Методичні рекомендації до вивчення теми
Опанування змісту та сутності основних понять і категорій цієї теми, а також їх взаємозв'язку передбачає активне використання широкого кола спеціальних літературних джерел з питань менеджменту. З огляду на існування численних точок зору стосовно цієї функції управління, видається доцільним опрацювання рекомендованих за темою підручників та навчальних посібників. Під час роботи з рекомендованою літературою радимо користуватись ілюстративними матеріалами до цієї теми, що наведені нижче.
Зокрема, перше питання теми щодо поняття та процесу контролю найбільш грунтовно висвітлене у підручниках В. Р. Вєсніна [6], Р. Л. Дафта [10], М. І. Кабушкіна [12], М. Мескона, М. Альберта і Ф. Хедоурі [13], навчальних посібниках А. А. Брасса [5], Видавничого Дому «Дашков и К°» [14], Ю. А. Ципкіна, А. М. Люкшинова та Н. Д. Еріашвілі [17].
Сутнісний зміст поняття «контроль» та його роль у системі управління організацією з достатньою глибиною розкривається Д. Бодді і Р. Пейтоном [3], А. А. Брассом [5], В. Р. Вєсніним [6], М. Месконом, М. Альбертом і Ф. Хедоурі [ІЗ] та у посібнику Видавничого Дому «Дашков и К0» [14]. У зазначених джерелах необхідність виконання функції контролю обґрунтовується невизначеністю дії чинників, що впливають на діяльність організації, необхідністю попереднього виявлення несприятливого розвитку подій та виникнення кризових ситуацій, вчасного корегування діяльності організацій з метою досягнення своїх цілей, а також потребою в об'єктивній оцінці досягнень та підтримці успішних напрямків розвитку.
Специфічні аспекти функції контролю дають зазначеним авторам підстави стверджувати: «Контроль є влада».
Більшість дослідників поділяють думку, що модель процесу контролю містить три етапи: 1) вимірювання реальних процесів в організації; 2) порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами; 3) реакція на порівняння (коригуючі дії або зміна стандартів).
У зв'язку з тим, що автори розглядають різне коло об'єктів управлінського контролю, відрізняється широтою і їх типологія видів та форм контролю. Найповніше це питання розглянуте в працях Д. Бормана, Л. Воротіної, Р. Федерманна [4], Р. С. Галь-ковича та В. І. Набокова [7], Р. Дафта [10], Ю. А. Ципкіна, Й. С Завадського [11], А. М. Люкшинова та Н. Д. Еріашвілі [17]. Але майже у всіх дослідженнях наводиться класифікація видів контролю за часовим параметром, згідно з якою розрізняють попередній, поточний та заключний контроль. Наводяться характерні риси зазначених видів контролю, об'єкти та сфери застосування, переваги та недоліки. Крім того, в дослідженнях І. Ансоффа [1] та Р. Дафта [10] значна увага приділяється стратегічному спрямуванню контролю. А. А. Брас [5], В. Р. Вєснін [6], Р. Дафт [10], Н. І. Кабушкін [12], М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі [13], С. Г. Лопатіна [15] аналізують характеристики (вимоги, критерії) ефективної системи контролю.
Інструменти управлінського контролю докладно розглядаються в роботах М. Армстронга [2], Д. Бодді, Р. Пейтона [3], А. А. Брасса [5], І. Н. Герчикової [8], Р. Дафта [10]. Зокрема, всі зазначені автори наголошують на інструментах фінансового контролю, серед яких вирізняють фінансовий аналіз (аналіз фінансової звітності, аналіз фінансових коефіцієнтів, аналіз беззбитковості), бюджетний контроль (бюджетування), аудит (зовнішній та внутрішній).
У процесі вивчення цього питання необхідно зауважити на неабияке значення аналізу в управлінському циклі взагалі та у виконанні функції контролю зокрема, а також важливість первинної інформації, що використовується в процесі аналізу. Ці аспекти детально висвітлені в роботах А. А. Брасса [5], І. Н. Герчикової [8], Р. Дафта [10]. Крім того, І. Н. Герчикова [8] розглядає види управлінського обліку та звітності, основні форми та зміст фінансової звітності. Заслуговує на увагу розділ, присвячений основам економічного аналізу господарської діяльності організації, де наведені численні методики обліку та оцінки, а також пропонуються показники, що відбивають економічний потенціал, фінансовий стан, ефективність діяльності та конкурентоспроможність підприємства.
Р. Дафт [10] більше уваги приділяє питанням, що пов'язані із процесами бюджетування в організаціях, зокрема, наводить докладну класифікацію видів бюджетів: операційні (бюджет витрат, бюджет доходів, бюджет прибутків), фінансові (касовий бюджет, бюджет капітальних вкладень, балансовий бюджет), характеризує особливості бюджетного процесу, методи його проведення (згори— донизу, знизу—догори, комбінований, бюджет на нульовій базі), їх переваги та недоліки, етапи та їх зміст. Автор наводить також характеристики високоякісної (корисної") інформації, що використовується з метою контролю, за параметрами часу, змісту та форми.
А. А. Брасе [5] характеризує окремі аспекти аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, а також аналізу можливостей та загроз. Корисною видається інформація стосовно методики розрахунків різноманітних показників, що застосовуються у фінансовому аналізі, аналізі використання трудових ресурсів, аналізі ризику діяльності підприємства та аналізі інвестицій.
Вивчаючи інструменти операційного контролю, варто звернути увагу на механізм складання графіка Гантта, сітьового графіка, метод оцінки та перегляду планів (метод PERT), метод критичного шляху (CPN), а також загальну характеристику систем управління запасами та методів статистичного контролю якості.
Поведінкових аспектів контролю тією чи іншою мірою торкаються дослідження Д. Бормана, Л. Воротіної, Р. Федерманна [4], Браса [5], В. P. Вєсніна [6], P. Дафта [10], M. Мескона, М. Альберта і Ф. Хедоурі [13]. Вивчаючи питання контролю поведінки працівників в організації, необхідно усвідомити загальну модель процесу контролю поведінки працівників, виявити змістову характеристику її основних етапів. Основними підходами до оцінки діяльності виконавців в організації є: за абсолютними стандартами; за відносними стандартами; за критерієм ступеня досягнення цілей організації. Складовими прямого управлінського контролю поведінки працівників вважаються: винагородження; підвищення кваліфікації; підсилення мотивації; дисциплінарний вплив. Непрямий управлінський контроль поведінки працівників відбувається за допомогою селекції кадрів; організаційної культури; формалізації; тренінгу.
Ілюстративні матеріали
Контроль — це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, що при цьому виникають.
Контроль — функція, яка є змістом зворотного зв'язку
Мета контролю — зближення фактичних та необхідних результатів виконуваних робіт.
Контрольні точки — такі значення етапів робіт (планових завдань, нормативів або стандартів), які мають привернути увагу менеджера, що виконує контрольні функції.
Вимоги до процесу контролю:
всеосяжність та об'єктивність; безперервність та невідворотність; гнучкість, своєчасність; орієнтація на кінцеві результати; зрозумілість для тих, кого контролюють; надання об'єктивної та зрозумілої інформації; дієвість та економічність.
