Порівняння рівня ризику з очікуваною віддачею або прибутковістю дає можливість вибору альтернативних варіантів дій, перед якими стоїть менеджер у конкретній ситуації. Для такого порівняння альтернативних проектів використовують діаграму ефективності ризику.
Як правило, рівень ризику визначають за допомогою величини стандартного відхилення віддачі. Якщо на вертикальній осі відкласти величину очікуваної віддачі, а на горизонтальній — величину стандартного відхилення, можна побудувати лінію ефективного ризику і побачити, як далеко від неї розташована точка, якою позначено теперішню позицію підприємства чи проекту.
Мета менеджменту ризику полягає в тому, щоб знайти способи збільшення віддачі, зменшення ризику або одночасного досягнення обох цих цілей так, щоб ближче підійти до лінії ефективного ризику. Досвідчений керівник оцінить, як можна зменшити ризик, не знижуючи при цьому рівня прибутковості підприємства чи проекту. З іншого боку, він може шукати способи збільшити очікувану прибутковість так, аби ризик не зростав. Якщо йому це вдається, то точка, якою позначено його бізнес на діаграмі, переміститься у позицію, в якій ризик більш ефективний.
Існує чотири загальних принципи, яких дотримуються, коли вибирають той чи інший альтернативний метод менеджменту ризику в конкретній ситуації:
1. Передайте ризик іншим, тобто страхуйте ризик у тих ситуаціях, коли можливі збитки внаслідок несприятливих подій значні, а ймовірність зазнати таких збитків мала.
2. Уникайте ризику в тих ситуаціях, коли можливі збитки внаслідок несприятливих подій значні, а ймовірність зазнати таких збитків велика.
3. Контролюйте ризик у тих ситуаціях, коли можливі збитки внаслідок несприятливих подій незначні, а ймовірність зазнати таких збитків велика.
4. Беріть ризик на себе, тобто ризикуйте в тих ситуаціях, коли можливі збитки внаслідок несприятливих подій незначні, а ймовірність зазнати таких збитків мала.
Викладене можна показати таким чином:
Розглянуті принципи є лише загальним путівником для прийняття рішень. Вони не виключають один одного. Часто можна використовувати одночасно два або більше правил. Наприклад, частину ризику можна прийняти на себе, а іншу частину — застрахувати. В деяких випадках ризик можна спробувати проконтролювати, наскільки це можливо, а решту ризику прийняти на себе. Можуть виникнути ситуації, коли частину ризику намагаються контролювати, а решту передають іншим, тобто страхують.
Вибір тих чи інших принципів менеджменту ризику залежить від:
• цілей підприємницької діяльності;
• характеру проблеми, що постає перед менеджером;
• ефективності рішення щодо ризику;
• особистого ставлення менеджера до ризику.