загрузка...
 
3. Економіка перехідного періоду від капіталізму до соціалізму як різновид змішаної економіки
Повернутись до змісту
( Під статус змішаної економіки в розумінні згадуваних дещо вище вчених підпадає також економіка перехідного періоду від катаклізму до соціалізму. Найважливіші соціально-економічні закономірності виникнення і становлення соціалізму, а отже, і того його етапу, який можна назвати змішаною економікою, відкрили К Маркс в працях "Капітал" (том 1, відділ 7, глава 24) і "Критика Готської програми" (глава 4), В. І. Ленін - у працях "Держава і революція" (глава 5), "Чергові завдання радянської влади", "Економіка і політика в епоху диктатури пролетаріату", "Про продовольчий податок", "Про кооперацію", "Великий почин" і деяких інших. Узагальнення досвіду переходу від капіталізму до соціалізму в СРСР та інших країнах міститься в матеріалах з'їздів КПРС і з'їздів комуністичних партій інших країн, документах міжнародних нарад комуністичних та робітничих партій. Подібно тому, як в надрах феодалізму об'єктивно визрівали передумови капіталізму, так в надрах капіталізму об'єктивно, незалежно від волі і свідомості людей визрівають матеріальні та соціальні передумови соціалізму. До таких передумов слід віднести передусім високий рівень розвитку продуктивних сил, суспільний характер великого машинного виробництва, наявність робітничого класу, здатного виконати історичну місію формування економічної системи соціалізму.
Проте між виникненням і становленням капіталізму й соціалізму є певні відмінності, основна з них полягає в тому, що форми капіталістичних відносин повністю визрівають в надрах феодалізму, а соціалістичні виробничі відносини не можуть виникнути в надрах капіталізму. Це зумовлене тим, що капіталізм і соціалізм базуються на діаметрально протилежних типах власності на засоби виробництва: капіталізм - на приватній, соціалізм - на суспільній. В той час як феодалізм і капіталізм базуються на пануванні однотипних відносин власності.
Зміна капіталістичної економічної системи соціалістичною не може відбутися не тільки тоді, коли політична влада перебуває в руках буржуазії; а й відразу після того, як влада перейде в руки робітничого класу та інших трудящих. Адже ще потрібно експропріювати велику буржуазію, передати засоби виробництва у власність всіх -трудящих, організувати роботу підприємств на соціалістичних засадах, здійснити соціалістичну перебудову дрібнотоварних селянських господарств, забезпечити піднесення продуктивних сил до такого рівня, який дав би можливість істотно підвищити матеріальний та культурний добробут всього населення.
Щоб реалізувати всі ці завдання, необхідний особливий історичний період - період перетворення капіталістичних виробничих відносин у соціалістичні. Як переконує досвід постсоціалістичних країн, такий же особливий період необхідний і при переході від соціалізму до капіталізму, оскільки капіталістичні виробничі відносини не можуть виникнути не тільки в надрах зрілого соціалістичного суспільства, айв надрах суспільства, що перебуває в стадії переходу до нього. Підтвердженням сказаному може бути нинішня українська дійсність. Тільки взявши в руки політичну владу, відповідні політичні сили змогли розгорнути діяльність по заміні виробничих відносин недобудованого соціалізму капіталізмом. І цей процес триває вже понад півтора десятки років. І як довго буде тривати цей період, поки що сказати важко. На думку одних вчених, він займе ще два десятки років, на думку інших - дещо більше. Самі ж організатори капіталістичних перетворень обіцяють впоратися у найближчі десять років. Іншими словами, навіть для трансформації у капіталізм суспільства, з недобудованим соціалізмом, тобто такого, де були відчутні позиції капіталістичних виробничих відносин, необхідний певний строк, певний перехідний період.
Зрозуміло, що тривалість перехідного періоду від капіталізму до соціалізму має бути значно більшою. Щоправда, в різних країнах вона може бути різною, оскільки залежить від конкретних історичних умов, в тому числі від рівня розвитку продуктивних сил, ступеня розвитку різних типів і форм власності, співвідношення класових сил, історичних та національних традицій, ступеня збереження старої ідеології у свідомості населення, наявності та сили світової соціалістичної системи господарства тощо. А це означає, що протягом перехідного періоду різні країни можуть вирішувати не однакові завдання, тобто можуть мати місце певні особливості здійснення соціалістичних перетворень. Проте, як засвідчує історичний досвід, (всім країнами, що здійснюють перехід від капіталізму до соціалізму, властиві також певні загальні закономірності До них відносяться передусім наступні:
союз робітничого класу з основною масою селянства та іншими верствами населення при керівній ролі робітничого класу, ядром якого є партія, що дотримується принципів наукового соціалізму і комунізму;
ліквідація капіталістичної власності та встановлення суспільної власності на основні засоби виробництва;
поступове соціалістичне перетворення сільського господарства;
планомірний розвиток народного господарства, спрямований на побудову соціалізму та комунізму, підвищення матеріального і культурного рівня життя народу,
формування соціалістичної ідеології та культури, виховання чисельної за кількістю і нової за якістю інтелігенції, тобто інтелігенції, яка б поділяла принципи соціалізму і служила своєму народу, ліквідація національного гноблення і встановлення рівноправності та дружби між народами;
захист завоювань соціалізму від зазіхань його зовнішніх та внутрішніх супротивників;
солідарність робітничого класу всіх трудящих даної країни з робітничим класом, усіма трудящими інших країн.
Про те, що означених закономірностей слід дотримуватися, знову ж таки свідчить досвід постсоціалістичних країн. Курс на відновлення капіталістичних виробничих відносин став можливим тільки тому, що з другої половини 80-х років XX століття в країнах, що здійснювали перехід до соціалізму, замість формування соціалістичної ідеології почали інтенсивно формувати ідеологію антисоціалістичну, буржуазну. Замість піднесення рівня усуспільнення засобів виробництва та удосконалення механізму реалізації відносин суспільної власності перейшли до роздержавлення і приватизації'. Замість планомірного розвитку народного господарства вдалися до відмови від нього та запровадження ринкового механізму господарювання. І нарешті, замість захисту завоювань соціалізму робітничий клас, інші верстви трудящих практично спокійно споглядали за к знищенням - за ліквідацією безплатної медичної допомоги та освіти, доступу до надбань культури, можливостей отримання житла, гарантії фізичної безпеки кожної людини тощо.)
Звичайно, в умовах зрілого соціалізму спроби реанімувати капіталістичні виробничі відносини були б безуспішними так само, як і спроби реанімувати феодальні відносини в сучасній Англії чи Франції. Хоча при менш зрілих капіталістичних відносинах, що були характерними для перших років після перемоги буржуазних революцій, відновлення феодальних порядків у кожній з названих країн мало місце. Причому відбулося доволі легко.
Іншими словами, легкість взяття курсу на відновлення старих виробничих відносин у далекому минулому в Англії та Франції і у недавньому минулому в соціалістичних країнах була зумовлена існуванням змішаної економіки періоду виникнення і становлення нового способу виробництва Скажімо, в Англії та Франції легкість реставрації феодальних порядків була спричинена існуванням змішаної економіки, представленої головним чином існуванням багатоукладності. Адже в момент реставрації феодалізму в означених країнах, крім приватнокапіталістичного, існували ще дрібнотоварний, феодальний і патріархально-натуральний уклади. Кожному суспільно-економічному укладу відповідав певний суспільний клас. Між укладами і відповідними їм класами існували певні суперечності і класова боротьба, яка й привела до реанімації на кілька десятиріч старих, феодальних порядків.
В умовах перехідного періоду від капіталізму до соціалізму також має місце багатоукладність. Причому обов'язковими укладами цього періоду для всіх країн є соціалістичний, приватнокапіталістичний і дрібнотоварний. В СРСР на перших етапах перехідного періоду, крім означених, були ще державно-капіталістичний і патріархально-натуральний.)
Щоправда, легкість зміни напряму соціально-економічного розвитку СРСР та країн Східної Європи зумовлена, дещо іншими причинами, зокрема такими як:
зниження життєвого рівня, що сталося внаслідок розвалу економіки викликаного непродуманим застосуванням ринкових механізмів до економіки, яка не була ринковою;
інтенсивна ідеологічна обробка населення, в ході якої перебільшувалися позитивні та замовчувалися негативні сторони ринкової (капіталістичної) економіки і в той же час перебільшувалися слабі та замовчувалися сильні сторони планової (соціалістичної) економіки;
маскування справжньої кінцевої мети ринкових перетворень, зображення цих останніх як таких, що спрямовані на удосконалення економічної системи соціалізму;
виступ в ролі ініціаторів та організаторів, державного перевороту політичних діячів, які клялися у вірності ідеям соціалізму і запідозрити яких в антисоціалістичній діяльності на початку прокапіталістичних перетворень могли лише окремі, найбільш далекоглядні вчені та політики.
Економіка перехідного періоду від капіталізму до соціалізму виступає як змішана не тільки тому, що в ній існують різні суспільно-економічні уклади, а й тому, що в кожному з існуючих укладів діють відповідні економічні закони. Передусім в перехідний період починають діяти об'єктивні економічні закони, що виражають суть соціалістичних виробничих відносин - основний економічний закон, закон планомірного, пропорціонального розвитку народного господарства, закон розподілу за працею, закон соціалістичного нагромадження, соціалістичний закон народонаселення та інші. Хоча ці закони діють переважно в рамках соціалістичного укладу, всі вони роблять вирішальний вплив на розвиток економіки в цілому. А це означає, що під їхнім впливом дещо модифікується дія економічних законів, притаманних іншим, несоціалістичним укладам.! Так, закон додаткової вартості, закон капіталістичного нагромадження, закон конкуренції та анархії, капіталістичний закон народонаселення та інші, що діють в перехідний період у приватнокапіталістичному укладі, мають вузьку сферу дії, і іх роль обмежена дією економічних законів соціалізму. В перехідній економіці існують товарно-грошові відносини, діє закон вартості та зв'язані з ними економічні форми й категорії (гроші, ціни, торгівля, кредит, прибуток тощо), але суть та роль їхня істотно змінилися. В умовах соціалізму вони використовуються з метою реалізації нової мети суспільного виробництва - підвищення добробуту населення.
f Економічна система соціалізму, як і будь-яка інша, проходить кілька етапів: перехідний період, соціалізм, побудований в основному, і зрілий соціалізм. Для змішаної економіки перехідного періоду найбільш характерною рисою, як вже зазначалося, є існування багатоукладності. В умовах соціалізму, побудованого в основному, багатоукладність, як правило, відсутня або майже відсутня. Скажімо, в окремих сферах можуть зберігатися незначні залишки дрібнотоварного укладу. В процесі просування суспільства від соціалізму, побудованого в основному, до зрілого ці залишки відмирають.
Проте в цей час в економічній системі соціалізму ще залишаються елементи, що мають місце в умовах зрілого та перезрілого капіталізму. Це передусім наступні:
рівень розвитку продуктивних сил ще не забезпечує виробництво такої кількості матеріальних благ і послуг, яка потрібна для повного задоволення ними всіх членів суспільства;
наявність двох форм власності (державної і кооперативно-колгоспної) зумовлює певні відмінності в організації та науково-технічному забезпеченні державних і кооперативних підприємств;
існування соціально-економічних відмінностей між містом і селом, розумовою та фізичною працею, робітничим класом та селянством, робітничим класом та селянством, з одного боку, та інтелігенцією - з іншого;
відсутня соціальна рівність членів суспільства, тобто рівність у споживанні матеріальних благ та послуг, оскільки при соціалізмі розподіл життєвих засобів здійснюється у відповідності з кількістю та якістю затраченої праці. Хоча цей принцип розподілу вперше в історії людства забезпечує економічну рівність всіх членів суспільства;
зберігається потреба у використанні товарно-грошових відносин як механізму стимулювання праці трудових колективів та окремих працівників.
Ці та інші елементи відносин попереднього способу виробництва будуть зникати в процесі поступового переростання зрілого соціалізму в повний комунізм. Повний комунізм становить собою безкласовий суспільний лад з єдиною загальнонародною власністю на засоби виробництва, повною соціальною рівністю всіх членів суспільства, високим рівнем розвитку продуктивних сил, здатним забезпечити розподіл матеріальних благ і послуг за принципом: від кожного - за здібностями, кожному - за потребами.
Проте історія поки що не знає ні соціалізму, побудованого в основному, ні зрілого соціалізму, ні повного комунізму. Те, що мало місце в постсоціалістичних країнах - колишньому СРСР, Німецькій Демократичній Республіці, Польщі, Угорщині, Югославії, Чехословаччині, Болгарії, Румунії та Албанії, і те, що має місце сьогодні в Китаї, В'єтнамі, Корейській Народно-Демократичній Республіці та Кубі, становить собою лише перехідний період, тобто перший етап становлення економічної системи соціалізму.
Справа в тому, що ні постсоціалістичні, ні нині існуючі капіталістичні країни не досягай (і не могли досягти) за короткий історичний період продуктивності праці, більш високої, ніж при капіталізмі. А це, як відомо, найважливіша, найголовніша умова перемоги нового способу виробництва над старим.
Щоб досягти більш високої у порівнянні з найбільше розвиненими капіталістичними країнами продуктивності праці, країни, що стали, на шлях соціалістичного будівництва, повинні створити відповідну матеріально-технічну базу. Тільки на її основі можна буде створити умови для прискореного зростання суспільного виробництва і підвищення добробуту населення/) Створення матеріально-технічної бази соціалізму займе тривалий період, адже в силу певних історичних причин перехід до соціалізму почали здійснювати країни менш розвинуті, ніж, скажімо, сьогоднішні США. Та навіть якби на шлях соціалізму стали найбільш розвинуті капіталістичні країни, то і тоді потрібний був би певний період для того, щоб здійснити структурну перебудову економіки відповідно до нового змісту основного економічного закону.
Хоча матеріально-технічна база соціалістичних країн ні в минулому, ні сьогодні ще не відповідає цим вимогам, проте вона за короткий історичний період зазнала докорінного зміцнення, чим засвідчила історичні переваги соціалізму над капіталізмом. Скажімо, колишні соціалістичні (а нині постсоціалістичні) країни за короткий період досягли більш високого соціально-економічного розвитку у порівнянні з тими країнами, що мали однакові з ними стартові умови, але розвивалися капіталістичним шляхом.
Це саме можна сказати і про нинішні соціалістичні країни. Наприклад, Китайська Народна Республіка розпочинала будівництво в умовах крайньої відсталості, сьогодні за одними базовими показниками вона наближається до рівня США та Японії, а за іншими - навіть перевершує їх. КНР входить в першу трійку світових виробників електроенергії і сталі. Маючи лише 7% орних земель планети, КНР змогла забезпечити достатню кількість зерна та іншої сільськогосподарської продукції для вирішення продовольчої проблеми п'ятої частини населення світу. За прогнозами багатьох світових організацій, у найближчі 10 років КНР вийде на перше місце в світі по багатьох показниках соціально-економічного розвитку і стане наймогутнішою країною сучасності.
Якщо взяти до уваги, що кожна економічна система найбільш повно виявляє свої потенційні можливості тільки у зрілому стані, то можна твердити, що і економічна система соціалізму з часом більш повно розкриє свої переваги перед попередніми. Адже т до повної зрілості ще дуже довго. Так твердити дає підстави той факт, що зрілість економічної системи ще далеко попереду. За даними науки, людське суспільство виникло 3 мільйони років тому і понад 95 % цього часу існувало в умовах первіснообщинного ладу. Рабовласницький лад існував майже 52 століття, феодалізм - близько 12 століть і капіталізм існує приблизно 5 століть. Навіть враховуючи дію закону прискореного розвитку економічних систем, тобто більш швидку трансформацію кожної наступної економічної системи у більш прогресивну, то і тоді є підстави думати, що зрілого стану економічна система соціалізму зможе досягти через кілька століть. Сьогодні ж, як вже зазначалося, поки що має місце лише перехідний період від капіталізму до соціалізму.



загрузка...