом утворення поверхні, а і винахідливістю проектувальника. Звичайно складні поверхні, які утворюються протягуванням, розкладають на прості і для кожної такої складової проектують окрему секцію зубів. Наприклад [4], при обробці шліцьової втулки її поверхня розглядається як така, що має циліндричну ділянку, попарно паралельні площини, що утворюють шліцьові западини та фаски між ними. Тому проектується проста секція для створення фасок Ф, ще одна секція обробляє циліндричну поверхню із діаметром d як звичайна кругла протяжка К і, нарешті, третя секція створює шліцьові западини Ш (рис. 6.16).

 

Таку послідовність можна позначити як Ф-К-Ш. Проте вона може бути і іншою, залежно від способу центрування (точності виготовлення простих поверхонь) шлі-цьового з’єднання. Таку конструкцію протяжки можна розглядати як комбінований інстру-мент, кожна складова якого призначена для об-робки простої поверхні. Тоді і процес конструю-вання протяжки для об-робки шліцьової втулки це конструювання трьох протяжок: Ф, К, та Ш.

Припуск для секції Ф визначається так:

  .                                       (6.19)

Кут фаски   ?ф = 45°,  тоді

            

.                      (6.20)

Діаметр кола DE, яке проходить через точку перетину фаски та сторони шліца, дорівнює   

 .                                  (6.21)

Для гарантованого утворення фаски теоретичний діаметр останнього зуба збільшують на 0,4 мм. Якщо попередньо оброблений для протягування отвір do, то припуск можна визначити як

.                          (6.22)

Припуски для секцій К та Ф визначаються за формулами

;   .              (6.23)

 

Схеми зрізування металу та методи утворення поверхонь у межах кожної із секцій Ф, К, Ш можуть бути будь-якими, найбільш придатними для даних умов.

Ще один приклад [15]. У протяжок для обробки багатогранних отворів від зуба до зуба зменшується ширина різальної кромки. Внаслідок цього зменшується і наванта-ження. Якщо протяжку розділити на декілька секцій (рис. 6.17), на яких буде збільшуватися підйом на зуб, то тоді вирівнюються навантаження на зуби, а через збільшення а покращуються умови їх роботи. Площа зрізування у секціях 1, 2, 3 майже не змінюється.