Господарство, яке адміністративно самостійне, здійснює визначні процеси, займається підприємницькою діяльністю, має право юридичної особи, має провадити бухгалтерський фінансовий облік, складати фінансову звітність, а також подавати її у передбачені законом органи. Отже, побудова фінансового обліку є передумовою та першим чинником побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку.
Бухгалтерський фінансовий облік затрат здійснюють за трьома напрямами: 1) за елементами; 2) за місцями виникнення та центрами відповідальності (суб'єктами); 3) за об'єктами фінансової калькуляції.
Облік затрат за елементами здійснюють з метою обчислення всієї суми затрат підприємства, що складається із затрат різних видів.
Облік затрат за місцями виникнення та центрами відповідальності відображає затрати за окремими дільницями підприємства та особами, що за них відповідають. Тут також відображають розподіл вартості послуг, що їх допоміжні виробництва надають основному. За центрами відповідальності здійснюють аналітичне порівняння виявлених у обліку затрат з доходами відповідних дільниць.
Облік затрат за об'єктами фінансової калькуляції здійснюють, щоб обчислити собівартість продукції, а за наявності відомостей про ціну продажу — дохід від реалізації одиниці готової продукції. Названі три напрямки обліку затрат тісно пов'язані між собою, доповнюючи один одного і створюючи одне ціле. Взаємозв'язки трьох складових обліку затрат було показано на рис. Б.4.1.
Бухгалтерський фінансовий облік затрат завершується обчисленням фактичної собівартості готової продукції за видами, тобто за об'єктами фінансової калькуляції.
Нагадаємо основні чинники побудови фінансового обліку затрат.
Вид підприємницької діяльності — виробнича, комерційна, грошово-кредитна — це перший чинник побудови бухгалтерського фінансового обліку затрат і доходів.
Другим чинником побудови бухгалтерського фінансового обліку затрат і доходів є галузь та підгалузь виду діяльності. Кожна галузь діяльності має бути відокремлена у бухгалтерському обліку, за ним визначається фінансовий результат.
Третім чинником побудови бухгалтерського обліку є вид продукції: виріб, надана послуга, виконана робота. У бухгалтерському фінансовому обліку затрати та доходи обліковують окремо за кожним видом продукції.
Наведені чинники визначають побудову бухгалтерського фінансового обліку, тобто систему рахунків Головної книги, методику ведення їх та складання бухгалтерського балансу та фінансового звіту і водночас є вихідними для побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку.
Дані обліку затрат за об'єктами калькуляції не просто правлять для перевірки компенсації затрат доходами від продажу (реалізації). Калькуляцію фактичної собівартості продукції складають з метою порівняння затрат на виробництво та реалізацію з ціною продажу одиниці виробу. Якщо доходи не відшкодовують затрат на виробництво, виникають сумніви відносно доцільності виробництва та самого існування підприємства. Щоб аналізувати собівартість, не достатньо знати загальну суму затрат. Крім цього показника необхідно мати в розпорядженні дані за кожною статтею затрат по кожному листку затрат. Ці дані можна одержати в різний спосіб, який залежить від технології та організації виробництва на підприємстві.
Але кожний вид діяльності, кожна галузь або підгалузь виду діяльності та не востаннє — вид продукції характеризуються різними ознаками побудови технології та організації.
Наприклад, виробництво може бути добувне або переробне, відповідна технологія може бути механічною або органічною, перервною або безперервною; за складністю технологія може бути однопередільною або багатопередільною (попередільною).
Організаційна побудова діяльності може характеризуватися структурою — цеховою або безцеховою; тип виробництва може бути індивідуальний, серійний або масовий.
Форма спеціалізації також має вплив на побудову.
Слід назвати також і такі чинники:
методи оцінки об'єктів обліку,
організація внутрішньогосподарських відносин,
методи формування фактичної виробничої собівартості продукції.
У різних галузях облік затрат за місцями їх виникнення здійснюється по-різному. Він змінюється на підприємствах залежно від їх технології та організаційної структури. Побудова обліку затрат згідно з технологією та організаційною структурою підприємства дає змогу пов'язати діяльність та відповідальність конкретних осіб (майстер, бригадир, робітник) із затратами підприємства.
У різних галузях застосовують різну номенклатуру статей затрат, оскільки ця номенклатура також визначає методи обліку та калькулювання собівартості. Цей вплив визначається за такими характеристиками: 1) обсягом — визначається однопередільним і попередільним методом; 2) процесами — напівфабрикатний, безнапівфабрикатний метод; 3) кількістю об'єктів — однопродуктивний (за виробами) та багатопродуктивний (за групою виробів); 4) способом розподілу непрямих затрат — однокоефіцієнтний (для всіх непрямих затрат використовується один коефіцієнт) та багатокоефіцієнтний; 5) часом складання розрізняють попередні апріорні (за нормою, планом) та апостеріорні (звітні); 6) повнотою — повні (що містять у собі всі витрати) та часткові (що охоплюють лише прямі змінні затрати).
Із названих чинників на більшості підприємств, як правило, діють лише кілька, тому при побудові обліку на кожному підприємстві слід з'ясувати, які саме з них тут існують.
Отже, на побудову процесу обліку витрат та калькулювання (обчислення) фактичної собівартості продукції в системі внутрішньогосподарського обліку впливають технологія та організація конкретного виробництва; склад і структура окремих калькуляційних статей затрат; можливість їх аналітичного розкладання. Його взаємозв'язок з фінансовим обліком наведено на рис. В.1.1.
