Більш як дві третини виробничих підприємств має попередільну технологію виробництва продукції. Це означає, що на цих підприємствах найзручніше застосовувати попередільний варіант методу обліку повних затрат у собівартості продукції.
Попередільний метод обліку затрат означає, що затрати обліковуються в розрізі технологічних переділів (фаз), видів продукції або напівфабрикатів. Цей варіант методу обліку повних затрат застосовується на тих підприємствах, де виготовлення продукції відбувається послідовною переробкою вихідної сировини за окремими стадіями (переділами, фазами) технологічного процесу. При цьому після кожного переділу (фази, стадії) одержують напівпродукт (напівфабрикат), який можна або здати на склад, або перед передачею на наступний переділ (фазу, стадію) обчислити його собівартість за кількісними, якісними і вартісними параметрами.
Переділ — це визначена сукупність технологічних операцій, завдяки виконанню яких на останній одержують продукт праці, готовий для цієї сукупності (напівфабрикат, напівпродукт).
Якщо однопередільний варіант — це такий, коли технологічний процес не поділяється, а облік затрат від першої операції до останньої є одним цілим, то багатопередільний варіант — це такий варіант методу, коли технологічний процес організаційно поділяють на кілька технологічних фаз (стадій, переділів) і в кінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.
У попередільних виробництвах виготовляють різні види продукції. Цього потребує розподільний облік затрат не лише за переділами, а й за окремими продуктами. З огляду на це в бухгалтерському обліку затрат виробництва потрібно забезпечити облік як прямих, так і непрямих затрат по продуктах у межах кожного переділу (фази) технологічного процесу.
Попередільний варіант методу обліку затрат має в різних галузях свої особливості. Вони пов'язані з особливостями технології, організації виробництва та незавершеним виробництвом. Наприклад, на підприємствах чорної металургії повний технологічний цикл виробництва складається з таких виробництв: доменне, сталеве, прокатне. Перші два переділи виготовляють напівфабрикати — чавун, сталь, які переробляються на наступному переділі, і лише третій переділ — прокатний — випускає готову продукцію.
Аналогічно будується облік на пивоварному заводі, але вже в два переділи — сухий (солодорощення) та мокрий, який складається з таких самостійних, відокремлюваних в обліку технологічних фаз: варіння зеленого сусла, бродіння та розливу. Облік затрат на пивоварних заводах відбувається за цими переділами та технологічними фазами.
На всіх виробництвах, незалежно від галузевої належності, облік затрат виконується за переділами, а якщо є змога розбити переділ на фази (як це ми бачили у пивоварінні), то й за фазами.
У будь-якому разі синтетичний облік ведуть на рахунку «Виробництво». На субрахунках — за переділами та фазами. У дебеті рахунка «Виробництво» відображають прямі затрати. Усі непрямі затрати обліковують на рахунку у цілому по підприємству. їх пізніше розподіляють пропорційно до параметрів, які найбільше відповідають особливостям технології та організації виробництва.
Після зведення затрат розпочинають калькулювати собівартість продукції кожного переділу. Для цього визначають незавершене виробництво за кожним переділом або фазою (технологічного процесу), оцінюють його за методом галузевих рекомендацій згідно з чинним законодавством про оцінку ресурсів (рис. В.3.5).
Зведення затрат та визначення собівартості продукції в цілому по господарству виконують або напівфабрикатним, або безнапівфабрикатним методом.
У першому випадку передачу напівфабрикатів із одного переділу до іншого здійснюють за кількістю, тобто без вартісної оцінки. А для визначення загальної собівартості продукції кінцевого переділу затрати за окремими переділами підсумовують і загальну суму поділяють між готовою продукцією та незакінченим виробництвом.
Якщо застосовують безнапівфабрикатний варіант методу зведення затрат та розрахунку собівартості продукції, то спочатку калькулюють напівфабрикати кожного переділу (або фази) технологічного процесу. Напівфабрикати з одного переділу (фази) технологічного процесу до іншого передають і за кількістю, і за вартістю, яка визначається на підставі калькуляції.
Різновидом попередільного методу є попроцесний метод. Його застосовують у таких галузях, як вугле-, соле- та нафтодобувна тощо. Особливістю цих виробництв є відсутність незавершеного виробництва, а отже, при калькулюванні не потрібно поділяти загальну суму затрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.
У попроцесних виробництвах облік ведуть за кожним процесом. Наприклад, у вугледобувній виокремлюють облік за такими процесами: підготовчі роботи, виймання вугілля, транспортування, завантаження у вагони, породообробка, сортування, збагачення, а далі — за обслуговуючими підрозділами, такими як підйом, водовідлив, пилевентиляційна служба, лампове господарство тощо.
Окремі затрати, наприклад енергія, пара, вода тощо, попередньо обліковуються на рахунку «Допоміжні виробництва». При видобутку вугілля відкритим способом в бухгалтерському обліку відокремлюють «Розкривні роботи» (рис. В.3.6).
